1Справа № 335/10562/21 1-кп/335/790/2021
22 жовтня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді : ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
провівши в залі суду підготовче судове засідання у кримінальному провадженні 12015080060003621 від 26.08.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст 187, ч.2 ст.125 КК України,
У провадженні суду перебуває кримінальне провадження 12015080060003621 від 26.08.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст 187, ч.2 ст.125 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурором заявлено клопотання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу не заперечували.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Стороною обвинувачення у клопотанні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст 187, ч.2 ст.125 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , дані про особу обвинуваченого, який не одружений, на утриманні дітей не має, не працевлаштований, має місце реєстрації та проживання, поряд з цим є особою раніше засудженою. Також суд враховує вік підозрюваного, стан його здоров'я, відсутність міцних соціальних зв'язків та відсутність постійного стабільного джерела доходу, що дає підстави дійти висновку про наявність ризику вчинення іншого злочину.
Враховуючи конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_4 , вагомість доказів щодо причетності ОСОБА_4 , до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним, дані про особу ОСОБА_6 з урахуванням обставин обвинувачення, суд дійшов висновку, що існують високі ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КК України, про які зазначено у клопотанні та наведено прокурором у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України” крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
Виходячи з інкримінованих ОСОБА_4 злочинів, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, суд враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її обвинуваченим.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу обвинуваченого, з огляду на вірогідність переховування від суду, та вчинення іншого кримінального правопорушення свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом не встановлено та стороною захисту не доведено.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, суд вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу. За викладених обставин, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, вважає за необхідне не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Виходячи з вимог ст. 219 КПК України, суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів, який у відповідності до ч. 5 ст. 115 КПК України, слід обчислювати з дня його застосування - з 22.10.2021 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183 КПК України,суд,
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст 187, ч.2 ст.125 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 20 грудня 2021 року включно.
Ухвала діє з дня її постановлення та в межах строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , датою закінчення дії ухвали є 20 грудня 2021 року.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду у семиденний строк з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1