Справа № 496/769/21
Провадження № 1-кп/496/407/21
23 жовтня 2021 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
представника потерпілих - ОСОБА_5 ,
потерпілих - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Біляївка Одеської області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мирне Біляївського району, громадянина України, працюючого неофіційно, маючого вищу освіту, перебуває у цивільному шлюбі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.04.2021 року, матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України було направлено до Біляївського районного суду Одеської області для здійснення судового розгляду справи.
Судом встановлено, що 09.12.2020 року, ОСОБА_9 , керуючи легковим автомобілем марки «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 , рухався у темний час доби по асфальтованому сухому покриттю проспекту Енергетиків в м. Теплодар, Одеської області, з боку вул. Генерала Плієва у бік вул. Полева. На зазначеній ділянці проїзної частини організований двосторонній дворядний рух, напрямки якого розділені суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1. ПДР. Автомобіль, під керуванням ОСОБА_9 , рухався у лівій смузі свого напрямку руху, зі швидкістю приблизно 111 км/год., яка вдвічі перевищує установлену в населених пунктах швидкість руху 50 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4., п/п «б» п. 12.9. «Правил дорожнього руху» України, далі «Правила», що зобов'язують водія:
- п. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год;
- п. 12.9. «Водієві забороняється: п/п б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил»;
Здійснюючи подальший рух, о 20.47 год., водій ОСОБА_9 , не обравши безпечну швидкість, вкрай уважним не був, наближаючись до ділянки проїзної частини на якій розташовані нерегульовані пішохідні переходи, пре що його інформували інформаційно-вказівні дорожні знаки 5.35.1 і 5.35.2 «Пішохідний перехід» та біла горизонтальна розмітка 1.14.1 «зебра», здійснюючи рух з перевищенням допустимої в населеному пункті швидкості своїми діями свідомо створював небезпеку для інших учасників дорожнього руху, чим виявив злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків легковажно розраховував на їх відвернення чим порушив вимоги п. 1.5, п/п «б» п. 2.3. «Правил дорожнього руху» Україні, що зобов'язують водія:
- п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інша осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальна збитків».
- п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: п/п б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплена вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися ви керування цим засобом у дорозі».
ОСОБА_9 , керуючи автомобілем при проїзді першого нерегульованого пішохідного переходу та під'їзду до другого нерегульованого пішохідного переходу, про що його інформувала біла горизонтальна розмітка 1.14.1 «зебра», не зменшив швидкість руху керованого ним транспортного засобу допустимої в населеному пункті швидкості, для безпечного проїзду цієї ділянки, а навпаки нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, продовжував рух з перевищенням допустимої в населеному пункті швидкості.
При цьому ОСОБА_9 був неуважним, за дорожньою обстановкою постійно не слідкував, обрав швидкість руху керованого автомобіля, без урахування дорожньої обстановки, яка не забезпечує безпеку, і не дає можливість йому постійно контролювати рух автомобіля, відволікся від керування, внаслідок цього отримуючи об'єктивні ознаки зміни дорожньої обстановки, що виразились у появі попереду на проїзній частині небезпеки у русі, у вигляді пішохода ОСОБА_10 , яка перетинала проїзну частину між вище вказаними нерегульованими пішохідними переходами, на добре освітлені вуличним ліхтарним освітленням ділянці дороги, рухаючись у темпі кроку, з правого боку ліворуч за ходом руху автомобіля, та знаходилася у полі зору водія тривалий час, через значне перевищення допустимої в населеному пункт швидкості руху, позбавив себе можливості уникнути аварійної ситуації, хоч завчасно міг виявити пішохода на дорозі і, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, проігнорував вимоги п. 12.3. вказаних Правил, якими передбачено:
п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об 'їзду перешкоди»;
своєчасно не зменшив швидкість руху керованого транспортного засобу аж до його зупинки, застосував маневр ліворуч та виїхав на зустрічну половину проїзної частини.
Як наслідок, через значне перевищення швидкості руху та невиправданого маневр ліворуч, водій ОСОБА_9 допустив наїзд передньою правою частиною керованого автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_10 , яка підходила вже до середині проїзної частини, під час якого відбулось закидання тіла пішохода на капот, переднє вітрове скло, з наступним відкиданням та падінням потерпілої на дорожнє покриття.
В результаті ДТП пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження та її смерть на місці пригоди знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із поєднаною травмою голови, хребтового стовпа, грудей, поясу верхніх кінцівок зліва, вільної частини лівої нижньої кінцівки з крововиливом під м'яку мозкову оболонку головного мозку, вивихом атланто-потиличних суглобів у вигляді розривів суглобових капсул, тріщини суглобових поверхонь, надривів та розривів зв'язкового апарату, з надривом хребцевої артерії, розривами нервових волокон, крововиливом під м'яку спинномозкову оболонку, переломом тіла грудини, множинними двобічними переломами ребер зі скупченням крові в правій, повітря і крові - в лівій плевральних порожнинах, переломом тіла лівої ключиці, переломом лівої малогомілкової кістки в 2-х місцях зі зміщенням уламків. Безпосередньою причиною смерті з'явився шок.
Як встановлено слідством, дії водія автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_1 , регламентувалися вимогами пункту 12.4 ПДР, згідно з якими, в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год, а також вимогами пункту 12.3 ПДР, згідно з якими, у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
Водій ОСОБА_9 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода виконанням вимог пункту 12.3 ПДР - гальмуванням.
Дії водія ОСОБА_9 , які не відповідали вимогам пункту 12.3 ПДР, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з ДТП.
Отже, водій ОСОБА_9 , шляхом належного виконання вимог вищевказаних пунктів «Правил дорожнього руху», гарантовано мав технічну можливість запобігти ДТП і саме його фактичні дії знаходяться у причинному зв'язку з настанням події цієї пригоди.
ОСОБА_9 у сукупності допустив порушення вимог 1.5.; 2.3. б); 12.3.; 12.4., 12.9 б) «Правил дорожнього руху» України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 себе винним визнав та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового розслідування, при цьому зазначив, що він 09.12.2020 року, приблизно о 21.00 годин, рухався в м. Теплодар, Одеської області по проспекту. Він забрав автомобіль з СТО та їхав додому, за кермом перебував у тверезому стані, з якою швидкістю рухався не звернув увагу. На проїжджу частину дороги раптово вийшла жінка, яка була одягнута в темний одяг та перетинала проїзну частину у неустановленому місці, між нерегульованими пішохідними переходами, при цьому не встиг відреагувати, намагався уникнути зіткнення, але не зміг, внаслідок чого збив жінку. В той же час, відразу викликав швидку допомогу та поліцію. Також зазначив, що водійський стаж керування автомобілем у нього 8 років, працює на будівництві різноробочим та отримує 400 грн. на добу.
Надавати матеріальної допомоги потерпілим не відмовляється, відправляв перекази потерпілим у розмірі 10000 грн., однак вони відмовлялись та повертали кошти, на даний час частину коштів надав одній із потерпілих у розмірі 2000 доларів США, які вона отримала, та в подальшому також бажає виплачувати матеріальну та моральну шкоду. Крім того, пояснив, що відразу зв'язатися з потерпілими не мав можливості, оскільки йому було обрано міру заходу у вигляді тримання під вартою, після того як йому змінили міру запобіжного заходу, він почав надсилати кошти потерпілим та шукав зустрічі з ними з метою вибачення та з'ясування суми шкоди. У вчиненому розкаявся.
Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначила, що 09.12.2020 року приїхала її внучка ОСОБА_7 та донька ОСОБА_11 та розповіли, що ОСОБА_10 збив автомобіль, хотіла поїхати на місце пригоди, але їй сказали, що ОСОБА_10 вже увезли. Пройшло 40 днів і прийшло смс-повідомлення із Укрпошти про грошовий переказ у розмірі 5000 грн., але вона відмовилась його отримувати та зараз також не бажає отримувати від нього будь-які кошти, тільки через суд. Вона не змогла простити обвинуваченого, тому просила суд призначити ОСОБА_9 максимальну міру покарання, пов'язану з позбавленням волі. Також зазначила, що звернулась з позовом до суду в порядку цивільного судочинства про стягнення з ОСОБА_9 заподіяної шкоди, на даний час справа ще не розглянута.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що 09.12.2020 року їй подзвонила сусідка та сказала, що матір збив автомобіль. Вони побігли на місце пригоди, але її не пустили до матері, та повідомили, що під час дорожньо-транспортної пригоди мати померла. Протягом 10 місяців вели переговори щодо відшкодування моральної шкоди, від обвинуваченого ОСОБА_9 отримала 2000 доларів США та надалі була згодна отримувати від обвинуваченого відшкодування шкоди. На теперішній час до суду з цивільним позовом не зверталася, при цьому також просила позбавити волі обвинуваченого.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснює, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена у повному обсязі і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Згідно з положеннями п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року № 14, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_9 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно ст. 67 КК України, відсутні.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, враховує його позитивну характеристику за місцем проживання, перебуває у цивільному шлюбі біля 10 років, також приймає до уваги його відношення до вчиненого - визнання своєї вини, каяття, раніше не судимий.
