28 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №42020101060000068 від 25.02.2020 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 10.08.2021,
за участю
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_5
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10.08.2021 задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 08.10.2021, включно.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 10.08.2021 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , обравши останньому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або визначити заставу у розмірі, що відповідає доходам підозрюваного, зменшивши встановлену заставу.
В обґрунтування апеляційних вимог адвокат ОСОБА_5 зазначає, що стороною обвинувачення не було надано жодних доказів на підтвердження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Також апелянтом порушується питання щодо не визначення останньому розміру застави.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши доповідь судді доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників, відповіді на запитання суду, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши оскаржувану ухвалу, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів керується наступним.
Мотиви апеляційного суду.
У провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження №42020101060000068 від 25.02.2020 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 10.08.2021 обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 08.10.2021, включно.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції враховує тяжкість пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення, наявність ризиків, які послужили підставою для взяття останнього під варту і продовжують існувати, зокрема, можливість перешкоджати повному та всебічному проведенню судового розгляду, враховуючи, що свідки по справі не допитувались, письмові докази не досліджувались.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, зважаючи на наступне.
Згідно положень ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 177, 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, перевіркою доводів апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
Беручи до уваги конкретні обставини справи, ту обставину, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу, не перестали існувати. Також судом взято до уваги те, що тримання під вартою є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами, то підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.
Щодо доводів апелянта про те, що суд в порушення процесуальних норм не визначив розмір застави, апеляційний суд вважає їх неспроможними, оскільки розмір застави був визначений при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у розмірі - 315 300,00 грн., та продовжує існувати на даний час.
Стосовно доводів обвинуваченого про застосування до нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, суд апеляційної інстанції вважає не переконливими. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України", зазначено, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Відтак, враховуючи обставини вчинення правопорушення обвинуваченим ОСОБА_6 , які інкримінуються стороною обвинувачення, суспільний інтерес наразі у даному випадку переважає над правилом поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого.
Підстав для застосування судом до обвинуваченого більш м?якого запобіжного заходу, колегія суддів, з огляду на вищевикладені мотиви, також не вбачає.
За таких обставин, оскільки доводи поданої апеляційної скарги в ході їх розгляду в апеляційному порядку свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 177, 199, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, ?
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 10.08.2021 в частині продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 08.10.2021 включно, - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3