"10" червня 2010 р.Справа № 18/41-728
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-експорт" м. Львів, пр-т. Червоної калини, 62-а
до відповідача Приватного підприємства "Обрій-пак" м. Бучач, вул. Галицька, 186, Бучацький район, Тернопільська область
про cтягнення заборгованості в розмірі 6 298,93 грн., з яких: 100 грн. - основний борг, 1 503,72 грн. - пеня, 1 503,72 грн. - проценти за користування чужими коштами, 2 152,33 грн. - штраф, 1 039,16 грн. - інфляційні нарахування.
За участю представників:
Позивача: Лебедин І.Р., довіреність № 18-325 від 07.05.2010 р.
Відповідача: не прибув.
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон-експорт" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача -приватного підприємства "Обрій-пак" про cтягнення заборгованості в розмірі 24 722,25 грн., з яких: 18 523,32 грн. - основний борг, 1 503,72 грн. - пеня, 1 503,72 грн. - проценти за користування чужими коштами, 2 152,33 грн. - штраф, 1 039,16 грн. - інфляційні нарахування.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору № 01-11-09-ОП від 01.11.2009 р. зобов'язання виконав не належним чином, зокрема не провів розрахунок за отриманий товар в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі. Для підтвердження викладеного додає вищезазначений договір, накладну № LS-0000221 від 07.12.2009 р., довіреність № 75 від 07.12.2009 р., розрахунки пені, штрафу, інфляційних нарахувань, процентів за користування чужими коштами, виписки з банківського рахунку, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Присутній у судовому засіданні представник позивача подав, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, заяву про зменшення розміру позовних вимог, з якої вбачається, що станом на 10.06.2010 р. відповідачем оплачено 18 423,32 грн. основного боргу, що підтверджується виписками із банківського рахунку. Відтак, непогашеною залишається 100 грн. основного боргу, яку позивач просить суд стягнути із відповідача, та штрафні санкції. З огляду на приписи ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яка, серед іншого, передбачає право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, предметом даного позову є стягнення з відповідача 100 грн. основного боргу, 1 503,72 грн. пені, 1 503,72 грн. процентів за користування чужими коштами, 2 152,33 грн. штрафу, 1 039,16 грн. інфляційних нарахувань.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання не прибув, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень № 2811546 та № 2826900, а тому суд розглядає справу згідно вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
01.11.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон-експорт", в подальшому продавець, та приватним підприємством "Обрій-пак", в подальшому покупцем, був укладений договір № 01-11-09-ОП (надалі -договір).
За умовами договору продавець зобов'язується постачати покупцю папір в асортименті (надалі -товар), а покупець зобов'язується надати письмову заявку, прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату згідно умов договору (п. 1.1. договору).
Асортимент, кількість, ціна, вартість та терміни поставки товару вказуються в специфікаціях та накладних, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 4.1. договору).
Розрахунок за отриманий товар здійснюється на протязі десяти календарних днів з моменту передачі товару покупцю шляхом переказу належної суми у безготівковому порядку на рахунок продавця, якщо інші умови та порядок розрахунків не вказані в специфікаціях. Товар вважається оплаченим з дня надходження коштів на рахунок продавця (п. 5.1. договору).
Пунктом 6.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010 р.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу -однією з підстав виникнення зобов'язань.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як встановлено судом, на виконання своїх договірних зобов'язань позивач передав, а відповідач отримав згідно накладної № LS-0000221 від 07.12.2009 р. через Сеніва І.М., який діяв на підставі довіреності на отримання ТМЦ № 75 від 07.12.2009 р., товар на суму 21 523,32 грн.
Як стверджує представник позивача та підтверджується матеріалами справи, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, непогашеною залишається 100 грн. основного боргу, яку позивач просить суд стягнути із відповідача.
Оскільки, доказів погашення основної суми боргу в розмірі 100 грн. суду не надано, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані відповідачем.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки.
Крім того, стаття 536 Цивільного кодексу України визначає обов'язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.2. договору сторони визначили, що у випадку порушення (прострочення) покупцем грошового зобов'язання щодо строків оплати товару, він сплачує продавцю пеню у розмірі 0,066% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки в оплаті та відсотки (проценти) за користування чужими (належними до оплати продавцеві) коштами у розмірі 0,066% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки в оплаті, за весь час користування коштами, належними до оплати продавцеві.
Згідно поданого позивачем розрахунку сума пені за порушення відповідачем терміну оплати товару за період з 17.12.2009 р. по 19.04.2010 р. становить 1 503,72 грн., та процентів за користування чужими коштами за той же період -1 503,72 грн.
Судом встановлено, що сума пені, нарахована позивачем, не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, як цього вимагає ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, та нарахована за період з 17.12.2009 р. по 19.04.2010 р. (123 дні), що визначений договором та кореспондується з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Пунктом 7.3. договору визначено, що за порушення строків оплати поставленого товару більш ніж на 15 календарних днів покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості поставленого товару. Згідно поданого позивачем розрахунку сума штрафу становить 2 152,33 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховані 1 039,16 грн. інфляційних втрат за грудень 2009 року, січень, лютий, березень, квітень 2010 р.
Розглянувши представлені розрахунки штрафу, пені, процентів за користування чужими коштами та інфляційних нарахувань, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 100 грн., 1 503,72 грн. пені, 1 503,72 грн. процентів за користування чужими коштами, 2 152,33 грн. штрафу, 1 039,16 грн. інфляційних нарахувань, підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з приватного підприємства "Обрій-пак" (м. Бучач, вул. Галицька, 186, Бучацький район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 21144370, р/р 26002303682004 в "Філії Центральне відділення ПІБ в м. Тернопіль", МФО 338426) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-експорт" (м. Львів, пр-т. Червоної калини, 62-а, код ЄДРПОУ 23884757, р/р 260079623 в ЛОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 325570):
- 100 (сто) грн. основного боргу;
- 1 503 (одну тисячу п'ятсот три) грн.72 коп. пені;
- 1 503 (одну тисячу п'ятсот три) грн.72 коп процентів за користування чужими коштами;
- 2 152 (дві тисячі сто п'ятдесят дві) грн. 33 коп. штрафу;
- 1 039 (одну тисячу тридцять дев'ять) грн. 16 коп. інфляційних нарахувань;
- 102 (сто дві) грн. державного мита;
- 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання -15.06.2010 р., через місцевий господарський суд.
Суддя