Справа № 420/13558/21
12 жовтня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,
сторін:
від позивача - Онищенко І.П. - за ордером
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Винфорт» (код ЄДРПОУ 30704028, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, пров. Катаєва, 3) до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032, місцезнаходження: 65015, м. Одеса, пр.-т. Шевченка, 15/1) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До суду 02 серпня 2021 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Винфорт» (код ЄДРПОУ 30704028, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, пров. Катаєва, 3) до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032, місцезнаходження: 65015, м. Одеса, пр.-т. Шевченка, 15/1) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.07.2021 року № 134/34-00-07-01; від 13.07.2021 року № 142/34-00-07-01; від 13.07.2021 року № 0001433400; від 13.07.2021 року №0001443400; від 13.07.2021 року №145/34-00-25.
Ухвалою від 05 серпня 2021 року справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки, по-перше, відповідачем порушено процедуру проведення перевірки при розгляді заперечень позивача від 23.06.2021 року на №91-юр акт перевірки, а саме: відповідачем за відсутності інформації про належне повідомлення позивача про час та місце розгляду заперечень, в порушення ст. 86 ПКУ позбавлено позивача його законного права участі у розгляді заперечень та наданні пояснень з приводу предмету розгляду.
По-друге, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем занижено податок на прибуток у сумі 2 663 078 грн., а саме: за 3 квартал 2017 року на суму 1 350 794 грн. та за 4 квартал 2017 року на суму 153 906 грн., на підставі господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ВЄТЕК-Київ», за 4 квартал 2018 року на суму 356 668 грн., за 4 квартал 2017 року на суму 153 906 грн. на підставі господарських взаємовідносин позивача з контрагентами ПІК ВКЗ «Золотой АИСТ» (ТОВ «Молдова»), СП « Колусвин» ТОВ (Молдова), AMBERBEVINTERNATIONALLTD (Кіпр), ArmanddeBrignacHoldingsLLC (США), VINSNABTREST SRL (Молдова), проте позивач вважає, що вказані висновки є безпідставними та необґрунтованими.
Так, позивач зазначив, що господарські операції між ним та ТОВ «ВЄТЕК-Київ» підтверджуються належними чином оформленими первинними документами, а саме договором поставки № МП-0108/17 від 01.08.2017 року, Специфікацією, видатковими накладними, платіжними дорученнями та знайшли своє відображення у картці рахунку 631 за період серпень 2017 року по лютий 2018 року та з метою подальшої реалізації придбаного товару на підставі договору комісії про реалізацію сільськогосподарської продукції № ВФУ100817 від 10.08.2017 року реалізовано товар ТОВ «УКРАГРОПРОФІТ», що також підтверджується належним чином оформленими документами, актом прийому-передачі товару № 1 від 28.08.2017 року та в подальшому на виконання умов цього договору ТОВ «Украгропрофіт» реалізовано вказаний товар на експорт MONTBURGTRADEL.P.».
Позивач зазначив, що всі операції ТОВ «Винфорт» пов'язані з придбанням олії соняшникової нерафінованої в кількості 410 тон, передачею її на комісію, продажем на експорт і відшкодуванням всіх витрат, пов'язаних з перевезенням митним оформленням і декларуванням зазначеної продукції, які були здійсненні за період з серпня 2017 року по лютий 2018 року, підтверджені документально, всі первинні документи оформлені відповідно до вимог діючого законодавства України, ТОВ «Винфорт» отримано прибуток від вищевказаних господарських операцій, який було відображено у бухгалтерському та податковому обліку згідно з вимог чинного законодавства України.
Також, позивач звернув увагу, що стосовно господарських взаємовідносин позивача з контрагентами ПІК ВКЗ «Золотой АИСТ» (ТОВ «Молдова»), СП « Колусвин» ТОВ (Молдова), AMBERBEV INTERNATIONAL LTD (Кіпр), Armand de Brignac Holdings LLC (США), VINSNABTREST SRL (Молдова), у відповіді на запит відповідача, поданий в межах перевірки ТОВ «ВИНФОРТ» детально з документальним підтвердженням обґрунтовано ступінь співставлення між наведеними господарськими операціями співставлення детальних характеристик зіставних товарів та доцільність застосування в даному випадку саме методу порівняльної неконтрольованої ціни з повним аргументуванням умов його застосування, обґрунтування трансферної ціни здійснювалося з використанням методу порівняльної неконтрольованої ціни, оскільки усі товари, що порівнюються відносяться до однієї групи товарів, мають однакові фізичні та якісні характеристики, придбані безпосередньо у виробників, мають однакові міцність, об'єм витримку, ціни всіх товарів, що порівнюються визначені постачальниками з урахуванням положень базису поставки FCA склад продавця або EXW - склад продавця, що є зіставними умовами поставки, а тому враховуючи однаковість товарів, їх характеристик, властивостей та умов постачання, коригування цін при порівнянні не потребується.
Таким чином, позивач вважає, що під час перевірки надав обґрунтування того, що операції з вищевказаними контрагентами за своєю суттю є звичайними ринковими операціями між непов'язаними особами є реальними операціями, що мають на меті організацію цілей господарської діяльності товариства з повним та неухильним дотриманням положень та норм Податкового кодексу України та чинного законодавства в цілому та інформацію стосовно того, що зазначені постачальники є безпосередніми виробниками /власниками торгівельних марок цих товарів, які поставлялись позивачу за прямими зовнішньоекономічними контрактами.
Таким чином, позивач вважає, що у зв'язку з наявністю державного регулювання на вказані вище види товарів вже на законодавчому рівні в Податковому кодексі визнано ціни на такі товари такими, що відповідають принципу «Витягнутої руки».
Висновки акту перевірки за господарськими операціями з ТОВ «Вікко» та ТОВ «Укрцукрінвест», щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивача вважає незаконними, оскільки списання безнадійної дебіторської заборгованості здійснено не було. Також на думку позивача, у цій частині перевірки, контролюючий орган вийшов за межі своїх повноважень, адже перевірку призначено за період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року, у той час як заборгованість виникла у 2011 році.
Також, позивач звернув увагу, що ним надано під час перевірки електронні документи, роздруковані з сайту податкової служби Грузії, Довідки про резиденство, які видані податковою службою Грузії, якими підтверджуються, що компанія Геотранс-2007, та компанія Ика Транс є резидентами Грузії, що спростовує викладені відповідачем висновки про заниження ТОВ «Винфорт» податку з доходу неризединта в сумі 109 380,25 грн. внаслідок неутримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 6 % суми сплаченого доходу неризиденту.
Стосовно господарських операцій з AS Latvijs balsams, позивач зазначив, що додатковою угодою до укладеного з ним контракту сторони узгодили, що у зв'язку з успішною роботою покупця з товаром продавця, продавець надає покупцю знижку у вигляді бонусів у зазначеному в угоді розмірі, яка не оплатою за надання будь-яких послуг на території України. Тому, на думку позивача, додаткова бонусна винагорода або знижка на вартість товару не може розцінюватись як послуга в сфері маркетингу, та не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість в розумінні п. 185.1 ст. 185 ПК України.
Також, позивач звернув увагу на те, що ним не подавалися додатки до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2017 року, три квартали 2017 року у зв'язку з відсутністю необхідного до сплати податку з доходу підприємств- нериезидентів на підставі дії нульової ставки такого податку, а тому такі дії не призвели до зміни в складі активів та зобов'язань ТОВ «Винфорт», не вплинули на базу оподаткування, не призвели до недоотримань бюджету, відповідно, такі обставини мали бути враховані при визначенні відповідальності.
Стосовно викладених у акті перевірки висновків про не включення до поданих звітних періодів контрольовані операції за 2017 -2019 звітні роки інформації про всі здійснені протягом звітних періодів контрольовані операції, позивач зазначив, що наведені в акті операції не підлягали включенню до звіту.
Так, 09.90.2016 року між ТОВ «Винфорт» та SANDERGATE LIMITED укладено контракт поставки партії гороху, відповідно до якого були виставлені інвойси на загальну суму 810 000 дол. США та SANDERGATE LIMITED здійснило переплату товару за контрактом на суму 810 000 дол. США. У зв'язку з тим, що поставка товару за контрактом не була здійснена, позивачем здійснено повернення коштів в сумі 810 000 дол. США. Таким чином, на думку позивача, отримана попередня оплата за товар не є доходом та не впливає на об'єкт оподаткування платника податків.
Стосовно господарських операцій з S.P.I. Spirits (Cyprus) Limited позивач зазначив, що 24.01.2011 року між сторонами укладено договір про дистрибюцію, відповідно до якого ТОВ «Винфорт» отримало виключне право на розповсюдження та продаж горілки, маркованої товарними знаками, визначеними у додатку № 1 до договору. У зв'язку з тим, що обсяг поставок за 2017 рік перевищував вартісний показник 10 млн. грн. операції з поставки всієї продукції були відображені у звіті про контрольовані операції. У період з 2017-2019 роки за угодою до контракту ТОВ «Винфорт» надано знижку, яка не є оплатою за будь-які надані дистрибютерські послуги. На думку позивача, чинним законодавством не передбачено можливості відображення в звіті про контрольовані операції операцій з надання знижки у вигляді бонусу без визначення конкретного товару.
Враховуючи зазначене, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
До суду 28 серпня 2021 року (вхід. №46852/21) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Винфорт» з питань здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року та правильністю нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2021 року по 31.12.2020 року, за наслідками якого складено акт № 156/34-00-0701/30704028 від 07.06.2021 року, який вручено позивачу 11.06.2021 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення: п.п. 44.1,44.2 ст. 44, п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п. 135.1 , ст. 135, 140.5.4, п. 140 ПК, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 663 078 грн., п. 44. 1 ст. 44, п.п. 185. 1, ст. 185, п. п. 187. 1 ст. 187, п. 188, ст. 188, п.п198.1-198. 5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 2363 099 грн., п.п. 141.4.4 п. 141. 4 ст. 141 ПК України, в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку за ставкою 6% від суми сплаченого доходу неризединта в результаті чого занижено податок з доходу неризидента в сумі 109 380,25 грн.; п. 16.1 3 п. 16. 1, п. 103. 9 ст. 103 ПКУ, в частині неподання додатків ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2017 року, квартали 2017 року, півріччя 2020 року, застосовано штрафну санкцію; п.п. 39.4.2.1 п. 39. 4 ст. 39 та п.п. 39.4.2 п. 39. 4 ст. 39 ПК в частині не включення до поданих звітів про контрольовані операції за 2017-2019 звітні роки інформації про всі здійснені протягом звітних періодів контрольовані операції, застосовано штрафну санкцію, в зв'язку з чим відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Так, відповідач звернув увагу, що у ТОВ «Вєтек-Київ» відсутнє джерело походження товару, відсутні зареєстровані земельні ділянки, власні основні засоби,трудові ресурси, що свідчить про те, що метою фінансово-господарських операцій є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям.
На думку відповідача, позивачем не обґрунтовано обрання методу порівняльної неконтрольованої ціни, а тому суми витрат по імпортним операціям не підтверджуються платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури встановленої ст. 39 Кодексу.
Також безпідставні доводи позивача щодо нарахування податкових зобов'язань за господарськими операціями з ТОВ «Ика Транс» та ТОВ «Геотранс-2007», оскільки нормами ПКУ не передбачено використання в електронному вигляді довідки для цілей ст. 103 ПКУ, а її нотаріально посвідчена копія контролюючому органу, не надана.
Стосовно господарських операцій з AS Latvijs balsams, відповідач зазначив, що на виконання укладеного між сторонами договору, нерезидентом дійсно був виділений маркетинговий бюджет у виді прямого перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Винфорт», які мають розцінюватися як компенсація вартості маркетингових послуг.
Стосовно дебіторської заборгованості відповідач звернув увагу, що ТОВ «ВВІКО» та ТОВ «Укрцукорінвест» відповідними ухвалами господарського суду ліквідовані, та за приписами ПК України платниками податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних не підтверджених документами, що визначені абз. 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України.
Окрім того, контролюючим органом виявлено факти недекларування у звіті про контрольовані операції.
Позивачем не подано відповіді на відзив.
Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання 06 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12 жовтня 2021 на 10 годину 00 хвилин.
На відкритому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача на відкритому судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю в інших судових справах.
Ухвалою, що занесено до протоколу судового засідання у задоволенні цього клопотання представнику відповідача відмовлено та представник відповідача покинув залу судового засідання.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши у вступному слові пояснення представника позивача, доповівши зміст відзиву на позовну заяву, судом у справі встановлені такі факти та обставини.
Так, суд встановив, що на підставі направлень, виданих Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20. 1 ст. 20 та п.75.1.2 п. 75. 1 ст. 75, ст. 77, п. 82. 1 ст. 82 ПК України та на підставі наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 12.03.2021 року за №25 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Винфорт», за наслідками якої складено акт №156/34-00-07-01/30704028 від 07.06.2021 року відповідно до висновків якого встановлено порушення:
- п.п. 44.1,44.2 ст. 44, п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п. 135.1, ст. 135, 140.5.4, п. 140 ПК, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 663 078 грн., у тому числі за 3 квартал 2017 року на суму 1354 230 грн., за 4 квартал 2017 року на суму 150 131 грн.; за 4 квартал 2018 року на суму 356 668 грн., за 4 квартал 2019 року на суму 333 747 грн., за 4 квартал 2020 року на суму 468 301 грн.;
- п. 44. 1 ст. 44, п.п. 185. 1 , ст. 185, п. п. 187. 1 ст. 187, п. 188. 1, ст. 188, п.п198.1-198. 5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 2 363 099 грн., у тому числі за серпень 2017 року на суму 1 350 794 грн.; за вересень 2017 року на суму 153 906 грн.; за жовтень 2019 року на суму 42590 грн.; за листопад 2019 року на суму 45 683 грн.; за січень 2020 року на суму 58 286 грн.; за травень 2020 року на суму 31282 грн., за грудень 2020 року на суму 680558 грн.;
- п.п. 141.4.4 п. 141. 4 ст. 141 ПК України, в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку за ставкою 6% від суми сплаченого доходу неризединту в результаті чого занижено податок з доходу неризидента в сумі 109 380,25 грн., у тому числі перше півріччя 2017 року - 3 121,8 грн., три квартали 2017 року - 12 521,91 грн.; 2017 рік - 22 270 , 03 грн. 1 квартал 2018 року - 3 453 ,30 грн., півріччя 2018 року - 9720, 45 грн., три квартали 2018 року - 23069, 53 грн. , 2018 рік - 32820 ,58 грн., півріччя 2019 року - 5 878,66 грн., три квартали 2019 року - 14 366,76 грн., 2019 рік- 22837,46 грн., 1 квартал 2020 року - 3 079,83 грн., півріччя 2020 року - 9 857,07 грн., три квартали 2020 року - 16 735,21 грн., 2020 рік -31452,18 грн.
- п. п. 16.1 3 п. 16. 1, п. 103. 9 ст. 103 ПКУ, в частині неподання додатків ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2017 року, три квартали 2017 року, півріччя 2020 року ;
- п.п. 39.4.2.1 п. 39. 4 ст. 39 та п.п. 39.4.2 п. 39. 4 ст. 39 ПК в частині не включення до поданих звітів про контрольовані операції за 2017-2019 звітні роки інформації про всі здійснені протягом звітних періодів контрольовані операції (Т.1, а.с. 27-92).
Позивачем подано заперечення на акт перевірки вих. №91-юр від 23.06.2021 року (т.1, а.с. 107-124), на які отримано відповідь від 07.07.2021 року вих. № 1920/6/34-00-07-01, відповідно до якої викладено висновок акту перевірки в наступній редакції: порушення п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 103. 9 ст. 103 ПК України, Наказу Міністерства фінансів України №897 від 20.10.2015 року «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» в частині неподання Додатків ПН до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2017 року, три квартали 2017 року та всі інші пункти, зазначені у висновку акту перевірки залишено без змін (Т.1, а.с. 125-156).
Також, Південним Міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків надіслано ТОВ «Винфорт» листа «Про розгляд заперечень» вих. № 1841/6-34-00-07-01 від 25.06.2021 року.
На підставі цього акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 134/34-00-07-01 від 13.07.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 3 211 772 грн. (т1, а.с. 93-95); №142/34-00-0701 від 13.07.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 953 874 грн. (Т.1, а.с. 96-98); № 001433700 від 13.07.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені та податку на доходи фізичних осіб (військового збору) на суму 129 632 грн. 22 коп. (Т.1, а.с. 99), № 0001443400 від 13 липня 2021 року, яким застосовано штрафні санкції з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 2 720 грн. (Т. 1, а.с. 102), №145/34-00-25 від 13 липня 2021 року, відповідно до якого застосовано штрафні санкції у розмірі 354 177 83 коп. в частині не включення до поданих звітів про контрольовані операції за 2017-2019 роки інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції (т.1, а.с. 104).
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне представника позивача та, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.п. 75.1.2 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.
Відповідно до п. 86. 1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Відповідно до п. 86. 7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Позивач не погоджується з процедурою проведення перевірки та з виявленими по суті порушеннями.
Позивач зазначив, що при розгляді заперечень позивача від 23.06.2021 року на №91-юр акт перевірки, відповідачем не здійснено належне повідомлення позивача про час та місце розгляду заперечень, оскільки повідомлення про розгляд заперечень, призначений на 06.07.2021 року на 10.00 год. надійшло до позивача 06.07.2021 року, що є порушенням ст. 86 ПКУ та позбавлено позивача його законного права участі у розгляді заперечень та наданні пояснень з приводу предмету розгляду.
