Справа № 607/15301/21Головуючий у 1-й інстанції Ломакін В.Є.
Провадження № 33/817/594/21 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ст.124, 122-4 КУпАП
22 жовтня 2021 р. м. Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. ознайомившись із матеріалами справи за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 вересня 2021 року,-
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень в дохід держави. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. в дохід держави.
Апеляційну скаргу на вказану постанову ОСОБА_1 подав 04 жовтня 2021 року, а також заявив клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, мотивуючи виключно тим, що копію оскаржуваної постанови він отримав 27 вересня 2021 року, а тому вважає, що саме з цієї дати для нього мав би обчислюватися строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Жодних інших підстав для поновлення пропущеного строку в апеляційній скарзі не наведено.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши її доводи в частині підстав про поновлення строку апеляційного оскарження, вважаю, що він поновленню не підлягає у зв'язку з наступним.
Згідно ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Отже, початок перебігу строку оскарження постанови судді у справах про адміністративні правопорушення закон пов'язує виключно з датою її винесення.
Інших положень щодо строків апеляційного оскарження постанови судді Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить, в тому числі не передбачає випадків коли такі строки зупиняються, продовжуються чи їх закінчення переноситься на інший день.
Таким чином, у цій справі строк апеляційного оскарження постанови судді закінчився 17 вересня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 04 жовтня 2021 року, тобто після закінчення строку оскарження.
З матеріалів справи та змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 заяву про видачу копії постанови суду подав 10 вересня 2021 року, а копію оскаржуваної постанови отримав 16 вересня 2021 року (а.с. 25), а тому доводи апелянта про те, що копію постанови ним отримано 27 вересня 2021 року є надуманими.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в частині доводів щодо підстав поновлення строку на апеляційне оскарження не навів жодних причин, які перешкодили йому подати апеляційну скаргу в межах строку апеляційного оскарження, тобто до 17 вересня 2021 року. Також, він не подав апеляційну скаргу на протязі 10 днів після отримання копії постанови.
Разом з тим, причини пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги.
Так, у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини констатував порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказавши, що національні суди порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд, оскільки вирішили поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин (п. 53 рішення). В цьому рішенні ЄСПЛ вказав, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", також сформульовано висновки щодо застосування елементів принципу юридичної визначеності, відхід від якого можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини. За відсутності таких, поновлення процесуального строку буде порушенням принципу юридичної визначеності.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку, що цей строк пропущений з поважних причин.
Про наявність таких обставин у поданій апеляційній скарзі не зазначено і не обґрунтовано.
Враховуючи наведене і те, що в апеляційній скарзі не наведено відомостей про непереборні та об'єктивні перешкоди, які би вказували на поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, то в задоволенні клопотання про поновлення цього строку ОСОБА_1 , слід відмовити.
Згідно ч.2 ст.294 КУпАП апеляційна скарга, подана після закінчення строку оскарження, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо у поновленні строку відмовлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду -
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 вересня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вказану постанову повернути.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя