Справа № 444/2841/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.
Провадження № 22-ц/811/3370/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
20 вересня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.
суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
З участю: представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ікавого М.Б., відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Пащука А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Львові цивільну справу №444/2841/16 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Пащука Артема Ігоровича на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя , -
29.12.2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому з врахуванням збільшених позовних вимог просила : визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спірної квартири, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину вказаної квартири, визнати автомобіль марки Mercedes-Benz C220 1999 року випуску р.н.з. НОМЕР_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля, поділити між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 боргові зобов'язання непогашеної частини отриманого кредиту за договором № LVH9AE00000137 від 12.03.2008 року, який укладений між ПАТ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 , визнати за ОСОБА_2 обов'язок щодо сплати 1/2 частини грошових коштів за згаданим договором., визнати за ОСОБА_1 обов'язок щодо сплати 1/2 частини грошових коштів за цим самим договором № LVH9AE00000137 від 12.03.2008 року, який укладений між ПАТ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 .
19.04.2017 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом та з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 03.05.2017 року просив: визнати за позивачем ОСОБА_1 особистою власністю автомобіль марки Mercedes-Benz C220 р.н.з. НОМЕР_1 , стягнути з неї 50% сплачених грошових коштів у ПАТ КБ "Приватбанк" вартості автомобіля Mercedes-Benz C220 р.н.з. НОМЕР_1 в його користь, стягнути грошові кошти потрачені ним за проведення ремонтних робіт у будинку АДРЕСА_2 , стягнути грошові кошти в його користь за придбану побутову техніку у будинку АДРЕСА_2 , звільнити від сплати судового збору.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2020 року первісний позов задоволено частково.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 - спільною сумісною власністю подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя залишено без розгляду.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним та таким, що не відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Зазначає, що справа розглянута судом без належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, а тому підстав залишати зустрічний позов без розгляду у суду не було . На адресу відповідача не надходили жодні повідомлення про дату розгляду справи. В рішенні не зазначено третіх осіб, які були залучені до участі у справі, не проведено розподіл судових витрат. Стверджує, що сам по собі факт придбання майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Зазначає, що вони як подружжя не проживали разом з 2012 року та оплату кредиту відповідач здійснив самостійно за особисті та позичені кошти. Зокрема, за рішенням суду від 24.05.2013 року відповідач отримав компенсацію за піднайом житла військовослужбовця в розмірі 309060,75 грн., а за позичені кошти відповідач провів ремонт, щоб спірна квартира стала придатною для проживання. Вважає, що спірна квартира не може бути об'єктом спільної власності подружжя, оскільки фактично придбана за його особисті кошти. Просить скасувати рішення суду, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
В суді апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_2 відмовився від доводів апеляційної скарги в частині визнання спільною сумісною власністю автомобіля Мерседес-Бенс С220 р.н.з. НОМЕР_1 та стягнення в його користь Ѕ вартості такого, а також в частині повернення Ѕ вартості витрат на придбання побутової техніки.
20.09.2021 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Пащук А.І. надано суду письмові пояснення до доводів апеляційної скарги
Відповідно до ст. 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Відзив на апеляційну скаргу суду не надано.
Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Пащука А.І. на часткове підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника позивача- адвоката Ікавого М.Б., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Матеріалами справи та судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.08.2007 року по 23.08.2016 року.
За час перебування сторін у шлюбі ними придбано квартиру АДРЕСА_1 .
Зокрема, 16.04.2008 року між ОСОБА_2 , та ТОВ «Група компаній «ВЕЕМ» укладено договір комісії №19-ж на купівлю нерухомого індивідуально визначеного майна.
Згідно п.1.1 договору Товариство зобов'язувалося здійснити в інтересах ОСОБА_2 від свого імені договір з купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , яка буде створена у майбутньому забудовником ТОВ «ГК «ВЕЕМ-будсервіс».
Згідно п.7.2 договору вартість квартири в об'єкті будівництва складає 374 800 грн..
13.09.2010 року виконавчим комітетом Жовківської міської ради видано Свідоцтво про право власності на спірну квартиру.
Згідно пояснень сторін квартиру придбали для сім'ї.
З метою оплати квартири 05.05.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСибБанк» укладено договір про надання споживчого кредиту на суму 69 000 доларів США. В цей же день укладено договір застави майнових прав, що випливають з договору комісії № 19-Ж .
05.11.2010 року між «УкрСиббанком» та ОСОБА_2 , укладено договір іпотеки за яким останній передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Жовківського районного суду від 10.05.2012 року у справі №2-1512/11 залишеним без змін Апеляційним судом Львівської області стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь ПАТ «УкрСиббанк» 59 902.78 доларів США, що становить 478 605,24 грн.
З заяви від 30 травня 2013 року представника «УкрСиббанку» про закриття виконавчого провадження вбачається, що заборгованість за кредитним договором ОСОБА_2 погашена 20 лютого 2013 року.
Вважаючи спірну квартиру особистою приватною власністю, відповідач ОСОБА_2 посилається на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.07.2009 року у справі № 2-2280/09 відповідно до якого на його рахунок в травні 2013 року зараховано 309 060 грн. за піднайом житла військовослужбовця та зазначені кошти були ним перераховані на погашення кредитної заборгованості.
Відмовляючи у визнанні квартири особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції з посиланням на правові норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів іх сімей» правильно зазначив, що виплата грошових коштів за піднайом житла не відноситься до страхових виплат, а відповідно до ст.12 зазначеного Закону є соціальною виплатою.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 14-351цс18, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі № 585/2285/18.
Перелік майна, що є особистою приватною власністю, визначений ст.57 Сімейного кодексу України (далі СК).
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта в частині сплати кредитних грошових коштів, які належали йому та його батькові від продажу 12.12.2008 року квартири у АДРЕСА_4 , оскільки зазначена квартира відчужена по Договору дарування (а.с.83-84 т.1). Доказів на підтвердження отримання коштів за відчуження подарованої квартири відповідачем ОСОБА_2 не надано.
Враховуючи те, що придбання сторонами по справі квартири та погашення кредитних коштів за придбану квартиру АДРЕСА_1 відбувалося під час перебування сторін у шлюбі у період з 2008 року по 2016 рік, доказів припинення шлюбних відносин до 2012 року відповідачем не надано, грошові кошти, які перераховувалися на погашення кредиту не вважаються особистими коштами відповідача, відтак підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Відповідно до ст.60 ЦПК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. (ч.2 ст. 60 СК).
Щодо доводів апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, не вирішення клопотання відповідача ОСОБА_2 щодо залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху та надання строку для оплати судового збору, колегія суддів зазначає, що клопотання відповідача заявлене на стадії судового розгляду справи, судом не вирішено. В той же час відповідно до ст.185 ЦПК суд зобов'язаний був залишити позовну заяву без руху, надавши строк для виправлення недоліків та оплати судового збору. Відповідно до ст.141 ЦПК суд при ухваленні рішення здійснює розподіл судових витрат.
Із матеріалів справи встановлено, що вартість спірної квартири становить 374 800,00 грн. Позивач ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на Ѕ частину спірної квартири, що становить 187 400,00 грн. Відповідно до ст.4 ч.2 п.1 Закону України «Про судовий збір» 1(один) відсоток ціни позову становить 1 874,00 грн.
Від сплати судового збору відповідач ОСОБА_2 звільнений на підставі п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи те, що судовий збір не сплачений позивачем ОСОБА_1 при подачі позовної заяви, такий підлягає стягненню в розмірі 1874,00 грн. в дохід держави.
Беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 відмовляється від позовних вимог в частині визнання особистою власністю автомобіля марки Мерседес-Бенс С220 р.н.з. НОМЕР_1 та від стягнення грошових коштів за побутову техніку, відтак суд апеляційної інстанції на підставі ст.367 ч.1 ЦПК не переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.
З тих же підстав не заслуговують на увагу доводи щодо залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 від 19.04.2017 року про поділ майна подружжя.
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору, підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , моб.тел. НОМЕР_3 ) в користь держави судовий збір в розмірі 1874,00 грн. (Одна тисяча вісімсот сімдесят чотири грн. 00 коп.).
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 13 жовтня 2021 року.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк