Іменем України
22 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4429/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
20.08.2021 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему “Електронний суд” надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - І відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ІІ відповідач) в якій просить суд:
- визнати противоправним та скасувати рішення № 121630008371 Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 16.08.2021 про відмову у призначені пенсії за віком згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву від 02.08.2021 та прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 , з 02.08.2021.
В обґрунтування позову зазначено, що 02.08.2021 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян № 9 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст.ст. 26-28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування». 03.08.2021 позивач надіслав скаргу на портал ПФУ наступного змісту: 02.08.2021 подано заяву на призначення пенсії з пакетом документів.
16.08.2021 на портал ПФУ надійшло повідомлення, шо винесено рішення про відмову в призначенні пенсії від 06.08.2021 № 121630008371, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка підприємства, що суперечить пункту 2.11. Інструкції 162. Таким чином, страховий стаж склав 7 років 5 місяців 16 днів.
З посиланням на норми Конституції України, Законів України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, позивач вважає рішення відповідача протиправним.
13.09.2021 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян надійшов відзив на позов І відповідача (арк. спр. 47-48) в якій відповідач заперечує проти позову та зазначає, що 02.08.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про призначення пенсії за віком, до якої були додані наступні документи: паспорт НОМЕР_1 ; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.08.2021; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру від 27.09.2001; трудова книжка НОМЕР_2 від 31.10.1978; диплом НОМЕР_3 ; довідка Форми ОК-5; заява про виплати пенсії або грошової допомоги від 02.08.2021.
03.08.2021 позивач звернувся зі зверненням на вебпортал Пенсійного фонду України, яке 04.08.2021 зареєстроване в Управлінні за вх. №3413/У-1200-21.
06.08.2021 за заявою позивача про призначення пенсії від 02.08.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням від 06.08.2021 № 121630008371 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком.
За результатами перевірки доданих до заяви документів до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці відсутня печатка, що суперечить п. 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, яка затверджена Постановою Держкомпрації СРСР від 20.06.1974 № 162. Страховий стаж позивача становить 7 років 5 місяців 16 днів.
16.08.2021 на звернення позивача від 03.08.2021 на вебпортал Пенсійного фонду України відповідач листом за вих. № 3181-3413/У-02/8-1200/21 надав відповідь, в якій проінформував позивача про розгляд його заяви про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та прийняття зазначеним управлінням Пенсійного фонду України рішення про відмову в призначенні пенсії, а також роз'яснив підстави відмови.
За наслідками розгляду заяви позивача від 02.08.2021 року Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 06.08.2021 №121630008371 про відмову у призначені пенсії.
Щодо вимог позивача скасувати рішення відповідача від 16.08.2021 № 121630008371 про відмову в призначенні пенсії позивачу, то звертаємо увагу суду, що 16.08.2021 відповідачем відповідно до положень Закону № 1058 рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не приймалось, а надано відповідь відповідно до Закону України «Про звернення громадян» листом відповідача від 16.08.2021 № 3181-3413/У-02/8-1200/21.
Просить суд відмовити у задоволені позову.
18.10.2021 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян надійшов відзив на позов ІІ відповідача (арк. спр. 55-57) в якій відповідач заперечує проти позову та зазначає, що до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки на титульній сторінці відсутня печатка, що суперечить п. 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, на підприємствах, установах і організаціях, яка затверджена Постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Просить суд відмовити у задоволені позову.
Ухвалою суду від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 22-24).
Ухвалою суду від 14.09.2021 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 20551088, місцезнаходження: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15); розгляд справи розпочато спочатку; вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, визначеними статтею 262 КАС України (арк. спр. 51-52).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), 02.08.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про призначення пенсії, зареєстрованою за № 6230 (арк. спр. 3, 29), додавши документи, зазначені в розписці-повідомлені.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.08.2021 № 121630008371 про відмову в призначенні пенсії позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу (арк. спр. 45 зв.б.).
Зі змісту рішення вбачається, що страховий стаж позивача складає 7 років 5 місяців 16 днів. До страхового стажу позивача не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці відсутня печатка, що суперечить п. 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, яка затверджена Постановою Держкомпрації СРСР від 20.06.1974 № 162.
Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_4 видана 31.10.1978 (арк. спр. 8-14, 27 зв.б.-43) позивач працював:
Шахта «Бежановська» в/о «Стахановвугілля»:
запис 1. 18.09.1978 прийнятий учнем підземного гірника з повним робочим днем під землею;
запис 2. Навчання при УКК в/о «Кадіїввугілля» за спеціальністю гірника підземного з листопада 1978 по 22.12.1978;
запис 3. 23.12.1978 переведений підземним гірником з повним робочим днем в шахті;
запис 4. 24.08.1979 звільнений за власним бажанням у зв'язку з вступом на навчання до Інституту;
Комунарський гірничо-металургійний інститут:
запис 5. 01.09.1979 зарахований студентом першого курсу денного відділення;
запис 6. 27.11.1981 прийнятий на посаду лаборанта НІС;
запис 7. 31.12.1981 звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору;
запис 8. 08.08.1984 відрахований з інституту у зв'язку з закінченням навчання;
Ворошиловградський машинобудівний завод ім. Пархоменко
запис 9. 22.09.1984 прийнятий майстром цеху металоконструкцій;
запис 10. 01.10.1985 призначено старшим майстром цеха металоконструкцій;
запис 11.28.12.1987 призначений заступником начальника з підготовки виробництва цеха металоконструкцій;
запис 12. 01.04.1988 призначений заступником начальника з виробництва цеха металоконструкцій;
запис 13. 01.06.1988 призначений заступником начальника з підготовки виробництва цеха металоконструкцій;
запис 14. 30.03.1990 звільнений за власним бажанням;
Колгосп «Зоря»:
запис 15. 11.04.1990 прийнятий робітником на цегляний завод за договором ;
запис 16. 25.10.1990 звільнений за закінченням строку договору;
Міжнародний молодіжний комплекс «Дружба» мале підприємство «ББ»:
запис 17. 03.01.1991 прийнятий інженером;
запис 18. 16.03.1992 звільнений за власним бажанням;
Акціонерне товариство «Супутник» Луганський ММК «Дружба»:
запис 19. 17.03.1992 прийнятий інженером в госпрозрахункове комерційне управління;
запис 20. 03.05.1994 переведений інженером у відділ з торгівлі обладнанням та металовиробами;
запис 21. 16.05.1994 звільнений за власним бажанням;
запис 22. 20.05.1994 прийнятий на посаду інженера ТОВ «Люмжео ЛТД»;
запис 23. 29.04.1996 звільнений за власним бажанням;
ПП «Луганськвугілляпоставка»:
запис 24. 04.05.1996 прийнятий на посаду провідного інженера відділу договорів та маркетингу;
запис 25. 31.05.1996 переведений на посаду провідного інженера в представництво «Луганськвугілляпоставка»;
запис 26. 02.09.1996 звільнений за власним бажанням;
ВАТ «Луганський авто збірний завод»:
запис 27. 04.09.1996 прийнятий у відділ маркетингу заступником начальника відділу;
запис 28. 27.06.2001 звільнений у зв'язку з банкрутством підприємство;
Луганський міський центр зайнятості:
запис 29. 17.09.2001 призначено виплати по безробіттю;
запис 30. 11.09.2002 закінчено виплату допомоги по безробіттю;
ЗАТ «Термо»:
запис 31. 03.12.2003 прийнятий за строком трудовим договором на посаду начальника дільниці;
запис 32. 29.12.2003 прийнятий на постійну роботу на посаду начальника дільниці;
запис 33. 09.02.2004 звільнений за власним бажанням;
Публічне акціонерне товариство «Луганськтемловоз»:
запис 34. 15.05.2012 прийнятий начальником зміни заготівельно-складського цеху;
запис 35. 20.03.2014 переведений у заготівельно зварювальний цех майстром;
запис 36. 05.11.2014 переведений начальником зміни;
запис 37. 29.12.2015 звільнений за згодою сторін.
