Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" травня 2010 р. Справа № 57/87-10
вх. № 4064/4-57
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. від 28.04.2010 р,; відповідача - не з'явився;
розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків
до Хотімлянська сільська рада Вовчанського р-ну, с. Хотімля
про визнання права власності
Позивач - ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Хотімлянської сільської ради Вовчанського району Харківської області (відповідача) про визнання за позивачем права власності на дачний будинок літ. „А-2" з підвалом літ. „П", гаражем літ. „Г" та навісом літ. „Д" загальною площею 406,5 кв.м., розташований за адресою: територія Хотімлянської сільської ради, АДРЕСА_2.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 квітня 2010 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14 травня 2010 р. об 11:00 год.
Відповідач у судове засідання не з'явився, проте, через канцелярію суду надав клопотання (вх. № 10500 від 13.05.2010 р.), в якому проти позову не заперечує, просить вирішити справу на розсуд суду та за відсутності представника Хотімлянської сільської ради.
Через канцелярію господарського суду Харківської області позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій представник позивач просить суд визнати за позивачем право власності на дачний будинок літ. „А-2" з підвалом літ. „П", гаражем літ. „Г" та навісом літ. „Д" загальною площею 406,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2.
Розглянувши надану заяву та враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству; розгляд справи продовжено з урахуванням зазначених уточнень.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням наданих уточнень, підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.
Присутній в судовому засіданні 14 травня 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами і документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Позивач є власником нежитлового Садового будинку з надвірними будівлями №12, що знаходиться по вул. Кленовій в с. Хотімля Вовчанського району Харківської області, на підставі договору дарування садового будинку від 25.03.2009, посвідченого нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою І.Ю. за р.№506.
Протягом 2009 - 2010 року позивачем було особисто, з дотриманням будівельних норм та правил, за рахунок власних коштів, побудовано поряд з садовим будинком ще один - дачний будинок з підвалом, гаражем та навісом.
Комунальне підприємство «Вовчанське бюро технічної інвентаризації» на замовлення позивача здійснило технічну інвентаризацію та 22 квітня 2010 року склало відповідний технічний паспорт, згідно з яким по АДРЕСА_2, перебуває дачний будинок літ. „А-2" з підвалом літ. „П" площею 111 кв.м., гаражем літ. „Г" площею 26,9 кв.м. та навісом літ. „Д" площею 26,9 кв.м., загальною площею 406,5 кв.м.
Відповідно до висновку про стан будівельних конструкцій дачного будинку літ. „А-2" розташованого за адресою: АДРЕСА_2, який було складено ТОВ „АРОФ” (ліцензія №205079 серія АБ від 30.09.2005), всі основні конструкції досліджених об'єктів не мають ознак деформацій, перебувають у нормальному технічному стані та забезпечують несучу здатність, достатню для їх подальшої експлуатації, будівельна готовність житлового будинку складає 100%. Таким чином, будівництво спірного дачного будинку з підвалом, гаражем та навісом, загальною площею 406,5 кв.м. відповідає всім будівельним нормам і не порушує права інших осіб.
Таким чином, новостворене нерухоме майно відповідає всім державним будівельним, пожежним, санітарно-епідеміологічним нормам і не порушує права інших осіб. Об'єкт будівництва придатний для подальшої експлуатації за призначенням.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.
Цивільний кодекс України виділяє декілька способів набуття права власності.
Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.
Так, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, в даному випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності.
При цьому, якщо майно знаходиться у володінні позивача, його право на майно захищається презумпцією правомірності фактичного володіння.
Суд зазначає про те, що згідно ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Відповідно до ст. 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 3 ст. 376 Циівльного кодексу України, право власності на самовільно збудоване нерухоме майно може бути по рішенню суду визнано за особою, яка здійснила самовільне будівництво на земельній ділянці, яка не була відведена для цих цілей, за умови надання земельної ділянки в встановленому порядку під вже збудоване нерухоме майно.
Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст.ст. 331, 332, 376 Цивільного кодексу України, право власності на створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та інше) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо створення, переробка майна відповідає діючому законодавству, будівельним нормам та правилам. Відповідно, власник який збудував нерухоме майно, має право на реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. ст. 18, 19 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (далі - Закон), підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду про право власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.
У відповідності з п.5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5.
Відповідно до п.1, п.п.1.3 вказаного Положення до прийняття Верховною радою України та набрання чинності Законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5 (далі - Тимчасове положення), державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення, державна реєстрація прав власності на нерухоме майна - це внесення запису до Реєстру власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштам особи, що звернулася до БТІ.
Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , затвердженого наказом Міністерства юстиції №7/5 від 07.02.2002 року є рішення судів , третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна , про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Відповідно до ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України власники самостійно здійснюють право власності, виконують будь які дії по відношенню до свого майна, що не суперечать Закону. Визнання права власності на нежитлове приміщення необхідне для подальшого здійснення позивачем підприємницької діяльності та не порушує права інших осіб.
Відповідно ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуально кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога стосовно визнання за позивачем права власності на дачний будинок літ. „А-2" з підвалом літ. „П", гаражем літ. „Г" та навісом літ. „Д" загальною площею 406,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2, правомірна та обґрунтована, така, що підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухо ме майно та їх обмежень» та п. 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.
Згідно п. 10 додатку 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від «07» лютого 2002 року № 7/5, правовстановлюючими документами, на підставі яких про водиться реєстрація прав власності на нерухоме майно є, в тому числі, рішення суду... про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Таким чином, відповідно до законодавства України, орган, який проводить дер жавну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, зобов'язаний проводити реєст рацію судових рішень про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України, п.2 ст. 331, ст.ст. 182, 319, 320, 331, 332, 375, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (код ЄДР НОМЕР_1, 61000 АДРЕСА_1) право власності на дачний будинок літ. „А-2" з підвалом літ. „П", гаражем літ. „Г" та навісом літ. „Д" загальною площею 406,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2.
Суддя
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення підписано 14 травня 2010 року
справа № 57/87-10