"10" червня 2010 р.Справа № 18/42-765
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК Фіко" бул. Лепсе, 57/38 к.125, м. Київ, (вул. Кутузова, 127, м. Бровари)
до відповідача Приватного підприємства "Продекспорт" вул. Живова, 15а, м. Тернопіль
про cтягнення заборгованості в розмірі 3 386,62 грн.
За участю представників:
Позивача: Проценко О.А., довіреність № 8/10 від 12.05.2010 р.
Відповідача: не прибув.
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФК Фіко" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача -приватного підприємства "Продекспорт" про cтягнення заборгованості в розмірі 3 386,62 грн., з яких: 3 336,6 грн. -борг, 0,66 грн. -пеня, 49,36 грн. -3 % річних.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору постачання № 010508 від 01.05.2008 р. зобов'язання виконав не належним чином, зокрема не провів розрахунок за отриманий товар в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі. В підтвердження викладеного позивач додає даний договір, видаткові накладні № 1721 від 02.03.2009 р., № 1724 від 02.03.2009 р., № 1725 від 02.03.2009 р., № 1726 від 02.03.2009 р., № 1727 від 02.03.2009 р., накладна повернення постачальнику № 20-40842 від 16.10.2009 р., розрахунок суми боргу, пені та 3 % річних, акт звірки взаємних розрахунків станом на 20.10.2009 р., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання не прибув, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за № 2812721, № 2826926, а тому суд розглядає справу згідно вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.
01.05.2008 р. між приватним підприємством "Продекспорт" (надалі покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВФК Фіко" (надалі продавець) був укладений договір постачання № 010508, за яким продавець зобов'язується передавати (поставити, продати) товари у власність покупця на умовах та в строки, встановлені договором, а покупець в порядку та в строки встановлені договором, зобов'язується прийняти товари і оплатити їх за цінами, зазначеними в додатку № 1 (п. 1.1. договору).
Спеціальні облікові документи, що фіксують поставку (продаж) товару, повинні бути заповнені належним чином згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (п. 4.1. договору).
Сторони визначили, що покупець приймає товар по кількості, згідно з своїм попереднім замовленням. Прийом товару фіксується підписом відповідальної особи покупця та належним оформленням облікової документації. Датою прийому товару рахується дата підписання належно оформлених облікових документів уповноваженими представниками сторін (п. п. 5.10., 5.15. договору).
Покупець здійснює розрахунки з продавцем за поставлений товар по проходженню 45 календарних днів з моменту здійснення постачання товару (п. 8.1. договору).
Як встановлено судом, на виконання своїх договірних зобов'язань позивач передав, а відповідач отримав згідно видаткової накладної № 1721 від 02.03.2009 р. товар на суму 1 894,44 грн., згідно видаткової накладної № 1724 від 02.03.2009 р. товар на суму 8 685,90грн., згідно видаткової накладної № 1725 від 02.03.2009 р. товар на суму 1 110,12 грн., згідно видаткової накладної № 1726 від 02.03.2009 р. товар на суму 2 429,88 грн., згідно видаткової накладної № 1727 від 02.03.2009 р. товар на суму 2 438,22 грн. Згідно накладної повернення постачальнику № 20-40842 від 16.10.2009 р. відповідач повернув позивачем нереалізований товар на суму 5 457 грн.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу -однією з підстав виникнення зобов'язань.
Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як стверджує позивач, оплата за отриманий товар проведена частково в розмірі 7 764,96 грн. Відтак, заборгованість відповідача по оплаті товару становить 3 336,6 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 20.10.2009 р.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
П. 10.1. договору сторони визначили, що покупець, що не своєчасно розплатився з продавцем за наданий вчасно ним товар, сплачує продавцю пеню в розмірі 0,04 % від суми затриманої проплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня сплачується і нараховується покупцем тільки у випадку, якщо продавець виконував і виконав усі свої зобов'язання щодо покупця.
Так, згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу нарахована пеня в розмірі 0,66 грн. за 180 к.д. Однак, позивачем не вказано за який конкретно період здійснено розрахунок пені. Прострочення відповідача по оплаті ним товару за договором почалось 16.04.2009 р., тобто через 45 днів від дня поставки товару -02.03.2009 р., отже нарахування пені повинно було припинитись через шість місяців -16.10.2009 р. За таких обставин суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в частині стягнення пені.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховані 49.36 грн. 3 % річних за 180 к.д. З огляду на наявність у відповідача заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства "Продекспорт" (м. Тернопіль, вул. Живова, 15а, ідентифікаційний номер 30047671, р/р 2600800012247 в "Укрексімбанку" у м. Тернопіль, МФО 338879) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВФК Фіко" (бул. Лепсе, 57/38 к.125, м. Київ, ідентифікаційний номер 19260637, р/р 296000001284593 в Укрексімбанку, МФО 322313):
- 3 336 (три тисячі триста тридцять шість) грн. 60 коп. боргу;
- 49 (сорок дев'ять) грн. 36 коп. три відсотки річних;
- 101 (сто одну) грн. 98 коп. державного мита;
- 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 95 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 0,66 грн. пені відмовити.
4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 15.06.2010 р. через місцевий господарський суд.
Суддя