Згідно з протоколом призначення пенсії № 1121630008371 від 06.08.2021 страховий стаж позивача складає 7 років 5 місяців 16 днів, до якого зараховано періоди: 01.09.1979 - 20.06.1984 навчання; 01.05.2001-27.06.2001, 01.04.2003 - 30.04.2003, 01.12.2003 - 29.12.2003, 01.01.2004-09.02.2004 та 15.05.2012 - 30.06.2014 (арк. спр. 44-45).
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за 2001-2014 роки за формою ОК-5 від 02.08.2021 за персоніфікованими відомостями номер облікової картки: НОМЕР_5 ПІБ ОСОБА_1 в Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про страхувальників застрахованих осіб, а саме за: травень - червень 2001 року, грудень 2003 року - лютий 2004 року, травень 2012 року - червень 2014 року (арк. спр. 4, 31).
Листом від 16.08.2021 № 3181-3413/У-02/8-1200/21 позивача повідомлено про відмову в призначенні пенсії, та прийняття рішення ІІ відповідачем (арк. спр. 6-7).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону № 1058-IV визначено, що за цим Законом призначаються пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника.
Згідно зі 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Абзацом першим пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
На момент звернення позивача (02.03.2021) позивачу виповнилось повних 60 років, що не заперечується сторонами.
Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина друга статті 45 Закону № 1058-IV).
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону № 1058).
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З посиланням на вказаний пункт Порядку № 22-1 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області обґрунтовує правомірність передачі заяви позивача на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В свою чергу, порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Тобто, враховуючи положення п.2.3, 2.4 Інструкції № 58, записи про звільнення завіряються печаткою та повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Відповідно до абз. 2 пункту 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Суд зазначає, що станом на час внесення спірних записів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), положення якої подібні положенням Інструкції № 58.
Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 “Про трудові книжки працівників”, цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17 та у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
На думку суду, відповідач отримавши документи про призначення пенсії належним чином не надав оцінку записам та відомостям трудової книжки, які в сукупності дають підстави для зарахування періодів роботи позивача до страхового стажу на підставі записів трудової книжки позивача.
Суд звертає увагу, що записи у трудовій книжці здійснені у хронологічній послідовності, а також чітко зазначені номери та дати наказів, .
Суд наголошує, що саме на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання покладається відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі “Ковач проти України” від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі “Швидка проти України” від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Таким чином, у ІІ відповідача відсутні правові підстави щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірні період роботи та записи трудової книжки в цілому (у межах предмету позову).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи відповідно до записів трудової книжки, а тому рішення про відмову в призначенні пенсії № 121630008371 від 06.08.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд наголошує, що позивач є особою похилого віку та відноситься до незахищеної версти населення.
Відповідно до статті 22 Основного Закону держави, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Частина 3 статті 22 Конституції України підкреслює, що за прийняття нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.
Отже, за наслідками судового розгляду судом встановлено, що органом Пенсійного фонду при вирішенні питання призначення позивачу пенсії за віком за заявою від 02.08.2021, неправильно обчислено страховий стаж.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати “дискреційні повноваження”, користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Порушене право позивача полягає у фактичній відмові ІІ відповідача - суб'єкта владних повноважень призначити пенсію.
Суд наголошує на тому, що порушення прав позивача відбулось ще під час розгляду заяви позивача.
У межах спірних правовідносин належним способом судового захисту порушеного права є:
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 121630008371 від 06.08.2021 про відмову у призначені пенсії за віком згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ;
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (орган ПФУ, визначений за принципом екстериторіальності для прийняття рішення щодо призначення пенсії позивачу) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.08.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У визнанні протиправним та скасуванні рішення Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області повторно розглянути, слід відмовити, оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії за віком прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Згідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Ухвалою суду від 25.08.2021 позивачу відстрочено сплату судового збору в розмірі 908,00 грн (арк. спр. 22-24).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області до Державного бюджету України судові витрати у розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 20551088, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області № 121630008371 від 06.08.2021 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком згідно частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.08.2021, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива