справа № 380/14193/21
про закриття провадження у справі
21 жовтня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. при розгляді за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративної справи за позовом Громадської спілки "Правозахисне Товариство Українських Офіцерів" в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльність Міністра оборони України Таран Андрія Васильовича та зобов'язання вчинити дії,
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Громадської спілки "Правозахисне Товариство Українських Офіцерів" в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність, вчинену суб'єктом владних повноважень - відповідачем на заборону виконання рішення суду - ОСОБА_5 - Міністра Оборони України;
- притягнути до відповідальності винного ОСОБА_5 за невиконання Міноборони рішення суду відповідно Виконавчого листа, а саме: накласти стягнення на Міністра Оборони України Тарана Андрія Васильовича за протиправну бездіяльність - штраф у розмірі статті 382 КАСУ: « 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб»;
- зобов'язати Міністра Оборони України Тарана Андрія Васильовича зняти заборону та визнати Виконавчий Лист.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після 30-літньої служби у ЗСУ, після Революції Гідності, ця сім'я у м. Львові досі не може отримати державне постійне житло за Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 12.06.2017р. (справа №463/6052/15-ц/27789/2017. Вказується, що виконання виконавчих листів не виконується. Звернення (16 разів) до Міноборони з вимогою виконати примусово Рішення суду ні до якого результату не призвело.
Ухвалою від 01.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача 08.10.2021 надійшов відзив на позовну заяву у якому вказує, що вимагаючи визнання протиправною бездіяльності Міністра оборони України, позивач, при цьому всупереч вимогам ст.ст.77, 160 КАС України абсолютно не обтяжує себе доведенням того, які конкретно норми законодавства відповідачем не були дотримані (порушені) та якими доказами відповідні порушення стверджуються, а також того, які саме його права порушені внаслідок цього і в який спосіб. Крім того, вимоги позивача про застосування судом до Міністра приписів ст.382 КАС України є необґрунтованими, оскільки за змістом ст.382 КАС України накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу безпосередньо пов'язане з застосуванням адміністративним судом судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст.382 КАС України. Зокрема, згідно з ч.2 ст.382 КАС України за наслідками розгляду такого звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто для накладення такого штрафу є необхідною сукупність принаймні трьох факторів: наявність судового рішення зобов'язального характеру у адміністративній справі, яка розглядалась цим же судом, застосування адміністративним судом судового контролю за виконанням відповідного судового рішення, а також неподання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такого рішення суду чи наявність незадовільних наслідків (на думку суду) виконання такого рішення. Вказує, що у спірних правовідносинах позивач просить про застосування судом ст.382 КАС України при тому, що жодна справа, що стосується спірних правовідносин Львівським окружним адміністративним судом не слухалась, рішення зобов'язального характеру щодо Міноборони судом не приймалось, судовий контроль за виконанням такого рішення судом не застосовувався. Вищенаведені норми законодавства та обставини справи, окрім іншого, також свідчать про безпідставність поданого позову. Зважаючи на вищенаведене в сукупності, позовна заява Громадської спілки "Правозахисне Товариство Українських Офіцерів" в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у справі №380/14193/21 є безпідставною, а тому в її задоволенні необхідно відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1-2 стаття 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до вказаних норм судом з 01.10.2021 розпочато розгляд справи по суті.
Суд дослідив матеріали справи та дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Судом встановлено, що Личаківський районний суд м. Львова розглянув справу за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_1 Міністерства оборони України, Міністерства соціальної політики України. Квартир експлуатаційного відділу м.Львова. Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи начальник Львівського гарнізону. Львівська міська рада про надання житла, на виконання якого 10.07.2018 видано виконавчий лист про зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділ м. Львова", Міністерства оборони України вчинити всі необхідні дії згідно "Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 року та " Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями", затвердженої Наказом Міністерства оборони України №737 від 30.11.2011 року для придбання житлового приміщення в м. Львові сім"ї ОСОБА_1 , яка складається з п"яти осіб: ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивач звертаючись із позовними вимогами у даній справі фактично оскаржує бездіяльність відповідача по невиконанню рішення Личаківського районного суду м. Львова і фактично вимоги позивача спрямовані на зобов'язання відповідача виконати рішення Личаківського районного суду м. Львова у цивільній справі №463/1808/15-ц.
Отже подання даного позову зумовлене невиконанням чи неналежним виконанням суб'єктом владних повноважень судового рішення Личаківського районного суду м. Львова у цивільній справі №463/1808/15-ц та є намаганням позивача в такий спосіб примусити відповідача виконати вказане судове рішення.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII).
За ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм можна дійти висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Також подібна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18).
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, виконання судового рішення є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В Цивільному процесуальному Кодексі України судовому контролю присвячено Розділ 7 "СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ" . Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах - це особлива форма правосуддя, діяльність суду пов'язана із реалізацією судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі «контрольного санкціонування» вчинення деяких процесуальних дій у виконавчому провадженні при розгляді цивільних справ, безпосереднього розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців, як важливої гарантії захисту права особи у післясудовому цивільному процесі та розгляді різних позовів, які стосується заходів примусового виконання рішень.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. ЦПК України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені у позовній заяві вимоги не можуть бути предметом нового публічно-правового спору та розглядатися адміністративним судом у порядку іншого (нового) позовного провадження, зокрема і щодо накладення штрафу, оскільки спірні правовідносини стосуються невиконання чи неналежного виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова у цивільній справі №463/1808/15-ц., а тому провадження у даній справі підлягає закриттю, оскільки такий спір не може бути вирішений в жодній юрисдикції.
Суд роз'яснює позивачеві, що відповідно до ч.2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до ч.2 ст.238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Оскільки у даній справі судовий збір не сплачувався, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 189, 238, 239, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -
постановив:
1. Провадження у справі за позовом Громадської спілки "Правозахисне Товариство Українських Офіцерів" в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльність Міністра оборони України Таран Андрія Васильовича та зобов'язання вчинити дії - закрити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддями.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений 21.10.2021.
Суддя Коморний О.І.