Справа № 264/4611/21
2-а/264/102/2021
"18" жовтня 2021 р. м. Маріуполь
Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області в особі судді Матвєєва Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області ДПП з приводу рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся із адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 29 червня 2021 року серії ДПО18 № 777972, винесеної інспектором Управління патрульної поліції в Донецькій області Голєвою М.І., про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП. Адміністративний позов обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є неправомірною, оскільки винесена при відсутності будь-яких доказів його винуватості в адміністративному правопорушенні, містить у собі посилання на обставини, що в дійсності не мали місце. Зокрема вказав, що йому інкримінують, що він керував автомобілем, в якого не працювала права лампа підсвідки номерного знаку у темну пору доби, разом з тим, п.31.4.3 ПДР України не містить заборони на керування транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів у темну пору доби. Також, посилання на те, що позивачем вчинено правопорушення за ст.125 КУпАП не відповідає дійсності, оскільки вказана стаття містить наступні відомості: «Інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених ст.ст.121-128, ч.1,2 ст.129, ст.139,140 цього Кодексу». За таких обставин, кваліфікація правопорушення визначена невірно. Інспектором поліції не надано жодного доказу вчинення позивачем правопорушення, не допитано жодного свідка, не ознайомлено позивача з доказами по справі, не надано можливості скористатися юридичною допомогою. За таких обставин, заперечував факт порушення правил дорожнього руху, наголошував на тому, що жодних належних доказів з боку інспектора поліції на підтвердження скоєння правопорушення не надано.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, позовні вимоги підтримують.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день розгляду справи був повідомлений належним чином.
Оскільки обидві сторони у справі в судове засідання не з'явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, для розгляду справи немає перешкод, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі ч.3 ст. 194, ч.9 ст. 205 КАС України.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що 29 червня 2021 року постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 777972, поліцейського Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Голєвої Марини Ігорівни притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП, зокрема за те, що 29 червня 2021 року о 01-15 годин, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ21013 державний номерний знак НОМЕР_1 в Кальміуському районі м.Маріуполя та біля будинку 2 по пров.2Шлаковому встановлено, що у вказаного автомобіля не працює права лампа підсвідки номерного знаку у темну пору доби, що є порушенням п.31.4.3а ПДР України. Вказане порушення тягне за собою відповідальність, передбачену ст.125 КУпАП. Фіксація правопорушення здійснювалася за допомогою технічних засобів.
Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За вимогами ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.
Згідно постанови серії ДПО18 №777972 ОСОБА_1 порушив п.31.4.3а Правил дорожнього руху України.
Пунктом 31.4.3а Правил дорожнього руху України, передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зокрема кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Статтею 125 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, та тягне за собою попередження.
Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об'єкт та об'єктивну сторону правопорушення передбаченого ст.125 КпАП України.
При цьому, доведеність вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст.251 КпАП України. Зокрема такими являються будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Крім цього, у відповідності до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Однак, в ході судового розгляду відповідачем жодними належними та допустимими доказами не доведено перед судом факту вчинення позивачем зазначеного у оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, зокрема, не представлено відео- або фото фіксації можливого порушення правил дорожнього руху, а також не надано чітких відомостей щодо суті правопорушення.
Згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Також Законом України «Про Національну поліцію» та «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, передбачена можливість застосовувати відеофіксацію обставин правопорушення, в тому числі використовувати відеорегістратори.
Тому, враховуючи зазначені обставини, надати оцінку обставинам можливого правопорушення та відповідно законності винесення постанови працівником поліції у суду об'єктивної можливості не має.
Отже, до суду будь-яких доказів безпосереднього вчинення правопорушення представлено не були, що є підставою для скасування прийнятої постанови про накладення адміністративного стягнення.
На переконання суду, оскільки позивач категорично заперечив факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125 КпАП України, а відповідач належними та допустимими доказами факту правомірності своєї постанови через доведеність вини позивача у цьому адміністративному правопорушенні не довів, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною, внаслідок чого постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.2, 139, 243-246 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області ДПП з приводу рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову в справі про адміністративне правопорушення від29 червня 2021 року серії ДПО18 №777972 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125 КпАП України - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.125 КУпАП - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин.
Суддя: Ю. О. Матвєєва