Суд звертає увагу на те, що у судових дебатах прокурор просив призначити обвинуваченому три роки позбавлення волі, мотивуючи тяжкістю вчиненого злочину та наслідків, які призвели до смерті потерпілої. Потерпіла ОСОБА_7 та її представник підтримали прокурора. Потерпіла ОСОБА_6 також підтримала позицію прокурора, але просила максимальну міру покарання, пов'язану з позбавленням волі.
При цьому обвинувачений та його захисник просили суд звернути увагу на те, що ОСОБА_9 вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, за кермом перебував у тверезому стані, залишився на місці ДТП та відразу викликав швидку допомогу та поліцію, відшкодовує матеріальну та моральну шкоду та в подальшому бажає повністю відшкодувати всі збитку, які заявлені з боку потерпілих.
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09.12.2020 року у ОСОБА_9 ознак сп'яніння не виявлено.
Відповідно до висновку експерта №2758-4224/20 від 11.01.2021 року, при судово-токсилогічному дослідженні крові, сечі від трупа ОСОБА_10 виявлений етиловий спирт у концентрації: в крові - 2,5 %, в сечі - 3,11 %, така концентрація етилового алкоголю в крові при житті могла відповідати сильному алкогольному сп'янінню.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Суд звертає увагу на роз'яснення, які викладені у п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (далі постанова Пленуму), відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом, в тому числі і менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, звертає увагу на те, що ОСОБА_9 вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, за кермом перебував у тверезому стані, залишився на місці ДТП та відразу викликав швидку допомогу та поліцію, відшкодовує матеріальну та моральну шкоду та в подальшому бажає повністю відшкодувати всі збитку, які заявлені з боку потерпілих, тому суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_9 можливе без ізоляції від суспільства, з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, якщо він у період іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки, призначивши основне покарання в межах мінімальної санкції статті, за якою кваліфіковані його дій, як просили у судових дебатах прокурор, потерпіла ОСОБА_7 та її представник.
Підстав для призначення максимального строку покарання обвинуваченому, як просила у судових дебатах потерпіла ОСОБА_6 , судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд виходить з наступного.
Обвинувачений, керуючи автомобілем, який є джерелом підвищеної небезпеки, був неуважним, проявив злочинну самовпевненість, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди, в результаті чого було завдано смерть потерпілої. Наведене суд вважає підставою для призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами у максимальної межі санкції статті.
Виходячи із даних про особу обвинуваченого та його належної процесуальної поведінки як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, зважаючи на міру покарання, яка обирається судом, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням на останнього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, а саме: автомобіль марки Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 - необхідно повернути його законному власнику, при цьому скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 11.12.2020 р.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_9 підлягають стягненню витрати на проведення судових експертиз.
Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження заявлений не був.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.
У відповідності до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 з випробувальним строком, обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
До набрання вироком законної сили обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
-з'являтись за викликом до суду;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи.
Арешт, який був накладений ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 11.12.2020 р. на: автомобіль марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03.10.2000 року належить ОСОБА_12 - скасувати.
Речові докази по справі:
- автомобіль марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 - повернути законному власнику.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави суму витрат, пов'язаних із проведенням: судової автотехнічної експертизи технічного стану, вартістю 980,64 грн.; судової транспортної-трасологічної експертизи, вартістю 1144,08 грн.; судової комп'ютерно-технічної та автотехнічної експертизи обставин наїзду дорожньо-транспортної пригоди, вартістю 4739,76 грн., а всього 6864,48 грн.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1