"25" травня 2010 р.Справа № 17/28-580
Господарський суд Тернопільської області у складі
судді Андрусик Н.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, в особі Цеху телекомунікаційних послуг №13 Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", м. Підгайці Тернопільської області
до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації Тернопільської області, м. Підгайці Тернопільської області
за участю представників сторін:
позивача: Олійник Т.П., начальник відділу правового забезпечення, довіреність серії ВКО №346500 від 14.07.08р.;
відповідача: Кулинич М.І., начальник відділу обліку та звітності, доручення № 484/04 від 21.05.10р.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Позивач -Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", м. Київ, в особі Цеху телекомунікаційних послуг №13 Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", м. Підгайці Тернопільської області, звернувся 30.03.2010р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації Тернопільської області, м. Підгайці Тернопільської області, про стягнення 2762,45 грн. заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань, що виникли з договору про надання послуг електрозв'язку № 98 від 22.12.2006р., в тому числі 2650,40 грн. основного боргу, 98,68 грн. пені, 11,74 грн. інфляційних нарахувань та 1,60 грн. -3% річних.
Позов обґрунтовується копією договору про надання послуг електрозв'язку № 98 від 22.12.2006р.; розрахунками суми позову; карткою обліку розрахунків за надані відповідачу послуги електрозв'язку; претензією №18-09/230 від 08.02.2010р.; іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 06.04.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 22.04.2010р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України, востаннє на 25.05.2010р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, з урахуванням поданого позивачем клопотання, неподанням сторонами витребуваних судом документів.
Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2010р. позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судовому засіданні та згідно поданих суду клопотань №668 від 14.04.2010р. (вх. №11710 від 15.04.2010р.) та №826 від 12.05.2010р. (вх. №12720 від 17.05.2010р.), заборгованість перед позивачем визнав, а наявність боргу пояснив недофінансуванням з Державного бюджету, тому з цих підстав просив суд зменшити розмір нарахованих санкцій.
Позивач заперечив проти зменшення розміру нарахованих Управлінню інфляційних втрат, річних та пені, що вбачається з клопотання №18-09/577 від 11.05.2010р. (вх. №12524 (н) від 12.05.2010р.) та наданих пояснень представника в судовому засіданні 25.05.2010р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено:
22 грудня 2002 року між Цехом електрозв'язку № 3 Центру електрозв'язку №3 Тернопільської філії ВАТ „Укртелеком” (котре реорганізовано згідно наказу №335 від 19.10.2009р. в Цех телекомунікаційних послуг №13 Тернопільської філії ВАТ „Укртелеком”), як Підприємством зв'язку та Управлінням праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації, як Споживачем, укладено договір про надання послуг електрозв'язку за № 98 (далі Договір), який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, Згідно частини 1 статті 903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити виконавцеві надану послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.
Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Споживачем, умов договору в частині оплати за надані йому послуги телефонного зв'язку.
У відповідності до п.п. 3.2.8, 4.3 вказаного договору відповідач зобов'язався своєчасно вносити плату за користуванням телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, надані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.
Пунктом 4.1 даної угоди визначено, що послуги, які надаються Підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.
Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.5. Договору).
Як стверджує позивач і це не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку, в порушення умов договору останній не виконував своїх зобов'язань в повному обсязі, та не проводив розрахунків у строки й порядку, визначені розділом 4 Договору, внаслідок чого станом на 01.03.2010р. заборгованість відповідача складала 2650,40 грн. (за період з 01.04.09р. по 28.02.2010р.).
Вказане, серед іншого, підтверджується даними карточки обліку розрахунків за надані послуги електрозв'язку; розрахунком суми боргу за надані послуги електрозв'язку; розрахунком інфляційних збитків, пені та 3 відсотків річних, іншими документами та не заперечується відповідачем у справі.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.04 р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Пунктом 4 Розділу IX “ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ” Господарського кодексу України, котрий набрав чинності з 1 січня 2004 р., встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Беручи до уваги, що обов'язок споживача щодо оплати вартості наданих послуг виник до набрання чинності відповідними положеннями ЦК України та ГК України і продовжує діяти після набрання ними чинності з 01.01.04 р. в частині внесення плати за користування послугами зв'язку, тому до даних правовідносин застосовуються норми ЦК України з урахуванням особливостей норм ГК України.
Так, статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).
В силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог Закону України “Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Надіслана на адресу відповідача претензія № 18-09/230 від 08.02.2010р. з пропозицією погасити заборгованість, яка станом на момент її оформлення, становила 2497,80 грн. (в тому числі 48,82 грн. пені), залишена Управлінням без відповіді та задоволення.
В судовому засіданні позивач зазначив і це визнано представником відповідача у справі, що на виконання умов Договору позивачем в повному обсязі та своєчасно надавалися вказані в додатках до Договору послуги електрозв'язку впродовж дії Договору, однак відповідачем, всупереч згаданих приписів закону, умов договору неналежно виконувалися обов'язки щодо оплати за надані послуги зв'язку. Станом на 01.03.2010р. заборгованість відповідача складає 2650,40 грн., що додатково підтверджено повноважними представниками сторін в судовому засіданні.
За таких обставин, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 2650,40 грн. основного боргу підлягають до задоволення шляхом примусового стягнення з відповідача цієї суми боргу.
Належне виконання зобов'язань Споживачем забезпечено у п. 5.8. Договору пенею у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожну добу затримки платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені, здійснений за період з 20 вересня 2009р. по 20 березня 2010р. (181 день) в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати в розмірі 98,68 грн., то суд вважає їх такими, що відповідають вимогам ст. 258 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та п. 5.8. договору, а тому задовольняються судом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань, 3 % річних та надані позивачем розрахунки інфляційних нарахувань (за період з листопада 2009р. по лютий 2010р. включно) та 3% річних (нарахованих за період з 01.11.2009р. по 28.02.2010р.), суд вважає їх такими, що підлягають до задоволення в розмірі 11,77 грн. інфляційних нарахувань та 1,60 грн. -3% річних, як обґрунтовано заявлені і такі, що відповідають встановленим Держкомстатом України індексам інфляції за період з листопада 2009р. по лютий 2010р. включно та вимогам закону, оскільки ні договір, ні закон, не встановлюють іншого розміру процентів, ніж той, що передбачено нормами ЦК України.
Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення суми нарахованих штрафних санкцій з посиланням на недофінансування Управління з бюджету, господарський суд, зважаючи на заперечення позивача з цього приводу, враховуючи невеликий розмір нарахованих Товариством санкцій в порівнянні з розміром основного боргу, беручи до уваги, що п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду надано право у виняткових випадках при винесенні рішення зменшувати лише розмір нарахованої неустойки (в даному випадку пені) дійшов висновку про необґрунтованість поданого Управлінням клопотання, відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення в заявленому позивачем розмірі.
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у справі.
У судовому засіданні 25.05.2010р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 625, 629, 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, ст. 173, 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 4, 22, 24, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд , -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Підгаєцької районної державної адміністрації Тернопільської області, м. Підгайці Тернопільської області, вул. Бережанська, 36А, ідент. код 21162698, - 2650,40 грн. основного боргу, 98,68 грн. пені, 11,74 грн. інфляційних нарахувань, 1,60 грн. -3% річних та 338,00 грн. судових витрат в користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ, Шевченківський район, бульв. Т. Шевченка, 18, ідент. код 21560766, в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 13 Тернопільської філії Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Підгайці Тернопільської області, вул. Міцкевича, 12, ідент. код 01188052.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “01” червня 2010 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя