22 жовтня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/9419/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Головка А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
16 серпня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Глобинської міської ради Полтавської області про
- визнання протиправним рішення від 02.07.2021 № 2697 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, з метою передачі у власність";
- зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірного рішення відповідача, прийняття якого перешкоджає в реалізації позивачем свого права на отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації, оскільки таке рішення не містить жодних мотивів на підтвердження наявності достатніх підстав для відмови у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, звертав увагу на те, що повноваження Глобинської міської ради Глобинського району з надання дозволів на розробку землевпорядної документації за своєю суттю є дискреційними, а тому суд не може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення за заявою позивача.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
10.06.2021 ОСОБА_1 звернулася до Глобинської міської ради Глобинського району з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області/.
У клопотанні позивач повідомив, що право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності не використала. До клопотання додано графічний матеріал із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки
02.07.2021 відповідачем на дванадцятій сесії восьмого скликання (І пленарне засідання) прийнято рішення № 2697, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації.
Не погодившись із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач оскаржив його до суду.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність рішення відповідача від 02.07.2021 №2697 про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації.
Отже, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність цього індивідуального акта критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.
Так само, згадана норма визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Однак, як встановлено судом зі змісту спірного рішення, відповідач, відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою без наведення конкретних причин та умов, за яких він дійшов висновку про наявність підстав для відмови.
Суд зауважує, що невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.
Однак, спірне рішення не містить посилань на такі конкретні обставини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а також надання оцінки усім фактам та обставинам, що мають значення.
З огляду на те, що відповідачем не надано заявнику обґрунтованих пояснень та не наведено будь-яких конкретних доводів щодо того, що обрана ним земельна ділянка через її місце розташування порушує вимоги законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем рішення не містить вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
За викладених обставин, відмова відповідача не ґрунтується на вимогах статті 118 Земельного кодексу України.
Відсутність належного мотивування підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою так само свідчить про невідповідність спірного рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України.
За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач належним чином не мотивував рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, а доводи відповідача щодо наявності визначених законом підстав для відмови позивачу у наданні такого дозволу не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість спірного наказу, а тому його належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині - задовольнити.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд виходить з такого.
Повноваження Глобинської міської ради Глобинського району з надання дозволу на розробку землевпорядної документації не є дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Разом з цим, суд враховує, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості та наміру у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням висновків суду, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Наведені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.05.2019 у справі №826/9569/17, від 14.08.2019 у справі №480/4298/18, від 05.12.2019 у справі №806/2540/17, від 29.04.2020 у справі №820/4932/18 та у постанові Великої Палати від 06.11.2019 у справі №509/1350/17.
Отже, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій справі частково.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету.
Відповідач доказів понесення судових витрат до суду не надав.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А відповідно до частини першої наведеної статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Зважаючи на те, що передумовою для виникнення цього спору є прийняття відповідачем протиправного рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору повністю.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Глобинської міської ради Полтавської області (вул. Центральна, 285, м.Глобине, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 22547673) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Глобинської міської ради Полтавської області від 02.07.2021 № 2697 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, з метою передачі у власність".
Зобов'язати Глобинську міськураду Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 червня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, з метою передачі у власність з урахуванням висновків, сформульованих судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Глобинської міської ради Полтавської області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Б. Головко