Ухвала від 19.10.2021 по справі 368/236/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/2497/2021 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1

№368/236/20

Категорія КПК: ст. 539 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 01 квітня 2021 року, -

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 01 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні подання начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія /№115/» ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді 8 років позбавлення волі, призначеного вироком Шумського районного суду Тернопільської області від 10.10.2016 за ч. 3 ст. 286 КК України.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що станом на час розгляду подання ОСОБА_7 , хоч і відбув частину призначеного вироком покарання у виді позбавлення волі, однак вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, в результаті якого загинуло двоє неповнолітніх осіб і заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження повнолітній особі, не відшкодована шкода потерпілим. Крім того, засудженому залишається значний строк подальшого відбування покарання.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нову, якою задовольнити подання начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» ОСОБА_9 та звільнити його від подальшого відбування покарання умовно-достроково згідно ст. 81 КК України.

Підставою для скасування судового рішення апелянт зазначає невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Так, засуджений вказує, що мотиви з яких суд відмовив у задоволенні подання, були предметом оцінки судом першої інстанції, під час визнання його винним за ч. 3 ст. 286 КК України та призначення покарання у виді 8 років позбавлення волі. На думку апелянта, законодавцем визначено підстави, за який засуджений може бути умовно-достроково звільнений від відбування покарання.

З приводу відсутності відшкодування завданих збитків, апелянт, на запитання суду, повідомив про їх повне відшкодування. Однак суд невірно виклав його показання. При цьому засуджений звертає увагу, що протягом строку відбування покарання постійно працював на роботах, які йому встановлено адміністрацією, щоб мати змогу відшкодувати шкоду та оплатити судові витрати.

Також апелянт вказує, що ним дотримуються встановлені правила відбування покарання. Він намагається поведінкою довести своє виправлення, розкаявся у вчиненні необережного злочину, який скоїв у відносно молодому віці. Засуджений вважає, що надані установою відбування покарання характеристики також свідчать про його виправлення. Апелянт намагається повернутися до нормального життя.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який просив залишити ухвалу суду без зміни, перевіривши доводи, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно із ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а також фактично відбув терміни, визначені частиною 3 зазначеної статті кримінального закону.

Проте дані вимоги закону судом першої інстанції під час постановлення ухвали щодо ОСОБА_7 не дотримані.

Як вбачається з матеріалів судового провадження начальник Державної установи «Кагарлицька виправна колонія /№115/» ОСОБА_8 , за погодженням з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації, звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з поданням про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений вироком Шумського районного суду Тернопільської області від 10.10.2016 за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Відбувати покарання засуджений розпочав з 23.01.2017 у Державній установі «Чортківська УВП /№26/». За час перебування у вказаній установі ОСОБА_7 вимог режиму утримання не порушував, не мав як дисциплінарних стягнень, так і заохочень, характеризувався посередньо. З 12.04.2017 по теперішній час ОСОБА_7 відбуває покарання в Державній установі «Кагарлицька виправна колонія /№115/».

Як вбачається з характеристики, наданої начальником ДУ «Кагарлицька виправна колонія /№115/» ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , за час перебування у ввіреній йому установі, лише один раз допустив порушення режиму утримання, за що його притягнуто до відповідальності та проведено профілактичну бесіду. В подальшому засуджений змінив свою поведінку, яка стала більш слухняною та стабільною. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктує, дотримується правомірних відносин та ввічливо ставиться до персоналу. Спальне місце та при ліжкову тумбочку утримує в чистоті й порядку, має охайний вигляд. ОСОБА_10 працевлаштований робітником на МТФ ДП «Кагарлицька виправна колонія /№115/». Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконання дорученої йому роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує лише за призначенням. Засуджений виконує законні вимоги персоналу установи виконання покарань. Виконує роботу з самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. До робіт з благоустрою відноситься з розумною ініціативою. ОСОБА_10 не допускає порушень вимоги пожежної безпеки і безпеки праці, має 13 заохочень від керівництва колонії, дисциплінарне стягнення було достроково зняте. Із рідними та близькими підтримує зв'язки шляхом телефонних розмов та побачень.

З довідки, наданої начальником відділення СПС № 1 ОСОБА_11 від 28.01.2021 вбачається, що ОСОБА_10 має 13 заохочень за добросовісне відношення до праці та лише один раз був підданий дисциплінарному стягненню у виді догани 29.09.2017, яке було знято менш ніж через три місяці, як заохочення.

З даних постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.01.2021 вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання за виконавчим листом № 609/940/16-к від 19.01.2017 про стягнення з ОСОБА_10 на користь держави в особі Департаменту фінансів Тернопільської державної адміністрації кошти за лікування потерпілого ОСОБА_12 в сумі 3042 грн, ОСОБА_13 в сумі 13936 грн 56 коп., закінчено.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_10 , який відбув більше половини призначеного йому строку покарання у виді позбавлення волі, своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення. Всупереч висновкам суду першої інстанції, заподіяна ОСОБА_10 шкода відшкодована.

Мотиви суду про те, що звільнення ОСОБА_10 умовно-достроково є передчасним через вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння, що мало наслідком загибель двох неповнолітніх осіб та отримання іншими особами тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості, на думку колегії суддів, не узгоджуються з вимогами, визначеними ст. 81 КК України. Вказані обставини були враховані судом при призначенні ОСОБА_10 основного покарання у виді 8 років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Поведінка засудженого під час відбування покарання, ставлення його до наслідків скоєного, щире каяття, відшкодування завданих збитків, сумлінне відношення до праці, численні заохочення та позитивна характеристика з установи відбування покарань, на думку колегії суддів, свідчать про виправлення ОСОБА_10 .

Будь-яких даних, які б свідчили про небажання ОСОБА_10 стати на шлях виправлення, матеріали судового провадження з поданням, не містять.

Тому, колегія суддів, вважає, що висновки суду першої інстанції про неможливість застосування до ОСОБА_10 положень ст. 81 КК України та прийняття рішення щодо умовно-дострокового звільнення його від відбування покарання, не відповідають фактичним обставинам справи. Доводи апелянта, викладені в його апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Кагарлицького районного суду Київської області від 01 квітня 2021 року відносно ОСОБА_10 підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність. На підставі ст. 407 КПК України колегія суддів вважає за необхідне ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подання начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія /№115/» ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_10 від відбування основного покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Кагарлицькогорайонного суду Київської області від 01 квітня 2021 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія /№115/» ОСОБА_8 .

Звільнити засудженого ОСОБА_7 умовно-достроково від відбування призначеного вироком Шумського районного суду Тернопільської області від 10.10.2016 за ч. 3 ст. 286 КК України основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 97 днів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

___________ _______________ _______________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4