"10" червня 2010 р.Справа № 17/45-792
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-видавничої фірми "Сьомий вимір", м. Тернопіль
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТернопільМАЗсервіс" ЛТД, м. Тернопіль
за участю представників сторін:
позивача: Гаврилюк О.А., юрист, довіреність № 402 від 11.01.10р.;
Будій О.І., керівник, наказ № 39 від 02.07.07р.;
відповідача: не з'явився
Представникам позивача роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.
Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмового клопотання сторін.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Рекламно-видавнича фірма "Сьомий вимір", м. Тернопіль, звернувся до господарського суду Тернопільської області 29.04.2010р. з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ""ТернопільМАЗсервіс" ЛТД, м. Тернопіль, про стягнення 3672,41 грн. заборгованості за поставлений згідно видаткової накладної № тСв-20029 від 10.12.2009р. товар, з яких: 3465,95 грн. основного боргу, 194,43 грн. інфляційних нарахувань та 12,03 грн. -3% річних.
Позов обґрунтовується копією видаткової накладної № тСв-20029 від 10.12.2009р; копією довіреності №933455 від 10.12.2009р.; актом звірки розрахунків, підписаним позивачем станом на 18.03.2010р.; копіями претензій №408 від 04.02.2010р. та №412 від 23.02.2010р.; розрахунком суми заборгованості з врахуванням втрат від інфляції та 3% річних; іншими матеріалами.
В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи, призначений вперше на 27.05.2010р. відкладався до 10.06.2010р. у зв'язку з заявленим відповідачем клопотанням та неподанням сторонами необхідних для розгляду справи документів.
В ході розгляду спору, позивачем подано додаткові обґрунтування суми заборгованості з врахуванням втрат від інфляції та 3% річних, відповідно до яких Товариство зазначило про наявність заборгованості у відповідача в розмірі 3575,12 грн., з яких: 3465,95 грн. основного боргу, 22,22 грн. -3% річних та 86,95 грн. інфляційних нарахувань. Суд розцінює подані обґрунтування як клопотання про уточнення розміру позовних вимог.
Окрім того, позивачем в судовому засіданні подано клопотання про відшкодування судових витрат у даній справі, тобто 25,94 грн. сплачених Товариством за виготовлення довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідач в судове засідання 10.06.2010р. не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення №2837910), витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов не подав, клопотань про відкладення судового засідання не заявив.
Враховуючи, що брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, явка сторін не визнавалася судом обов'язковою; судовий розгляд справи було відкладено з урахуванням клопотання відповідача, однак Товариство "ТернопільМАЗсервіс" ЛТД не виявило бажання ознайомитися з матеріалами справи та без поважних причин не подало суду витребуваних документів, тому зважаючи на достатність в матеріалах справи документів, необхідних для розгляду спору по суті, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній документами, за правилами ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.
За змістом ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Як випливає з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю Рекламно-видавничою фірмою "Сьомий вимір" згідно усної домовленості, по видатковій накладній №тСв-20029 від 10.12.09р. передано, а відповідачем у справі через свого представника Дяків Я.М., який діяв на підставі довіреності на отримання ТМЦ №933455 від 10.12.09р., прийнято у власність товар -Стартер МАЗ СТ-25, вартістю 3465,95 грн. (з ПДВ). Факт отримання Товару підтверджується підписом відповідача в графі накладної про отримання, довіреністю на отримання ТМЦ №933455 від 10.12.09р. та не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку.
Отже, за даних обставин суд вважає, що між сторонами по справі виникло господарське зобов'язання, в силу якого за ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТернопільМАЗсервіс" ЛТД, порушено господарське зобов'язання в частині проведення оплати вартості отриманого ним товару, внаслідок чого станом на 18.03.2010р. борг відповідача не сплачений і складає 3465,95 грн.
Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як випливає з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, факт передачі товару підтверджується видатковою накладною №1160 від 15.06.09р., довіреністю №933455 від 10.12.09р. та не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку. Разом з тим, між сторонами не було встановлено строку виконання зобов'язання по оплаті товару, а тому слід керуватися ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Надіслана на адресу відповідача претензія №408 від 04.02.2010р. (отримана відповідачем 05.02.2009р.) з вимогою в термін до 18.02.2010р. погасити борг в розмірі 3465,95 грн., залишена ТОВ "ТернопільМАЗсервіс" ЛТД без відповіді та задоволення.
Статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Станом на день прийняття судом рішення відповідач не погасив заборгованість в розмірі 3465,95 грн. та не надав суду жодних документів, які б спростовували суму заявленого до стягнення боргу чи підтверджували б його сплату.
У зв'язку з наведеним, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 3465,95 грн. боргу за поставлений згідно накладної товар.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних в розмірі 22,22 грн. (нарахованих за період з 11.02.2010р. по 29.04.2010р.) та 86,95 грн. інфляційних нарахувань за цей же період, тобто за лютий-квітень 2010р. включно, з урахуванням уточнень, господарський суд, враховуючи, що вимогу про сплату боргу вручено відповідачу 05.02.2010р., відтак, кінцевий строк оплати вартості отриманого товару згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України настав 12.02.2010р., здійснивши власний арифметичний розрахунок, вважає правомірними, такими, що відповідають закону, встановленим судом обставинам справи вимоги про стягнення 86,95 грн. інфляційних втрат та 21,65 грн. -3% річних.
Щодо стягнення 0,57 грн. нарахованих 3% річних, то такі вимоги відхиляються за безпідставністю.
Розглядаючи клопотання позивача про включення до складу судових витрат у даній справі 25,94 грн., сплачених Товариством за виготовлення довідок держреєстратором щодо включення сторін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарським судом дані вимоги відхиляються з огляду на таке.
В силу вимог ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач вважає, що потрачені кошти слід віднести до інших витрат, понесених ним по розгляду даного спору в суді.
Разом з тим, у п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).
Суд вважає, що позивачем не подано доказів належності заявлених до стягнення позивачем сум по оплаті за довідки держреєстратора до складу судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з відповідача 25,94 грн., як судових витрат, понесених позивачем по розгляду даної справи, судом відхиляються за необґрунтованістю.
В силу вимог ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.
У судовому засіданні 10.06.2010р. за згодою представників позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про судоустрій України», ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525-526, 530, 625, 655, 691, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82-84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТернопільМАЗсервіс" ЛТД, м. Тернопіль, вул. Далека, 2, ідентифікаційний код 14050898, -3465,95 грн. основного боргу, 86,95 грн. інфляційних нарахувань, 21,65 грн. -3% річних та 328,99 грн. судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-видавничої фірми "Сьомий вимір", м. Тернопіль, вул. Микулинецька-Бічна, 10, ідентифікаційний код 24638262.
3. В решті позову -відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „14” червня 2010 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя