13 жовтня 2021 року м. Кропивницький справа № 340/3758/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ - 0003268)
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, що до відмови мені у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 313300,00(триста тринадцять тисяч триста) гри., внаслідок встановлення III групи інвалідності та 40% втратити професійної працездатності, в результаті захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;
- зобов'язати Міністерства внутрішніх справ України, виплатити мені одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням III групи інвалідності та 40%) втратити професійної працездатності. в результаті захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ в розмірах вказаних у висновку комісії від 16 червня 2021 року.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення суду Міністерство внутрішніх справ Україні повторно розглянуло мою заяву та матеріали, щодо виплати одноразово допомогою, але 16 червня 2021 року було видано висновок про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги в разі отримання інвалідності. Також зазначає, що Порядок №850 містить вичерпний перелік випадків, за яких може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, які містяться у пункті 14, і підстави, з якої виходив відповідач, вказана норма не містить.
Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що оскільки позивачу встановлено III групу інвалідності у 2019 році та 40% втрати професійної працездатності у 2020 році, що відбулось в період понад 2 роки від встановлення йому 25% втрати професійної працездатності у 2002 році, унеможливлює затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
25.08.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.23-26).
28.08.2021 року позивачем до суду подано відповідь на відзив (а.с.29-31).
Додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ та був звільнений 05.11.2002 року.
На підставі огляду медико-соціальної експертної комісії в 2002 році позивачу встановлено 25% ступеня втрати працездатності.
Згідно довідки ПАТ НАСК "Оранта" від 28.12.2019 року №1190-06/336 позивачу нараховано та виплачено страхову суму з державного обов'язкового страхування у розмірі 2000,00 грн. за 25% втрати працездатності на підставі довідки 218-АА №017768 від 05.12.2002 року.
За результатами медичного огляду 08.01.2020 року Кіровоградською обласною МСЕК позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 16.12.2019 року, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК - 2.
На підставі акту огляду МСЕК від 08.01.2020 року позивачу видано довідку серії 12 ААА №008021 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у розмірі 40 відсотків.
03.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності від захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
11.02.2020 року Ліквідаційною комісією УМВС України в Кіровоградській області направлено висновок та комплект документів, визначених пунктом 7 Порядку №850 для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України.
Згідно висновку, нарахована одноразова грошова допомога складає 315 300,00 грн., раніше виплачена сума - 2 000,00 грн., розмір одноразової грошової допомоги до виплати - 313 000,00 грн.
Листом Департамент фінансово-облікової політики МВС України від 18.03.2020 №8579/33 повідомив, що позивач не має права на призначення одноразової грошової допомоги та вказав на розбіжність в датах, вказаних МСЕК в медичних документах, тому Департамент охорони здоров'я та реабілітації МВС не може висловити обґрунтовану позицію з питання відповідності надісланих ліквідаційною комісією медичних документів, вимогам, що визначені Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (Постанова КМУ від 21.10.2015 року № 850).
Листом від 26.03.2020 за №9929/15-2020 Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повернуто матеріали з питання призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги до ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області без прийняття рішення.
Листом від 15.04.2020 року голова ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області повідомив позивача про прийняте Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України рішення та повернув усі надані позивачем документи.
Наведені вище обставини вставлені рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року, що набрало законної сили та не підлягають повторному дослідженню.
Не погодившись з діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Рішенням від 15.06.2020 року у справі №340/1335/20 зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву про призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням Третьої групи інвалідності, та прийняти рішення відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та в порядку, визначеному пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року (а.с.33-36).
На виконання рішення суду Міністерство внутрішніх справ Україні повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 та матеріали, щодо виплати одноразової допомоги
Згідно висновку від 16 червня 2021 року позивачу не погоджено виплату одноразової грошової допомоги (а.с.12).
Відповідно до листа Департамента фінансово-облікової політики МВС України від 17.06.2021 року, ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги на підставі п.4 Порядку №850 (а.с.13).
Позивач вважає, що він має право на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, а тому звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності та втрати професійної працездатності у розмірі 40% відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку №850 (набрав чинності з 31 жовтня 2015 року) пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
За змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07 листопада 2015 року, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком № 850, відповідно.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На реалізацію вимог статті 23 Закону України «Про міліцію» Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 21 жовтня 2015 року №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", якою затвердив Порядок № 850, що визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Відповідно до пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункту 8 Порядку № 850).
Згідно із пунктом 9 Порядку №850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
За правилами пункту 10 Порядку №850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС України рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України.
При цьому, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції щодо процедури, умов, розмірів, а також строків, визначає Порядок №850.
Відповідно до пункту 4 Порядку №850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Суд зазначає, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв'язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
При цьому, право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв'язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов'язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.
Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв'язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб'єктивні права та юридичні обов'язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових зв'язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов'язках суб'єктів.
Положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII, не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв'язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.
Такий механізм визначений лише Порядком №850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, оскільки положення Закону №565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглось лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв'язку із встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком №850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.
При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку №850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 711/1837/18 відступила від висновку, викладеного вперше у постанові від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 та інших, у яких містися такий чи подібний висновок щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850, та дійшла такого висновку щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах:
(1) із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглось відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;
(2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон № 580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;
(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;
(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;
(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року по справі № 711/1837/18, є обов'язковими для врахуванням судом першої інстанції.
Застосовуючи вказані висновки до обставин цієї справи, суд зазначає, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу встановлено вищий ступінь втрати працездатності - 40% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності відбувся 08.01.2020, тобто понад два роки після первинного огляду, який відбувся у 2002 році, та за результатами якого позивачу встановлено ступень втрати професійної працездатності у розмірі 25% у зв'язку з отриманням травми у період проходження служби, а тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 822/216/16, від 14 квітня 2021 року у справі № 2340/3024/18, від 15 липня 2021 року у справі № 120/1222/19-а, від 13 серпня 2021 року у справі №707/1951/17, які в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для врахуванням судом першої інстанції.
Таким чином, відмова МВС України у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу є правомірною, а дії МВС України щодо затвердження висновку 16.06.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги ґрунтуються на вимогах законодавства України.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При прийнятті рішення у даній справі суд враховував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
VI. Судові витрати.
Підстав для розподілу судових витрат відсутні у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 252, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук