справа № 357/693/21 головуючий у суді І інстанції Цукуров В.П.
провадження № 22-ц/824/15600/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
про залишення апеляційної скарги без руху
23 жовтня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати в цивільних справах Березовенко Р.В., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський», поданою представником - Івченко Вікторією Петрівною, на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2021 року про застосування заходів процесуального примусу у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» про розірвання договору оренди земельної ділянки,-
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2021 року клопотання представника позивача задоволено частково. Застосовано до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» штраф в розмірі 13350,00 гривень в дохід державного бюджету.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Сільськогосподарський виробничий кооператив «Розаліївський», черезпредставника- Івченко ВікторіюПетрівну10 вересня 2021 року подав апеляційну скаргу до суду першої інстанції.
Перевіривши подану апеляційну скаргу на відповідність вимогам ст. 356 ЦПК України, вважаю, що апеляційна скарга не відповідає таким вимогам та підлягає залишенню без руху, враховуючи наступне.
Пункт 3 частини 4, частина 5 статті 356 ЦПК України встановлює, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно п.п. 9 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу суду юридичною особою судовий збір справляється в розмірі одногопрожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року становить 2270 гривень. Отже, за подання апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір становить 2270 грн.
Відповідно до положення, п.п. 9 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом N 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Наведена правова позиція, викладена у Постанові № 915/955/15 від 29 травня 2018 року Великої Палати Верховного Суду.
У апеляційній скарзі апелянт просить звільнити його від сплати судового збору, оскільки підприємство перебуває у скрутному фінансовому положенні у зв'язку з економічною кризою.
Відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Частиною 3 ст.136 ЦПК України передбачено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити їх від оплати.
Така ж правова норма містилася й у статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Тобто даними нормами законодавства визначена виключна підстава для відстрочення, розстрочення, звільнення або зменшення сплати судового збору.
Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та ЦПК Україниєдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення або зменшення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПКповинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати цивільних справах» роз'яснено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
При цьому, судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.
Однією з основних засад судочинства, визначених у статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов'язків» (рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59)
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Таким чином, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи, наведені апелянтом, не дають підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки відсутні належні докази, що підтверджують перебування підприємства у скрутному фінансовому положенні, а безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.
Враховуючи викладене, апелянту необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2270 грн. на рахунок: UA548999980313101206080026010, код класифікації доходів бюджету 22030101, отримувач коштів: УК у Солом'янському районі/Солом'ян. р-н, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783.
При сплаті судового збору поле «Призначення платежу» розрахункового документа заповнюється таким чином: «* ; код ознаки судового збору (101); код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб, або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; роз'яснювальна інформація про призначення платежу у формі: судовий збір за а/с П.І.Б., Київський апеляційний суд» та надати до Київського апеляційного суду оригінал квитанції про оплату судового збору.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.
Крім того, апелянт просить визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження, вказуючи, що відповідачем лише 26.08.2021 року отримано повний текс ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2021 року, якою відмовлено в скасуванні ухвали суду про застосування заходів процесуального примусу, тому вважає, що має право подати апеляційну скаргу до 10.09.2021 року включно.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу
Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувану ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2021 року, апелянт отримав 22 червня 2021 року (а.с. 105).
13 липня 2021 року відповідач подав до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області клопотання про скасування ухвали про стягнення штрафу та долучив докази по справі (а.с. 107-117).
Проте, апеляційну скаргу подано лише 10 вересня 2021 року, тобто з пропуском встановленого строку на апеляційне оскарження.
При цьому, суд критично оцінює позицію апелянта, який у свої скарзі порушує питання про поновлення пропущеного строку, стверджуючи, що 26.08.2021 року отримано повний текс ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2021 року, якою відмовлено в скасуванні ухвали суду про застосування заходів процесуального примусу, тому має право подати апеляційну скаргу до 10.09.2021 року включно.
Вимоги ст. 354 ЦПК України не передбачають обчислення строку на апеляційне оскарження ухвали про застосування заходів процесуального примусу з моменту отримання апелянтом ухвали суду першої інстанції про розгляд його заяви щодо скасування ухвали суду про застосування заходів процесуального примусу.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно п.2 та п.6 частини другої статті 43, частини першої статті 44 ЦПК України, учасники справи та їх представники зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».
У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для визнання поважними зазначених причин пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення. Апелянту необхідно надати письмові докази, що підтверджують поважність пропуску процесуального строку, так як безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що апелянт просить скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2021 року про застосування заходів процесуального примусу, натомість клопотання позивача розглянуто 10 червня 2021 року, що підтверджується журналом судового засідання (а.с. 93) та в матеріалах справи наявна ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2021 року про застосування заходів процесуального примусу.
Оскільки за правилами ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати скаржнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків та сплатити судового збору, надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору в установлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 136,185, 356, 357 ЦПК України, апеляційний суд,-
У задоволенні клопотання Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відмовити.
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський», подану представником - Івченко Вікторією Петрівною, на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2021 року про застосування заходів процесуального примусу у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Розаліївський» про розірвання договору оренди земельної ділянки залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня вручення копії ухвали.
У разі не виконання вимог ухвали у визначений строк скарга буде вважатись неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Березовенко Р.В.