"03" червня 2010 р.Справа № 18/47-813
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув матеріали справи:
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, в особі Бучацького управління з експлуатації газового господарства вул. Заводська, 9, м. Бучач, Тернопільська область
до відповідача Бучацької районної ради площа Волі, 1, м. Бучач, Тернопільська область
про cтягнення заборгованості 5 700,36 грн., з яких: 5 008,79 грн. - основний борг, 483,59 грн. - пеня, 70,69 грн. - 3 % річних, 137,29 грн. - інфляційні нарахування.
За участю представників сторін:
позивача: Штогрин М.П. -юрисконсульт, довіреність № 01/81 від 20.01.2010 р.
відповідача: Головач О.Я. -доручення від 14.12.2009 р.
В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" в особі Бучацького управління з експлуатації газового господарства звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача -Бучацької районної ради про cтягнення заборгованості 5 700,36 грн., з яких: 5 008,79 грн. - основний борг, 483,59 грн. - пеня, 70,69 грн. - 3 % річних, 137,29 грн. - інфляційні нарахування.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору на постачання і транспортування природного газу № 03м-006 від 01.01.2009 р. зобов'язання виконав не належним чином, зокрема не оплатив використаний природний газ, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі. В підтвердження викладеного додає вищезазначений договір, доповнення № 3 до договору, акти приймання-передачі природного газу за місяці січень, лютий, березень 2010 р., розрахунки заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Представник позивача в судовому засіданні подав заяву, в якій просить суд припинити провадження у справі на підставі пункту 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 008,79 грн. та стягнути 483,59 грн. - пені, 70,69 грн. - 3 % річних, 137,29 грн. - інфляційних нарахувань. Дана заява мотивована тим, що 01.06.2010 р. відповідачем оплачено суму заборгованості за використаний природний газ за період січень - квітень 2010 р. в розмірі 5 700,36 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.
Представник відповідача повідомив, що відповідачем оплачено суму заборгованості в розмірі 5 700,36 грн., з яких 5 008,79 грн. в погашення основного боргу за використаний природний газ за період січень - квітень 2010 р. В підтвердження викладеного додав копію платіжного доручення № 105 від 25.05.2010 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
01.01.2009 р. між Бучацьким управлінням з експлуатації газового господарства як постачальником та Бучацькою районною радою як Покупцем, укладено договір на постачання і транспортування природного газу № 03м-006.
У відповідності до п.п. 1.1., 2.1.1., 2.2.2 та 6.1. договору постачальник постачає і транспортує природний газ в мережі покупця згідно реєстрів розподілу лімітів природного газу, а покупець приймає та оплачує вартість газу і його транспортування на умовах і в строки, визначені договором, а саме: грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ проводиться до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.
Згідно п. 3.2. договору фактична кількість поставленого природного газу визначається на підставі щомісячних актів фактичного споживання природного газу, які підписуються між покупцем та постачальником.
30.04.2009 р. сторони підписали доповнення № 3 до договору на постачання і транспортування природного газу № 03м-006, яким внесли зміни в п. 5.1. договору, а саме стосовно визначення ціни природного газу, яка становить 2 668,75 грн., в тому числі ПДВ - 20 % за одну тисячу кубічних метрів природного газу.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу -однією з підстав виникнення зобов'язань.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як свідчать акти прийому-передачі природного газу від 22.01.2010 р., 28.02.2010 р., 31.03.2010 р. Бучацьким управлінням з експлуатації газового господарства поставлено споживачу -Бучацькій районній раді у січні 2010 р. -2 891 м3 природного газу, в лютому 2010 р. -9 239 м3 природного газу, в березні 2010 р. -2 977 м3 природного газу.
Позивач стверджує, і це не заперечується відповідачем у справі, що в порушення умов договору останній не виконав своїх зобов'язань, та не провів розрахунки у строки та в порядку, визначеному розділом 6 договору, внаслідок чого станом на час звернення з позовом до суду сума заборгованості склала 5 008,79 грн.
В силу приписів ст. ст. 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.
Разом з тим, 25.05.2010 р. відповідачем оплачено суму заборгованості в розмірі 5 700,36 грн., з яких 5 008,79 грн. в погашення основного боргу за використаний природний газ за період січень - квітень 2010 р., про що свідчить платіжне доручення № 105 від 25.05.2010 р. Відтак, суд на підставі пункту 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 008,79 грн.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до п. 7.2. договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нарахована пеня у розмірі 483,59 грн. за період з 10.02.2010 р. по 06.05.2010 р., тобто за січень -березень 2010 р.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховані 70,69 грн. 3 % річних за період з 10.02.2010 р. по 06.05.2010 р., та 137,29 грн. інфляційних втрат за лютий місяць 2010 р.
Розглянувши представлені розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, з огляду на те, що основний борг погашений відповідачем після порушення провадження у справі, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, п.1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Бучацької районної ради (площа Волі, 1, м. Бучач, Тернопільська область, ідентифікаційний код 25346745, р/р 3541500301716, в УДК в м. Тернопіль, МФО 838012) на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" (вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 03353503) в особі Бучацького управління з експлуатації газового господарства (вул. Заводська, 9, м. Бучач, Тернопільська область, ідентифікаційний код 34905558, п/р 260373001344 в Бучацькому відділенні "Державного ощадного банку України", МФО 398079):
- 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 59 коп. пені;
- 70 (сімдесят) грн. 69 коп. 3 % річних;
- 137 (сто тридцять сім) грн. 29 інфляційні нарахування;
- 102 (сто дві) грн. державного мита;
- 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині позовних вимог, щодо стягнення з з Бучацької районної ради (площа Волі, 1, м. Бучач, Тернопільська область, ідентифікаційний код 25346745, р/р 3541500301716, в УДК в м. Тернопіль, МФО 838012) на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" (вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 03353503) в особі Бучацького управління з експлуатації газового господарства (вул. Заводська, 9, м. Бучач, Тернопільська область, ідентифікаційний код 34905558, п/р 260373001344 в Бучацькому відділенні "Державного ощадного банку України", МФО 398079) 5 008 (п'ять тисяч вісім) грн. 79 коп. боргу -провадження припинити.
4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання -07.06.2010 р., через місцевий господарський суд.
Суддя