У свою чергу відповідачем не наведено у відзиві на позовну заяву заперечень з наведених доводів позивача.
Надаючи оцінку вказаним позивачем доводам, виходячи із наведених вище приписів ст. 86 ПК України, та за відсутності з боку відповідача заперечень, суд доходить висновку, що наявні обставини є встановленими та свідчать про допущення контролюючим органом встановленого порядку розгляду заперечень на акт перевірки.
По суті виявлених порушень, суд зазначає.
В акті перевірки зроблено висновок про те, що за період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року ТОВ «Винфорт» задекларовано в рядку 01 декларацій (дохід від будь-якої діяльності» визначений за правилам бухгалтерського облік у сумі 1 944 586 767 грн., на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з реалізації імпортованих алкогольних напоїв.
Також, в акті перевірки зазначено, що у серпні 2017 року ТОВ «Винфорт» мало взаємовідносини з ТОВ «Вєтек-Київ» щодо придбання соняшникової олії нерафінованої на загальну суму 9028 200 грн. та зроблено висновок про те, що зазначені господарські операції не підтверджуються стосовно реальності здійснених операцій, оскільки у ТОВ «ВЄТЕК-Київ» відсутнє джерело походження товару, відсутні зареєстровані земельні ділянки, власні основні засоби, трудові ресурси та не можливо підтвердити фактичне отримання олії соняшникової від ТОВ «ВЄТЕК-КИЇВ», а тому зроблено висновок про те, що позивачем було безоплатно отримано олію соняшникову, нерафіновану не ідентифікованого джерела походження.
Так, суд встановив, що 01 серпня 2017 року між ТОВ «Винфорт» та ТОВ «ВЄТЄК-Київ» укладено договір поставки №МП-0108/17, відповідно до п. 1 постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця зернові та олійні культури та продукти їх переробки, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього Договору (т.1, а.с. 166-167).
На виконання умов цього Договору позивачем надано специфікація № 1 від 01 серпня 2017 року на олію соняшникову нерафіновану кількістю 410 тон всього 9 028 200 грн. (т. 1, а.с. 168), видаткові накладні, акти прийому-передачі сільськогосподарської продукції , платіжні доручення (Т.1, а.с. 178-181), карточку рахунку за серпень 2017 року - лютий 2018 року.
Також, суд встановив, що з метою подальшої реалізації придбаного товару 10 серпня 2017 року між ТОВ «Винфорт» (Комітент) та ТОВ «Украгропрофіт» (Комісіонер) укладено №ВФУ1008/17 комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції, відповідно до п.1.1.1 якого Комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок Комітента укласти зовнішньоекономічні контракти з продажу з продажу сільськогосподарської продукції з нерезидентами України, а також здійснити інші дії за дорученням Комітента необхідні для виконання цього Договору (Т.1, а.с. 183-188).
На виконання цього Договору позивачем реалізовано товар ТОВ «УКРАГРОПРОФІТ», що також підтверджується належним чином оформленими документами, актом прийому-передачі товару № 1 від 28.08.2017 року та в подальшому на виконання умов цього договору ТОВ «Украгропрофіт» реалізовано вказаний товар на експорт MONTBURG TRADE L.P.».
Позивач зазначив, що всі операції ТОВ «Винфорт» пов'язані з придбанням олії соняшникової нерафінованої в кількості 410 тон передачею її на комісію, продажем на експорт і відшкодуванням всіх витрат, пов'язаних з перевезенням митним оформленням і декларуванням зазначеної продукції, які були здійсненні за період з серпня 2017 року по лютий 2018 року підтверджені документально, всі первинні документи оформленні відповідно до вимог діючого законодавства України, ТОВ «Винфорт» отримано прибуток від вищевказаних господарських операцій, який було відображено у бухгалтерському та податковому обліку.
Також, позивач зазначив, що під час виконання договору комісії ТОВ «Украгропрофіт» було залучено митного брокера ТОВ «БІНБОРО» для оформлення вивозу товару ТОВ «Винфорт» за межі України у митному режимі експорту, що підтверджується звітами комісіонера та актами наданих послуг ТОВ «БІНБОРО» рахунком-фактурою.
Крім того, для надання автотранспортних послуг Комісіонером було залучено ПП «Кронос-Трейд», що здійснювало фактичне перевезення товару олії соняшникової з місця зберігання (Миколаївська обл., смт. Воскресенське) до місця вивантаження в порту Южний Одеської області, що також підтверджується звітами комісіонера та актами наданих послуг, рахунками .
Суд встановив, що відповідач, обґрунтовуючи відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Вєтек-Київ» щодо придбання соняшникової олії нерафінованої на загальну суму 9028 200 грн. посилався на те, що у ТОВ «ВЄТЕК-Київ» відсутнє джерело походження товару, відсутні зареєстровані земельні ділянки, власні основні засоби, трудові ресурси та не можливо підтвердити фактичне отримання олії соняшникової від ТОВ «ВЄТЕК-КИЇВ», а тому зроблено висновок про те, що позивачем було безоплатно отримано олію соняшникову, нерафіновану не ідентифікованого джерела походження.
За результатами дослідження наданих доказів у справі, суд зазначає таке.
У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 04.09.2018 року по справі №818/1249/17, суд зазначив: Суд визнає, що сумніви або припущення у будь-якому випадку не можуть бути доказами податкового правопорушення, прийнятним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що припущення відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також розсуд можливості виконання ними певних видів діяльності не є доказами в межах податкових правовідносин. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати ними (контрагентами) податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування податкового зобов'язання поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Таким чином, суд доходить висновку, що предметом дослідження контролюючим органом під час перевірки мають бути первинні документи.
У свою чергу, оцінюючи надані позивачем первинні документи за правовідносинами з ТОВ «ВЄТЕК-КИЇВ» суд зазначає таке.
Відповідно до п.п. 44.1 - 44. 2 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до п.п. 134.1. 1. П. 134. 1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з п.п. 135.1 п. 135. 1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку можуть братися лише ті первинні документи, які підвереджують факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, будь-які документи мають силу первинних лише в разі здійснення господарської операції та можуть братися для підтвердження даних податкового обліку.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Суд зазначає, що стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.
Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов'язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.
Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов'язково підтверджений податковою накладною.
Отже, право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.
Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.
У разі фактичного здійснення господарської операції певні недоліки, допущені в первинних документах, не є безумовною підставою для їх оцінки такими, що вони не є підставою для ведення платником податків податкового обліку, за умови, що в своїй сукупності ці документи складають цілісну картину господарської операції, факт здійснення якої не викликає сумнів.
При цьому вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі №804/12339/13-а.
Дослідивши надані позивачем первинні документи, які були надані контролюючому органу під час перевірки, враховуючи вищевикладені норми матеріального права та висновки Верхового Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права, суд дійшов висновку, що позивачем до матеріалів справи надано сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договори, накладні, платіжні доручення, акти виконаних звіти комісіонера, ВМД які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача (неспеціалізована оптова торгівля), та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.
Аналізуючи складені між позивачем та його контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача, а тому висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу стосовно заниження доходу не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.
Також, в акті перевірки зазначено, що у період з 01.04.2017 року по 31.12.2020 року встановлено заниження позивачем показників рядка 03 декларацій на суму 7 271 375 грн., та у ході перевірки встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення імпортних операцій з контрагентами- нерезидентами, а саме з ПІК ВКЗ « Золотой АИСТ» (ТОВ «Молдова»), СП « Колусвин» ТОВ (Молдова), AMBERBEV INTERNATIONAL LTD (Кіпр), Armand de Brignac Holdings LLC (США), VINSNABTREST SRL (Молдова).
В акті перевірки зроблено висновок про те, що дані операції не підпадають під критерії «Контрольовані операції», оскільки зазначені підприємства ПІК ВКЗ « Золотой АИСТ» (ТОВ «Молдова»), СП «Колусвин» ТОВ (Молдова), AMBERBEV INTERNATIONAL LTD (Кіпр), VINSNABTREST SRL (Молдова) були включені до переліку держав, які відповідають критеріям установленим п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2. 1 п. 39. 2 ст. 39 ПК України.
Так, суд встановив, що у перевіряємий період позивачем придбано у ПІК ВКЗ « Золотой АИСТ» (ТОВ «Молдова»), СП « Колусвин» ТОВ (Молдова), AMBERBEV INTERNATIONAL LTD (Кіпр), Armand de Brignac Holdings LLC (США), VINSNABTREST SRL (Молдова) алкогольні напої, а саме: вино та коньяк, які постачались за зовнішньоекономічними договорами.
Відповідно до Переліку держав (територій), які відповідають критеріям встановленим підпунктом 39.2.1.1. підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 1045 від 27.12.2017 до таких держав віднесено Республіку Кіпр, Молдову.
У зв'язку з цим, ТОВ "Винфорт" проведено аналіз податкового законодавства щодо належності вищенаведених господарських операцій на предмет відповідності критеріям контрольованої операції.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, (прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у, зокрема нерезидентів (у тому числі пов'язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.
Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.
При цьому, якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки".
Згідно з підпунктом 39.1.2 пункту 39.1 статті 39 ПК України, обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу "витягнутої руки", якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов'язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.
Підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України встановлено засади визначення операцій контрольованими. Так, контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав (підпункт «в» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України).
Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є господарські операції, якщо одночасно виконуються такі умови: річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 млн. гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 млн. гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік (підпункт 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України).
З аналізу наведених норм права слідує, що обов'язок платника податків збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму 30 відсотків вартості товарів за наслідками їх придбання у нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України, виникає за сукупності наступних умов: операції не є контрольованими; сума таких витрат не підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки».
Суд зазначає, що відповідно до Переліку держав (територій), які відповідають критеріям встановленим підпунктом 39.2.1.1. підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 1045 від 27 грудня 2017 року, до таких держав віднесено Республіку Кіпр, Республіку Молдову.
Проте операції між позивачем та нерезидентами не набули статусу контрольованих, оскільки позивач має в наявності повну інформацію про зовнішньоекономічні договори та їх умови, про характеристики та властивості товарів, первинні та митні документи на такі товари, інформація найбільш повно та всебічно надає можливість здійснити зіставлення господарських операцій для визначення відповідності цін принципу «Витягнутої руки».
Відтак, у позивача як учасника неконтрольованої операції з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України, виник обов'язок із підтвердження суми витрат за процедурою, встановленою, статтею 39 ПК України.
Встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" проводиться за методами, визначеними пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств (підпункт 39.1.4 пункту 39.1 статті 39 ПК України). Методологія проведення такого співставлення та застосування принципу "витягнутої руки", викладена у статті 39 Кодексу, та передбачає проведення зіставлення комерційних та фінансових умов операцій (підпункт 39.2.2 пункту 39.2), використання одного із методів, передбачених підпунктом 39.3.1 пункту 39.3, проведення економічного та порівняльного аналізу (підпункт "и" підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України).
Згідно з підпунктом 39.2.2.1 підпункту 39.2.2 пункту 39.2 статті 39 ПК України, для цілей цього Кодексу контрольовані операції визнаються зіставними з неконтрольованими, якщо: немає значних відмінностей між ними, що можуть істотно вплинути на фінансовий результат під час застосування відповідного методу трансфертного ціноутворення; такі відмінності можуть бути усунені шляхом коригування умов та фінансових результатів контрольованої або неконтрольованої операції для уникнення впливу таких відмінностей на зіставність.
Підпунктом 39.2.2.2 підпункту 39.2.2 пункту 39.2 статті 39 ПК України встановлено, що під час визначення зіставності операцій аналізуються такі елементи контрольованої та зіставних операцій: характеристика товарів (робіт, послуг), які є предметом операції; функції, які виконуються сторонами операції, активи, що ними використовуються, умови розподілу між сторонами операції ризиків та вигод, розподіл відповідальності між сторонами операції та інші умови операції (далі - функціональний аналіз); тала практика відносин та умови договорів, укладених між сторонами операції, які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг); економічні умови діяльності сторін операції, включаючи аналіз відповідних ринків товарів (робіт, послуг), які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг); бізнес-стратегії сторін операції (за наявності), які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг).
У разі відсутності або недостатності інформації про окремі неконтрольовані операції для визначення показників рентабельності може використовуватися фінансова інформація юридичних осіб, які здійснюють діяльність, зіставну із контрольованою операцією, за умови наявності інформації про те, що зазначені юридичні особи не здійснюють операції з пов'язаними особами.
Визначення зіставності юридичних осіб здійснюється з урахуванням їх галузевої специфіки та відповідних видів діяльності, що здійснюються ними в зіставних з контрольованою операцією економічних (комерційних) умовах.
Підпунктом 39.5.3.1 підпункту 39.5.3 пункту 39.5 статті 39 ПК України встановлено, що платник податків та контролюючий орган використовують джерела інформації, які містять відомості, що дають можливість зіставити комерційні та фінансові умови операцій згідно з підпунктом 39.2.2 пункту 39.2 цієї статті, зокрема: а) інформацію про зіставні неконтрольовані операції платника податків, а також інформацію про зіставні неконтрольовані операції його контрагента - сторони контрольованої операції з непов'язаними особами; б) будь-які інформаційні джерела, що містять відкриту інформацію та надають інформацію про зіставні операції та осіб; в) інші джерела інформації, з яких інформація отримана платником податків з дотриманням вимог законодавства та які надають інформацію про зіставні операції та осіб, за умови що платник податків надасть таку інформацію контролюючому органу; г) інформацію, отриману контролюючим органом у рамках укладених Україною міжнародних угод.
Відтак, для визначення операцій, зіставними із досліджуваною, слід порівнювати саме комерційні та фінансові умови таких операцій. Для порівняння не обов'язково, щоб дві операції були ідентичними, але жодна з відмінностей між ними не має істотно впливати на ринкову ціну або прибуток. Якщо ж існують такі відмінності, то слід внести досить точні поправки (коригування), які виключають їх вплив. При цьому у підпункті 39.2.2.2 підпункту 39.2.2 пункту 39.2 статті 39 ПК України наведено перелік елементів, що підлягають аналізу при визначенні зіставності операцій.
Так, суд встановив, що у відповідь на запит контролюючого органу від 20.04.2021 року № 1 ТОВ «Винфорт» надало документальне підтвердження, яким обґрунтувало ступінь зі ставності між наведеними господарськими операціями співставлення детальних характеристик зіставних товарів та обґрунтувало доцільність застосування в даному випадку саме методу порівняльної неконтрольованої ціни з повним аргументуванням умов його застосування, обґрунтування трансферної ціни здійснювалося з використанням методу порівняльної неконтрольованої ціни, оскільки усі товари, що порівнюються відносяться до однієї групи товарів, мають однакові фізичні та якісні характеристики, придбані безпосередньо у виробників, мають однакові міцність, об'єм витримку, ціни всіх товарів, що порівнюються визначені постачальниками з урахуванням положень базису поставки FCA склад продавця або EXW - склад продавця, що є зіставними умовами поставки, а тому враховуючи однаковість товарів, їх характеристик, властивостей та умов постачання, коригування цін при порівнянні не потребується та зазначив, що в Україні діє державне регулювання цін на алкогольні напої згідно постанови КМУ від 30.10.2008 року № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово - відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», а тому у зв'язку з наявністю державного регулювання на вказані вище види товарів вже на законодавчому рівні в податковому кодексі визнано ціни на такі товари такими, що відповідають принцип «Витягнутої руки»
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позивачем надано належне обґрунтування обрання порівняльної неконтрольованої ціни, а тому суд вважає необґрунтованим висновок контролюючого органу щодо порушення з боку позивача п.п. 44. 1 , 44. 2 ст. 44, п.п. 134. 1 ст. 134 , п. 135. 1 ст. 135 п.п., 140.5 4 п. 140. 5 ст. 140 ПКУ, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290.
Також, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Винфорт» укладено договір купівлі-продажу від 01.04.2016 року № VF001/16-E з компанією-неризидентом AS “Latvijas balzams” (Латвія) (Продавець), відповідно до умов якого продавець виробляє та продає продукцію (алкогольні напої) згідно замовлень та умов контракту, для продукції виділяється маркетинговий бюджет, який може бути наданий в якості скидки до ціни інвойсу, для отримання якого покупець повинен підтвердити відповідні внески .
В акті зазначено, що у жовтні-листопаді 2019 року, у січні 2020 року, травні 2020 року жовтні 2020 року ТОВ «Винфорт» отримано бонуси в грошовому еквіваленті на розрахунковий рахунок, як компенсація для просування придбаного товару на території України на загальну суму 1 140 237,69 грн.
Позивач не погодився з такими висновками контролюючого органу, зазначаючи, що ТОВ «Винфорт» не виконувало жодних дій по просуванню або стимулюванню збуту конкретних товарів, а отримані кошти - це додаткова бонусна винагорода або знижка на вартість товару.
Надаючи оцінку вказаним доводам сторін, суд вважає такий висновок контролюючого органу помилковим, з огляду на таке.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу цього Кодексу розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 ПК України).
За змістом пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Зміст наведених правових норм свідчить про те, що надання маркетингових послуг повинно виражатись в певних діях виконавця таких послуг щодо, зокрема, розміщення продукції платника податку в місцях продажу, вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) постачальника до інформаційних баз продажу, збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги) тощо. Під продажем маркетингових послуг розуміються операції з надання таких послуг за умови компенсації їх вартості.
