Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" травня 2010 р. Справа № 63/94-10
вх. № 2050/6-63
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився; відповідача - Мирошникова О.Ш., дов. № 1 від 25.01.2010 року,
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі", с. Артемівка
до Приватного підприємства "Науково-виробнмича фірма "Юнітек", м. Харків
про визнання недійсною третейської угоди, -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсною третейську угоду, передбачену п. 9.1 договору купівлі-продажу товарів на умовах комерційного кредиту № ТК 21/12/06-01 від 12.06.2009 року, укладеного між позивачем та відповідачем. Позов обґрунтований ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 12 травня 2010 року до 10 години 00 хвилин 14 травня 2010 року.
До початку судового засідання відповідач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява відповідача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
Позивач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис представника позивачва на обкладинці справи в графі "нотатки судді".
В судовому засіданні 14.05.2010 року представник відповідача проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, який був досліджений судом та долучений до матеріалів справи.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
12 червня 12009 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу товарів на умовах комерційного кредиту № ТК 21/12/06-01 (далі - договір).
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору, відповідач зобов'язався поставити та передати позивачу в строки, передбачені договором, засоби захисту рослин, насіння (товар) в асортименті, кількості та за цінами, відповідно до додатків до договору, а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його в порядку та у розмірі, визначених договором.
Договір містить статтю 9, яка за своїм змістом є третейським застереженням відповідно до статті 12 Закону України "Про третейські суди". Відповідно до пункту 9.1 договору, будь-які спори або розбіжності, які виникають з цього договору або у зв2язку з ним, в першу чергу вирішуються сторонами шляхом переговорів. Спори по договору, які не врегульовані шляхом переговорів, сторони передають на вирішення Харківського міжобласного третейського суду (постійно діючого) при Асоціації "Міжрегіональний юридичний союз" (адреса суду: 61022, м. Харків, вул. сумська, 39). Порядок розгляду спорів третейським судом по цьому договору визначається Законом України "Про третейські суди" та регламентом третейського суду, який діє на момент розгляду спору та зареєстрований у встановленому порядку.
Позивач просить суд визнати недійсним п. 9.1 договору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що серед повноважень директора позивача, які визначені у п. п. 7.12, 7.13, 7.14 Статуту товариства, немає права директора на власний розсуд передавати вирішення спору до третейських судів та таким чином, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі" при укладенні у договорі третейської угоди у вигляді третейського застереження діяв від імені Товариства без достатнього обсягу цивільної дієздатності.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
В силу положення ст. 2 Закону України "Про третейські суди" (далі - Закон), третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судам.
Згідно ст. 12 Закону, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі, і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
Отримання додаткової письмової згоди сторін за наявності третейської угоди в договорі Закон не передбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону, якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.
Згідно ст. 5 Закону, юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Однією з таких вимог є вимога щодо необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка вчиняє правочин (ч. 2 статті).
В силу ч. З ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Згідно ст. З ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язань.
Згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений сторонами Договір купівлі-продажу товарів на умовах комерційного кредиту № ТК 21/12/06-01 від 12.06.2009 року із третейським застереженням зі сторони позивача підписано директором Товариства Хрусіним Ігорем Валерійовичем, який діяв на підставі Статуту Товариства.
Основним установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю, відповідно до ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", є його статут.
Саме статут Товариства передбачає об'єм повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі", які визначені у п. п. 7.12, 7.13, 7.14 Статуту товариства.
Відповідно до пункту 7.12 Статуту, виконавчим органом Товариства є дирекція, яку очолює директор, який призначається загальними зборами Учасників та здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства і є підзвітним загальним зборам його Учасників. Директор має право без довіреності здійснювати дії від імені Товариства, зокрема відкривати та закривати поточний, валютний та інші рахунки в установах банків, укладати договори, в тому числі трудові контракти, давати вказівки, видавати накази і розпорядження, обов'язкові для всіх працівників Товариства, підписувати документи Товариства, визначати умови оплати праці працівників Товариства, затверджувати зразки печаток, штампів, фірмових бланків, товарних знаків та інших реквізитів Товариства, а також здійснювати інші дії від імені Товариства, крім тих, які віднесені до компетенції загальних зборів Учасників.
Доказів того, що директор Товариства Хрусін І.В., який підписав Договір, не був ознайомлений із змістом договору, стаття 9 якого містить третейське застереження, позивач суду не надав. В свою чергу, у суда відсутні будь-які підстави вважати, що при укладанні третейської угоди волевиявлення позивача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.
Таким чином, відсутні правові підстави для визнання оспорюваної третейської угоди недійсною, а тому, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Артемівські зорі" не необґрунтованими, вони не знайшли свого підтвердження при розгляді спору та є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу - покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
рішення підписане 14 травня 2010 року