Справа № 560/8695/21
іменем України
22 жовтня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Керівника Шепетівської окружної прокуратури , Служба у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради до Державного професійно-технічного навчального закладу "Славутський професійний ліцей" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Керівник Шепетівської місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради звернувся до суду з позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу "Славутський професійний ліцей", в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державного професійно-технічного навчального закладу "Славутський професійний ліцей" щодо ненарахування та невиплати випускнику навчального закладу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування";
- зобов'язати Державний професійно-технічний навчальний заклад "Славутський професійний ліцей" нарахувати одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", виплатити випускнику навчального закладу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кошти в сумі 12162,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Шепетівською окружною прокуратурою Хмельницької області вивчено стан додержання органами, установами державної влади та місцевого самоврядування вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. За наслідками проведених заходів встановлено факт неналежного виконання відповідачем вимог статті 8 Закону України від 13.01.2005 №2342-ІV "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" щодо нарахування та виплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, зокрема ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На думку керівника Шепетівської місцевої прокуратури, неналежне виконання Державним професійно-технічним навчальним закладом "Славутський професійний ліцей" делегованих йому державою функцій суперечить принципам верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності та, як наслідок, реалізації державних гарантій захисту прав і свобод дітей, у тому числі соціально вразливих категорій. Просить позов задовольнити.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позов, в якому вказав, що у листі Міністерства освіти і науки України від 08.07.2009 № 10/2-490 "Щодо виплати допомоги при працевлаштуванні дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування" повідомляється, що виплата допомоги здійснюється до кінця фінансового року навчальним закладом на підставі заяви, паспорта та довідки про працевлаштування або довідки про перебування на обліку у центрі зайнятості, органів соціального захисту тощо. Розмір допомоги студентам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при їх працевлаштуванні після закінчення закладів вищої освіти розраховується виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, що діє на момент дати працевлаштування випускника, вказаної у наказі про його працевлаштування. У випадку реєстрації випускника у службі зайнятості, зазначена допомога розраховується, виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на дату реєстрації випускника як безробітного, що зазначено у його персональній картці безробітного.
Виходячи з вище наведеного, після закінчення нашого навчального закладу у червні 2019, ОСОБА_1 , 2001 р.н., виїхав на заробітки за кордон та до кінця звітного року не надав заяви і довідки про працевлаштування для отримання одноразової грошової допомоги.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 19.07.2021 суд відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дата ухвалення рішення обумовлена, разом з тим, перебуванням головуючого судді за період з 09.08.2021 по 10.09.2021 у щорічній відпустці, згідно наказу від 14.07.2021 №219.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що Шепетівською окружною прокуратурою в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" витребувано та опрацьовано інформацію щодо стану додержання вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
За наслідками проведених заходів, встановлено факт неналежного виконання відповідачем вимог статті 8 Закону України від 13.01.2005 №2342-ІV "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" щодо нарахування та виплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, зокрема ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, згідно інформації служби у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради від 15.06.2021 №157 дитина-сирота, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закінчив навчання у ДПТНЗ "Славутський професійний ліцей" 27.06.2019.
Відповідно до інформації служби у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради вказаній особі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів відповідачем не здійснювалась.
Відтак, оскільки, чинним законодавством України установлено обов'язок відповідача із виплати вказаній вище категорії дітей одноразової грошової допомоги після закінчення навчального закладу, керівник Шепетівсської окружної прокуратури Хмельницької області звернувся до суду в інтересах держави з відповідним позовом.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції ООН "Про права дитини" (від 20.11.1989, ратифікованої Постановою BP №789-ХІ1 від 27.02.1991) (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей. незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага мас приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із частиною 2, 3 статті 3 Конвенції держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї та законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України є загальнообов'язковими та однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить їх у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її житія і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (прийнята 04.11.1950, ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засуди державної політики у цій сфері, є Закон України від 26.04.2001 №2402-111 "Про охорону дитинства".
Згідно зі статтями 5, 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема, проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері; вирішення питань щодо забезпечення прав дітей. встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.
Відповідно до статті 25 цього Закону діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.
Статтями 52, 53 Конституції України передбачено, що утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа визначено Законом "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Закон №2342-IV), який є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.
Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2342-IV:
- дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки;
- статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування;
- випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування,
- особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв'язку із закінченням навчання;
- державне утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа - повне забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа для задоволення їх життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності.
З аналізу вищенаведеного видно, що статус позбавленої батьківського піклування надає таким особам право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг.
Як встановлено статтею 3 Закону №2342-IV, одним із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.
Відповідно до статті 4 Закону №2342-IV заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №2342-IV держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.
За такого правового регулювання, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні.
За правилами частини 3 статті 4 Закону №2342-IV державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, серед іншого, щодо мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.
Відповідно до частини 7 статті 8 цього Закону випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.
Таким чином, Законом №2342-IV встановлено обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів із числа дітей, позбавлених батьківського піклування, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався, і інші.
Оскільки Закон №2342-IV не конкретизує, який саме навчальний заклад має закінчити дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, то, за змістом наведеної норми, право на отримання грошової допомоги мають усі випускники навчальних закладів (в т.ч. не інтернатного типу) з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Так, треті особи не навчалися у закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а формою їх влаштування як дітей, позбавлених батьківського піклування, як уже зазначалося, було встановлення опіки, визначення місця проживання в сім'ї бабусі, влаштування на виховання у прийомну сім'ю.
Водночас, сам факт випуску вказаних осіб з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленої законом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 18.09.2018 у справі №493/407/16-а, від 05.06.2019 у справі №158/1684/16-а, від 28.01.2021 у справі №169/521/16-а висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
У свою чергу статтею 9 Закону №2342-IV встановлено, що витрати на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа у сім'ях опікунів, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, у державних закладах фінансуються з державного, обласних бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, інших джерел, не заборонених законодавством.
Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.
У разі зміни форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа дозволяються трансферти між бюджетами різних рівнів.
Відповідно до статті 25 Закону №2342-IV порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.
Статтею 39-9 Закону №2342-IV установлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Зі змісту статей 25, 39-9 Закону №2342-IV вбачається, що вони регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору у даній справі.
Отже, одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Повноваження щодо виплати зазначеної допомоги державою делеговані навчальним закладам, у яких навчаються діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування.
Отже, обов'язок щодо виплати третім особам випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування покладено на відповідача.
Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону №2342-IV закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений Законом №2342-IV, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової допомоги за постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226.
Враховуючи загальні засади пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 прийняті до набрання чинності Законом №2342-IV та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону №2342-IV, згідно з якими одноразова грошова допомога підлягає виплаті у розмірі 6 прожиткових мінімумів.
Також суд наголошує, що обов'язок відповідача щодо нарахування та виплати випускникам навчальних закладів із числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку є безумовним та не залежить від наявності звернень таких осіб про виплату зазначеної грошової допомоги.
Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2019 у розмірі 2027 грн.
Відтак наявні правові підстави, для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", в сумі не менше 12162,00 грн.
Таким чином, у порушення вимог статті 8 Закону №2342-IV, незважаючи на законодавчо встановлений обов'язок після закінчення навчальних закладів виплатити одноразову грошову допомогу випускникам навчальних закладів із числа дітей, позбавлених батьківського піклування, відповідачем у 2019 році протиправно не нараховано та не виплачено вказані кошти ОСОБА_1 , що є протиправною бездіяльністю.
У той же час, неналежне виконання Державним професійно-технічним навчальним закладом "Славутський професійний ліцей" делегованих йому державою функцій, суперечить принципам верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності, та як наслідок реалізації державних гарантій захисту прав і свобод дітей, у тому числі соціально вразливих категорій.
За приписами статті 6 КАС України суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не було нараховано та виплачено випускнику Державного професійно-технічного навчального закладу "Славутський професійний ліцей" ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як дитині, позбавленої батьківського піклування, у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", у відповідності до статті 8 Закону №2342-IV, чим порушено його права, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. За відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати не стягуються.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
позов Керівника Шепетівської місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради до Державного професійно-технічного навчального закладу "Славутський професійний ліцей"про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державного професійно-технічного навчального закладу "Славутський професійний ліцей" щодо ненарахування та невиплати випускнику навчального закладу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".
Зобов'язати Державний професійно-технічний навчальний заклад "Славутський професійний ліцей" нарахувати одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", виплатити випускнику навчального закладу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кошти в сумі 12162,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 22 жовтня 2021 року
Позивач:Керівник Шепетівської окружної прокуратури (вул. Сергія Оврашка, 43, м.Шепетівка, Шепетівський район, Хмельницька область, 30400 , код ЄДРПОУ - 02911102) Служба у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради (вул. Я.Мудрого. 47, м.Славута, Славутський район, Хмельницька область, 30000 , код ЄДРПОУ - 26381577)
Відповідач:Державний професійно-технічний навчальний заклад "Славутський професійний ліцей" (вул. Я.Мудрого, 75, м. Славута, Славутський район, Хмельницька область, 30000 , код ЄДРПОУ - 33774370)
Головуючий суддя В.В. Матущак