Тобто отримання маркетингових послуг передбачає наявність двостороннього зобов'язання між сторонами, де одна сторона має зобов'язання надати послуги, інша - зустрічний обов'язок оплатити їх. В той же час знижки і бонуси передбачають виключно одностороннє зобов'язання однієї сторони здійснити конкретну дію при належному виконанні іншою стороною договору (основного зобов'язання).
Додаткова ж бонусна винагорода, премія або знижка на вартість товару, надана продавцем покупцеві відповідно до умов угоди про купівлю-продаж, яка не передбачає виконання жодних зобов'язань щодо надання послуг на користь продавців, чи окремої згоди сторін для зацікавлення (винагороди) постійних покупців у подальшій співпраці, не може розцінюватись як оплата вартості послуг в сфері маркетингу, операції з надання яких є об'єктом оподаткування ПДВ в розумінні пункту 185.1 статті 185 ПК України.
Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року по справі № 809/483/16.
Стосовно висновків акту перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість на суму 8 58 399 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Вікко» та ТОВ «Укрцукрінвест», суд зазначає таке.
Так, відповідач зазначив, що по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами дебіторська заборгованість має статус безнадійної заборгованості та у відповідності до чинного законодавства має бути списана.
Також, відповідач зазначив, що зазначені контрагенти припинені, а позивачем вживались всі заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості з вищевказаних підприємств.
У свою чергу позивач звертав увагу, що ТОВ «Винфорт» не вжито дій щодо списання вказаної заборгованості.
Надаючи оцінку вказаним доводам сторін, суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безнадійна заборгованість, зокрема, це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Сума заборгованості одного платника податку перед іншим платником податку, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою (підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31 січня 2000 року № 20, зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Таким чином, аналіз наведених норм доводить, що списання безнадійної заборгованості має бути належним чином оформлено та прийняте керівником підприємства рішення (наказ) про визнання заборгованості безнадійної та її списання, який є підставою для внесення відповідних даних до бухгалтерського обліку. Однак, суду не надані такі докази.
Тому враховуючи те, що безнадійна дебіторська заборгованість ТОВ «Вікко» та ТОВ «Укрцукрінвест» списана не була, суд вважає, що висновок відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість є необґрунтованим.
Щодо господарських операцій з ТОВ «Ика Транс» та ТОВ «Геотранс-2007», суд зазначає таке.
Так, позивач зазначив, що під час перевірки ним надано електронні документи, роздруковані з сайту податкової служби Грузії, Довідки про резиденство, які видані податковою службою Грузії, якими підтверджуються що компанія Геотранс-2007, та компанія Ика Транс є резидентами Грузії, що спростовує викладені відповідачем висновки про заниження ТОВ «Винфорт» податку з доходу неризедента в сумі 109 380,25 грн. внаслідок неутримання та не перерахування до бюджету податку за ставкою 6 % суми сплаченого доходу неризиденту, але такі документи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
У свою чергу відповідач заперечував проти наданих електронних документів, посилаючись, що податковим законодавством не передбачено надання таких документів в електронному вигляді.
Надаючи оцінку вказаним доводам сторін, суд виходить із застосування таких норм права.
Відповідно до п. 103.1. ст. 103 ПК України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті. (п. 103.2 сит. 103 ПК України).
Згідно з п. 103.4. ст.. 103 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Відповідно до п. 103.5. ст. 103 ПК України, довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
У разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов'язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів (п. 103.6 ст. 103 ПК України).
Матеріалами справи підтверджено, що довідки про податкове президентство вказаних компаній видані офіційним компетентним органом Грузії - Службою доходів. Позивач зазначив, що зазначені довідки згідно з законодавством Грузії видаються лише в електронній формі, та паперовий варіант такої довідки не передбачений законодавством Грузії.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Таким чином враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини та норми права, суд доходить висновку, що позивачем дотримано вимоги ст. 103 ПК України, а доводи відповідача є безпідставними.
Стосовно не надання додатків до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2017 року, три квартали 2017 року, суд зазначає таке.
Так, позивач звернув увагу, що у зв'язку з відсутністю необхідного до сплати податку з доходу підприємств- нерезидентів на підставі дії нульової ставки такого податку, такі додатки не були подані. Окрім того, позивач просив врахувати, що такі дії не призвели до зміни в складі активів та зобов'язань ТОВ «Винфорт», не вплинули на базу оподаткування, не призвели до недоотримання бюджетом коштів, а тому не є підставою для притягнення до відповідальності.
Суд погоджується із зазначеними доводами представника позивача, з огляду на таке.
Відповідно до п. 103.9. ст. 103 ПК України, особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Як вбачається зі змісту вказаної статті кодексу саме у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження платник податку має подавати звіт про виплачені доходи.
Позивач звернув увагу, що у звітному періоді у зв'язку з відсутністю необхідного до сплати податку з доходу підприємств- нерезидентів на підставі дії нульової ставки такого податку, такі додатки не були подані.
Таким чином, суд доходить висновку, що у позивача не виникло обов'язку щодо надання таких додатків.
Згідно з п. 120.1. ст. 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом.
Згідно з пп. 14.1.265. п. 14.1. ст. 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
З урахуванням вище встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що контролюючим органом помилково нараховані штрафні (фінансові) санкції відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України.
Стосовно викладених у акті перевірки висновків про не включення до поданих звітних періодів контрольовані операції за 2017 -2019 звітні роки інформації про всі здійснені протягом звітних періодів контрольовані операції, суд зазначає таке.
Так, позивач звернув увагу, що 09.90.2016 року між ТОВ «Винфорт» та SANDERGATE LIMITED укладено контракт поставки партії гороху, відповідно до якого були виставлені інвойси на загальну суму 810 000 дол. США та SANDERGATE LIMITED здійснило переплату товару за контрактом на суму 810 000 дол. США.
У зв'язку з тим, що поставка товару за контрактом не була здійснена, позивачем здійснено повернення коштів в сумі 810 000 дол. США.
Таким чином, на думку позивача, отримана попередня оплата за товар не є доходом та не впливає на об'єкт оподаткування платника податків.
Відповідач зазначив, що операція з проведення контрагенту - нерезиденту протягом 2017 року отриманої у 2016 році передплати за непоставлений товар впливає на об'єкт оподаткування податком на прибуток податків за 2017 звітний рік.
Надаючи оцінку вказаним доводам сторін, суд виходить із такого.
Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідач вважає, що курсова різниця, яка виникла через повернення передплати є операцією за контрактом з SANDERGATE LIMITED.
Відповідно до п. 4 Положення Правління Національного банку України № 5 від 02.01.2019 року «Про затвердження про заходи та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», клієнти (резиденти та нерезиденти) здійснюють валютні операції з купівлі безготівкової іноземної валюти/банківських металів та/або переказу іноземної валюти/банківських металів/національної валюти в разі наявності підстав/зобов'язань для проведення таких операцій, що підтверджуються відповідними документами, які подаються для здійснення купівлі до банків, для здійснення переказу - до уповноважених установ.
Згідно з п. 43 цього Положення, банк зобов'язаний зараховувати куплену, обміняну за дорученням клієнтів іноземну валюту на поточні рахунки клієнтів, за винятком купівлі, обміну іноземної валюти:3) для виконання резидентом зобов'язань перед нерезидентом за зовнішньоекономічним договором, якщо обмін іноземної валюти здійснено на міжнародному валютному ринку.
Клієнт-резидент зобов'язаний використати: 1) іноземну валюту, куплену в установленому порядку через банк, не пізніше ніж за 10 робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти (з урахуванням особливостей, передбачених у пунктах 45, 45-1 розділу IV цього Положення). Ця вимога не поширюється на випадки купівлі іноземної валюти резидентами, визначені в пункті 90-1 розділу IX цього Положення, а також випадки купівлі іноземної валюти фізичними особами (п. 44 Положення).
Враховуючи вищенаведені приписи вказаного Положення, суд погоджується з позицією позивача, що операції з купівлі валюти та продажу валюти і курсова різниця не відноситься до операції за договором з нерезидентом, а є окремою операцією між клієнтом та банком.
Тому, враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що викладені у акті висновки є помилковими та не підтвердженими належними доказами по справі.
Стосовно господарських операцій з S.P.I. Spirits (Cyprus) Limited, суд встановив, що 24.01.2011 року між сторонами укладено договір про дистрибюцію, відповідно до якого ТОВ «Винфорт» отримало виключне право на розповсюдження та продаж горілки, маркованої товарними знаками, визначеними у додатку № 1 до договору.
У зв'язку з тим, що обсяг поставок за 2017 рік перевищував вартісний показник 10 млн. грн. операції з поставки всієї продукції були відображені у звіті про контрольовані операції.
Також у період з 2017-2019 роки за угодою до контракту ТОВ «Винфорт» надано знижку, яка не є оплатою за будь-які надані дистрибютерські послуги, які, на думку позивача, не повинні відображатися в звіті про контрольовані операції.
Так, у 2017 році було надано знижку на загальну суму 364 726 євро на підставі відповідних угод. Сума бонусу згідно з даних угод сплачувалася шляхом зменшення заборгованості дистриб'ютора за отриманий від постачальника товар у розмірі, зазначеному у кожній угоді окремо. Відповідно до п. 3 цих угод, ця сума є виключно знижкою (бонусом) і не є сплатою за будь-які надані дистрибютерські послуги.
Оцінюючи надані доводи сторін, суд виходить із поняття що є об'єктом оподаткування за приписами ст. 134 ПК України та бази оподаткування, що відповідно до п. 135.1 ПК України, є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Так, позивач зазначив, що угодами укладеними між ТОВ «Винфорт» та S.P.I. Spirits (Cyprus) Limited передбачено, що сума бонусу згідно з даних угод сплачувалася шляхом зменшення заборгованості дистриб'ютора за отриманий від постачальника товар у розмірі, зазначеному у кожній угоді окремо.
Контролюючим органом встановлено порушення щодо не відображення у звіті контрольованих операцій щодо отриманих бонусів, однак не зазначено порушень щодо відображення у звіті основних контрольованих операцій з нерезидентом, за якими була зменшена заборгованість за рахунок бонусів.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем дотримано вимоги ПК України та Порядку складання Звіту про контрольовані операції.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, суд вважає, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення від 13.07.2021 року № 134/34-00-07-01, № 142/34-00-07-01, № 000143340, №0001443400, №145/34-00-25 є протиправними та позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень - рішень належать задоволенню повністю.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх рішень, а тому позовні вимоги належать задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Винфорт» (код ЄДРПОУ 30704028, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, пров. Катаєва, 3) до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032, місцезнаходження: 65015, м. Одеса, пр.-т. Шевченка, 15/1) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032, місцезнаходження: 65015, м. Одеса, пр.-т. Шевченка, 15/1) від 13.07.2021 року № 134/34-00-07-01.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032, місцезнаходження: 65015, м. Одеса, пр.-т. Шевченка, 15/1) від 13.07.2021 року № 142/34-00-07-01.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032, місцезнаходження: 65015, м. Одеса, пр.-т. Шевченка, 15/1) від 13.07.2021 року № 0001433400.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032, місцезнаходження: 65015, м. Одеса, пр.-т. Шевченка, 15/1) від 13.07.2021 року №0001443400.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032, місцезнаходження: 65015, м. Одеса, пр.-т. Шевченка, 15/1) від 13.07.2021 року №145/34-00-25.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032, місцезнаходження: 65015, м. Одеса, пр.-т. Шевченка, 15/1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Винфорт» (код ЄДРПОУ 30704028, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, пров. Катаєва, 3) судовий збір в розмірі 22700 грн. 00 коп. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано « 22» жовтня 2021 року.
Суддя Л.Р. Юхтенко