справа №380/9346/21
з питань залишення позовної заяви без розгляду
22 жовтня 2021 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування ОСОБА_1 при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2013 - 2018 роки;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищенням нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2013 по 24.09.2018 пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Ухвалою судді від 15.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 01.09.2021 витребувано у Львівського прикордонного загону та Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби додаткову інформацію.
26.07.2021 від військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. Так, в обґрунтування такого клопотання представник відповідача зазначив, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки дізнався про порушене право 24.09.2018, а з позовом до суду звернувся 04.06.2020 , тобто через 2 роки 9 місяців.
Дослідивши матеріали справи та подане клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд вважає, що таке клопотання представника відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1); для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2).
Згідно із ч.5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
В той же час відповідно до ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це не йдеться у спеціальному закону.
При цьому спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення).
Дійсно, за приписами ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.2 Розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року N 558, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
В той же час відповідно до ч.ч.4,14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Крім того, відповідно до пп.6 п.8 Розділу ІV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року N 558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Аналіз вказаних норм свідчить, що на час відпустки, яка хоча і не пов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), відтак, такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21.08.2019 у справі №620/4218/18.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), є всі підстави для застосування норм Кодексу законів про працю України, відповідно до ч.2 ст.233 якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційним Судом України у рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі №8-рп/2013 зазначив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Тобто право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (п.2.1).
Враховуючи вищевикладене, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення) звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
Відтак, приймаючи до уваги, що грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, що є предметом розгляду даної справи, є частиною заробітної плати, звернення до суду з вимогами про зобов'язання її виплатити не обмежується будь-яким строком.
Вказані висновки суду також узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.08.2019 у справі №620/4218/18 та Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.05.2018 у справі №808/858/16.
З урахуванням викладеного, у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 122, 123, 240, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала окремо не оскаржується.
Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи по суті.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 256 КАС України.
Повний текст ухвали складений 22.10.2021.
Суддя Потабенко В.А.