Справа № 521/16523/21
Провадження №2/521/5194/21
про залишення позовної заяви без руху
23 жовтня 2021 року суддя Малиновського районного суду м. Одеси Роїк Д.Я. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення місця проживання дитини, -
Представник позивача- адвокат Судаков В.В. звернувся до суду з позовом про встановлення місця проживання дитини.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме:
- не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Як роз'яснено у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно зі ст. 119 ЦПК повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Наприклад, у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог. Якщо заява не відповідає вимогам закону, слід застосовувати правила ст. 121 ЦПК.
Згідно із п. 2. ст. 19 Сімейного кодексу України, рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до п.5 ст.19 Сімейного кодексу України Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до частини першої статі 158 Сімейного кодексу України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до вимог пункту 5 ч.3 ст.175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Звертаючись з позовом до суду, позивачем не надано докази на підтвердження заявлених позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини, а саме: докази про наявність та/або відсутність у позивача житла на праві приватної власності; акт обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання позивача та відповідача, який складений представниками відповідної служби у справах дітей районної адміністрації; безпосередньо звернення позивача до відповідної служби у справах дітей районної адміністрації з вимогою надати висновок про визначення місця проживання дітей з одним із батьків, як це передбачено ч.4 ст.19 Сімейного кодексу України, інші документи, які характеризують особи сторін по справі (характеристики з місця роботи та місця проживання), довідки про майновий стан сторін (довідку про розмір заробітної плати за останні 6 місяців тощо).
Позивач не виклав обставини про те, що місце проживання дитини не встановлено за згодою подружжя, тому що в позові тільки просить визначити місце проживання дитини з нею. Немає посилання на докази цього (спору між батьками), в тому числі: чому вона не зверталась до служби у справах дітей в порядку передбаченому п.72 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року зі змінами «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини». Тому як надалі в суді для розгляду цих позовних вимог необхідно отримати висновок органу опіки і піклування з цього питання, який не буде зроблено без звернення до цієї служби. Якщо спору відносно місця проживання дитини між сторонами немає, то чому позивачка вимагає встановити його в судовому порядку. А в постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) вказано, що «Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов'язково враховує стан здоров'я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло».
Так як зміст позову - це вказівка позивача на спосіб захисту вже порушеного права (ст. 16 ЦК України) не указано якими діями саме відповідач не визнає, порушує, чи оспорює його права відносно місця проживання дитини. Не роз'яснено в чому саме спір між позивачем і відповідачем в цій частині Не вказано на спосіб захисту свого порушеного права, який він просить визначити у рішенні.
Не роз'яснено чому до справи не залучено третьою особою орган опіки і піклування.
Недотримання обов'язкових вимог до змісту позову є перешкодою до відкриття провадження у справі.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позову не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суд приходить до висновку, про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.
На підставі викладеного та керуючись статями 4, 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення місця проживання дитини - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної на протязі п'яти днів, з дня отримання цієї ухвали. Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала о скарженню не підлягає.
Суддя