Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" травня 2010 р. Справа № 61/351-09
вх. № 10387/4-61
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Веретун Н.І., за довіреністю б/н від 10.11.2009р.;
відповідача - не з"явився;
розглянувшиу відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 130761,79 грн.
Позивач - ЗАТ "Єврофінанс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу від 14.07.2008р. №СA08000322 у сумі 130761,79грн., в т.ч. сума боргу за лізинговими платежами (в частині відшкодування вартості предмета лізингу) 25746,64грн.; сума боргу за лізинговими платежами (в частині комісії) 39132,45грн.; суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 2254,60грн.; три проценти річних у сумі 1023,40грн.; пеню у сумі 6262,99грн.; відшкодування збитків 24791,60грн.; санкція за збитки, завдані достроковим розірванням договору у сумі 23236,90грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 1307,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
16.03.2010р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 07.04.2010р.
В судовому засіданні 07.04.2010р. було оголошено перерву до 22.04.2010р.
В судовому засіданні 12.05.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав письмові доповнення до заперечень на відзив на позовну заяву.
Суд долучає до матеріалів справи письмові доповнення до заперечень на відзив на позовну заяву, які надані представником позивача.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 12.05.2010р. не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.
Присутній в судовому засіданні 12.05.2010 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 22.04.2010 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, відзиву на неї , заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
14.07.2008р. між ЗАТ "Єврофінанс" (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі) було укладено договір фінансового лізингу № LА08000322, відповідно умов якого позивач зобов'язався придбати і передати у володіння та користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач зобов'язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов укладеного договору, а також сплачувати лізингові платежі.
На підтвердження виконання сторонами умов договору щодо передачі майна між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт приймання - передачі предмета лізингу від 07.11.2008р., згідно до якого відповідач прийняв в лізинг від позивача транспортний засіб: ISUZU NQR 71R, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, тип кузова - вантажний бортовий , колір - синій.
Відповідно до п. 8.2 додатку № 2 до договору фінансового лізингу, відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі протягом 5 календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків позивачем, але не пізніше 7 числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум на рахунок позивача. Неодержання рахунку не звільняє відповідача від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано предмет лізингу, зауважень до якості предмету лізингу не було. Таким чином, вказаний документ свідчать про те, що відповідач отримав товар належної якості.
08.08.09 року між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт повернення предмету лізингу, згідно до якого відповідач добровільно повернув, а позивача прийняв транспортний засіб: ISUZU NQR 71R, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, тип кузова - вантажний бортовий , колір - синій.
Вартість предмета лізингу на момент передачі у лізинг становила 224600,00 грн. (додаткова угода №1 від 27.08.2008р.)
Відповідно до п. 3.4. договору відповідач зобов'язався сплатити перший лізинговий платіж у сумі 31500,16 грн.
Перший лізинговий платіж був сплачений відповідачем 31.07.08р. у сумі 5500,00 грн. та 22.08.2008р. у сумі 26000,00грн., що підтверджується виписками банку від 31.07.08р. та від 22.08.08р.
Відповідно до п.1 Додаткової угоди №1 від 27.08.08р. до Договору сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу у розмірі 3218,33 грн.
Таким чином, за період дії договору фінансового лізингу лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу нараховано в сумі 63683,46грн.
Відповідач сплатив лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу на суму 37936,82 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.
Таким чином, у відповідача станом на момент звернення позивача з позовною заявою до суду виникла заборгованість за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу, яка становить 25746,64 грн.
За період дії договору фінансового лізингу відповідач у відповідності до вимог договору та діючого законодавства повинен був сплатити позивачу комісію (разом з ПДВ) у сумі 43809,91 грн.
Відповідно до п.8.4. Додатку №2 до договору фінансового лізингу, у випадку перевищення індексу інфляції 10% на рік, лізинговий платіж у частині комісії може бути збільшений відповідно до індексу інфляції, про що лізингодавець зобов"язаний повідомити лізингоодержувача в строк, що не перевищує 10 днів з дати їх впровадження. Як свідчать, матеріали справи лізингоодержувача (відповідача по справі) про збільшення лізингових платежів було повідомлено листом №06/09-002 від 01.06.09р.
Лізингові платежі були збільшені у зв"язку із нарахуванням ПДВ на лізингові платежі в частині комісії, які перевищували подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування цих комісій. Таке збільшення було здійснено позивачем на підставі п.п.3.2.2 п.3.2. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким не є об'єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу.
Таким чином за період дії договору фінансового лізингу нараховано лізингових платежів в частині комісії (разом з ПДВ) на суму 43809,91грн.
Однак, відповідачем вимоги договору в частині сплати комісії були виконані не в повному обсязі, відповідач сплатив лізингових платежів в частині комісії на суму 4677,46 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. В зв'язку з чим, сума заборгованості відповідача перед позивачем за лізинговими платежами в частині комісії склала 39132,45грн.
Внаслідок невиконання з боку відповідача зобов"язань по повній та своєчасній оплаті лізингових платежів, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом (ст.806 ЦК України).
За змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідач не надав доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем, суд доходить висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог ЗАТ «Єврофінанс» про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості зі сплати лізингових платежів (в частині відшкодування вартості предмету лізингу) у сумі 25746,64грн. та лізингові платежі в частині комісії у сумі 39132,45 грн.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 6262,99 грн. пені. за неповну та не своєчасну оплату лізингових платежів.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У відповідності до п. 8.9 Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №LA08000322 від 14.07.08р., у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, відповідач сплачує на користь позивача пеню, виходячи із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов"язань.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
За прострочення внесення лізингових платежів позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 6262,99 грн.
Розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, дають підстави для висновку суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені у сумі 6262,99 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1023,40 грн. та інфляційних у сумі 2254,60 грн., нараховані у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 24791,60 грн. збитків, посилаючись на те, що станом на дату повернення предмета лізингу його ринкова вартість менша від вартості не нарахованих лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу. А також 23236,90 грн. санкцій за збитки за дострокове розірвання договору лізингу з вини відповідача.
Як свідчать матеріали справи, а саме акт повернення предмету лізингу від 08.08.09р., сторони підписанням цього акту підтвердили, що відповідач добровільно повернув, а позивач прийняв від відповідача транспортний засіб: ISUZU NQR 71R, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, тип кузова - вантажний бортовий , колір - синій. Цим же актом сторони припинили лізинг згаданого транспортного засобу з моменту його підписання (п.4 вказаного акту).
Відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
В матеріалах справи відсутні докази розірвання договору лізингу № LА08000322 від 14.07.08р. у зв"язку із несплатою відповідачем лізингових платежів чи на інших підставах з вини відповідача. Так, повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу №08/09-031 від 31.08.09р. не може бути визнано судом, як належний та допустимий доказ розірвання згаданого договору, оскільки його датовано вже після підписання акту повернення предмету лізингу та припинення дії договору лізингу.
Отже, суд приходить до висновку, що дострокове повернення відповідачем предмету лізингу було здійснено не з вини відповідача, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 23236,90 грн. збитків за дострокове розірвання договору лізингу.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача 24791,60 грн. збитків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Реальні збитки -це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Позивач обгрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 24791,60 грн. збитків, посилається на те, що станом на дату повернення предмета лізингу його ринкова вартість менша від вартості не нарахованих лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу.
Пунктом 10.3 договору фінансового лізингу № LА08000322 від 14.07.08р. передбачено, що у разі дострокового припинення договору відповідач зобов"язаний власними силами та за власний рахунок повернути транспортний засіб позивачеві у стані з урахуванням нормального зносу, за адресою, вказаною позивачем, крім випадків, коли відбувалася крадіжка або знищення транспортного засобу. Стан транспортного засобу визначається спеціалістами позивача та вказується в акті повернення транспортного засобу.
Згідно акту повернення предмету лізингу від 08.08.09р., предмет лізингу - ISUZU NQR 71R, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, тип кузова - вантажний бортовий , колір - синій, передано позивачеві у справному, охайному стані, колеса в доброму стані, укомлектовано згідно із Специфікацією стані, з додатковим обладнанням.
З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги той факт, що позивачем не доведено наявності причинного зв"язку між зменьшенням ринкової вартості предмету лізингу та протиправною поведінкою відповідача, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 24791,60 грн. збитків.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8313,21 грн. ПДВ, нарахованого на суми комісій за договором, обгрунтовуючи позовні вимоги в цій частині тим, що оскільки відповідач користувався предметом лізингу менше одного року, то цей договір в цілях оподаткування визнається договором оперативного лізингу, і, у відповідності до п.п.3.1.1 п.3.1, п.п. 3.2.2, п.3.2. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", суми комісій за цим договором підлягають оподаткуванню.
Однак, такі висновки відповідача не відповідають дійсним обставинам справи та базуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства з огляду на таке.
Відповідно до п.3.1.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);
Згідно п.3.2.2 цього ж закону не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг; повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в лізинг (оренду) лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг.
Враховуючи зазначене, повернення об'єкта фінансового лізингу (вилучення лізингодавцем предметів фінансового лізингу у випадку розірвання договору фінансового лізингу до моменту закінчення його дії (у тому числі і через несплату лізингових платежів), з метою оподаткування податком на додану вартість для лізингоотримувача є об'єктом оподаткування і оподатковується податком на додану вартість у загальновстановленому порядку. Такі самі висновки містяться у листі Державної податкової адміністрації України від 06.02.2009 р.982/6/16-1515-26.
Відтак нарахування позивачем ПДВ на суму комісії за договором фінансового лізингу є неправомірним та безпідставним, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вмиог щодо стягнення з відповідача 8313,21 грн. ПДВ, нарахованого на суми комісій за договором фінансового лізингу № LА08000322 від 14.07.08р.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статті 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292, 343 Господарського кодексу України, ст.1, 2,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (61124, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс»(м.Київ, вул.Артема, 15, ЄДРПОУ 30726921, п/р №26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку «УкрСиббанк», м.Харків, МФО 351005) 25746,64 грн. заборгованості по лізинговим платежам (в частині відшкодування вартості предмету лізингу); 39132,45 грн. заборгованості по лізинговим платежам (в частині комісії); 6262,99 грн. пені; 2254,60 грн. інфляційних; 1023,40 грн. 3% річних; 1275,46 грн. витрат по сплаті державного мита та 134,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Суддя
Повний текст рішення підписано 17.05.2010р.
Справа №61/351-09.