22 жовтня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/3819/20
провадження № 2-ап/340/9/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо винесення Наказу командиром від 18 травня 2020 року №34-рс (по особовому складу) про звільнення з військової служби старшину ОСОБА_1 , командира 1 відділення автотранспортного взводу автотранспортної роти військової частини НОМЕР_1 за пунктом “д” (через службову невідповідність), пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”;
- скасувати Наказ від 18 травня 2020 року №34-рс (по особовому складу) про звільнення з військової служби старшину ОСОБА_1 , командира 1 відділення автотранспортного взводу автотранспортної роти військової частини НОМЕР_1 за пунктом “д” (через службову невідповідність), пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”;
- поновити на службі старшину ОСОБА_1 , командира 1 відділення автотранспортного взводу автотранспортної роти військової частини НОМЕР_1 та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 включити ОСОБА_1 до списків особового складу;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та всі інші види матеріального забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 премію згідно Додатку №1 пункту 2 рішення Міністерства оборони України, від 14.01.2020 року №248/291 за період з 01.05.2020 року по 18.05.2020 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відраховану суму із грошового забезпечення за 20 діб використаної щорічної основної відпустки.
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 50000 грн. (п'ятдесят тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 укласти Контракт з ОСОБА_1 строком на один рік з 01.06.2020 року.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди повернуто позивачу разом з усіма доданими до нього документами (т.1 а.с.43-46).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу суду від 21 жовтня 2020 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.1 а.с.97-98).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду, у відповідності до вимог ст.18 КАС України справу передано на розгляд судді Кармазиній Т.М.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, на 18 червня 2021 призначено підготовче засідання (т.1 а.с.134-135).
Ухвалою суду від 18.06.2021 підготовче засідання відкладено до 22.07.2021 та витребувано додаткові докази (т.1 а.с.215-216).
Ухвалою суду від 22.07.2021 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 06.09.2021 (т.2 а.с.74).
06.09.2021 в судовому засіданні учасники справи заявили клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи викладене, а також з урахуванням приписів ст.194 КАС України, суд визнав за можливе продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18 травня 2020року №34-рс про звільнення його з військової служби у запас за п. “д” ( через службову невідповідність), пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” є незаконним. Оскільки, Кропивницький апеляційний суд скасував постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 червня 2020 року, стосовно ОСОБА_1 та на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАП закрив провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Отже, на думку позивача, всі дії, які передували винесенню оскаржуваного наказу про його звільнення через службову невідповідність є протиправними, до нього було застосовано дисциплінарне стягнення за правопорушення, якого не було. Також, зауважував, що відповідачем у повній мірі не дотримано вимог Дисциплінарного статуту, Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”, оскільки не з'ясовано обставини, за яких на думку відповідача було скоєно дисциплінарний проступок, якого не було, що в подальшому призвело до незаконного звільнення його зі служби. Таким чином, позивач вважає, що його безпідставно та необґрунтовано було звільнено, що й стало підставою звернення до суду за захистом порушених прав. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди, яку він оцінив в сумі 50 000 грн., та зазначив, що при визначенні розміру компенсації моральної шкоди слід виходити із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та врахувати тривалість душевних переживань, зміни нормального життєвого стану, стан здоров'я позивача.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.141-152) та в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства України. Зазначав, що за результатами службового розслідування по факту відсутності ОСОБА_1 на військовій службі було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 №118 від 13.05.2020, яким притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності, а саме звільнення з військової служби за службовою невідповідністю. При цьому, зазначав, що позивачем вчинялись і інші дисциплінарні правопорушення, зокрема, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30 липня 2019 року №681 “Про призначення службового розслідування по факту перебування на службі в стані алкогольного сп'яніння старшини ОСОБА_1 ” було проведено службове розслідування, під час якого встановлена вина, та підтверджено факт перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння в службовий час. За результатами проведеного службового розслідування було видано наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 12.08.2019 року №276, відповідно до якого на позивача накладено дисциплінарне стягнення, у вигляді суворої догани. Також, посилався на те, що звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, є найсуворішим видом відповідно до ст.48 Дисциплінарного статуту, однак такий вид дисциплінарного стягнення є співмірним до вчиненого позивачем проступку. Крім того, зазначав, що, на його переконання, посилання позивача на постанову Кропивницького апеляційного адміністративного суду від 28.08.2020 про скасування постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.06.2020 є недоречними та не має жодного відношення до прийняття рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з огляду на те, що адміністративна відповідальність та дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності. До того ж, вказує, що позивачем не оскаржується наказ від 13.05.2020 №118, яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та на підставі якого видано оскаржуваний позивачем наказ. Отже, на думку відповідача, позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Крім того, зазначає, що всі інші позовні вимоги є похідними від вимоги про скасування наказу та поновлення на службі, а тому на його думку також не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що 31.05.2017 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України, в особі командира військової частини пп НОМЕР_3 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 роки. Строк дії контракту закінчився 31.05.2020 (т.1 а.с.115-118).
Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 20.09.2017 №178-РС позивача призначено на посаду командира відділення автотранспортного взводу роти забезпечення військової частини НОМЕР_2 та наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.09.2017 зараховано до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
04.02.2020 ОСОБА_1 звернувся із рапортом про продовження контракту строком на 1 рік. (т.2 а.с.58)
06.02.2020 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ (по особовому складу) №11-рс (т.2 а.с.59) відповідно до якого з ОСОБА_1 укладено новий контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу строком на 1 рік відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”, та відповідно до пунктів 20, 27 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. (а.с.60-63) Даний контракт мав набрати чинності з 31.05.2020, тобто в той же день коли закінчувався строк дії попереднього контракту від 31.05.2017, укладеного строком на 3 роки. Водночас, у новому контракті міститься запис про те, що чинність контракту припинено з 18.05.2020 у зв'язку зі звільненням з військової служби.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що під час військової служби позивача у Збройних Силах України, останнім було вчинено дисциплінарні правопорушення.
Наказом від 29.05.2019 №192 на позивача накладено дисциплінарне стягнення, у вигляді догани (т.1 а.с.174).
За результатами проведення службового розслідування видано наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 12.08.2019 року №276, відповідно до якого на позивача накладено дисциплінарне стягнення, у вигляді суворої догани (т.1 а.с.159-179).
Доказів оскарження позивачем в судовому порядку зазначеного наказу, або ж визнання його протиправним позивачем суду не надано.
Також, встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2020 року №388 “Про призначення службового розслідування по факту відсутності на службі старшини ОСОБА_1 ” (т.1 а.с.183) було проведено службове розслідування стосовно командира відділення автотранспортного взводу автотранспортної роти старшини ОСОБА_1 .
Так, згідно акту зазначеного службового розслідування під час проведення ранкового шикування 30.04.2020 головним сержантом автотранспортного взводу автотранспортної роти прапорщиком ОСОБА_2 було виявлено відсутність старшини ОСОБА_1 , про що він доповів т.в.о. командира автотранспортної роти капітану ОСОБА_3 , який, отримавши доповідь, надав вказівку прапорщику ОСОБА_2 викликати старшину ОСОБА_1 на службу. Прапорщик ОСОБА_2 зателефонував старшині ОСОБА_1 та з'ясував що той знаходиться вдома. На питання “чому він відсутній на службі?” старшина ОСОБА_1 відповів, що не може прибути на службу, оскільки погано себе почуває і не може підвестися з ліжка. Старшина ОСОБА_1 до завершення робочого дня на службі так і не з'явився. 04.05.2020 року старшина ОСОБА_1 , прибув на службу. Документи які могли підтвердити причину його відсутності на службі 30.04.2020 року він не надав та пояснив, що швидку допомогу не викликав і до медичних закладів не звертався, а лікувався самостійно (т.1 а.с.185-188).
За результатами даного службового розслідування командиру військової частини НОМЕР_2 запропоновано за порушення вимог статей 12, 16, 199, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, внаслідок відсутності на службі без поважних причин старшину ОСОБА_1 , притягнути до дисциплінарної відповідальності.
За результатами проведення даного службового розслідування на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.05.2020 №118 “Про результати службового розслідування по факту відсутності на службі старшини ОСОБА_1 ” на командира 1 відділення автотранспортного взводу автотранспортної роти старшину ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення, передбачене п. ж) ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - “звільнення з військової служби через службову невідповідність” (т.1 а.с.201-202).
Доказів оскарження позивачем в судовому порядку зазначеного наказу, або ж визнання його протиправним позивачем суду не надано.
На підставі даного наказу командиром військової частини НОМЕР_1 винесено оскаржуваний наказ від 18 травня 2020 року №34-РС (по особовому складу) про звільнення з військової служби у запас старшини ОСОБА_1 , командира 1 відділення автотранспортного взводу автотранспортної роти військової частини НОМЕР_1 за пунктом “д” (через службову невідповідність), пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (т.2 а.с.67).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.05.2020 №104 позивача виключено з 18.05.2020 із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (т.2 а.с.104).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про Збройні Сили України” від 06.12.1991 № 1934-ХІІ Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про Збройні Сили України” від 06.12.1991 № 1934-ХІІ особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Громадяни України, які проходять військову службу та службу у військовому резерві у Збройних Силах України, складають військову присягу на вірність Українському народові.
Згідно зі статтею 2 Закону України від 25.03.1992 № “Про військовий обов'язок і військову службу” (далі за текстом - Закон 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 року №548-XIV (далі Статут) затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до ст.9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст.13 Статуту військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відповідно до ст.26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно ст.129 Статуту внутрішній порядок - це суворе додержання визначених військовими статутами правил розміщення, повсякденної діяльності, побуту військовослужбовців у військовій частині (підрозділі) й несення служби добовим нарядом.
Статтями 254, 255, 257 Статуту встановлено, що військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини.
Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.
Висновок про часткове або повне звільнення військовослужбовців строкової військової служби від занять, робіт, несення служби у наряді, а офіцерів та військовослужбовців військової служби за контрактом - від виконання службових обов'язків дається лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не передбачений, - фельдшером не більше ніж на шість діб. У разі потреби термін звільнення може бути продовжено. Рекомендації лікаря (фельдшера) про часткове або повне звільнення від виконання обов'язків підлягають виконанню посадовими особами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначає Закон України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 року №551-XIV (далі Дисциплінарний статут).
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (ст.2 Дисциплінарного статуту).
Згідно ст.4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ст.5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Згідно ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.
Згідно ст.83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтями 84, 85 Дисциплінарного статуту встановлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Порядок проведення службового розслідування відносно військовослужбовців регулюється Наказом Міністерства оборони від 21.11.2017 № 608 “Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України” (далі за текстом - Порядок №608, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 розділу V Порядку №608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 6 розділу V Порядку №608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Згідно з пункту 1 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до п.3 розділу VІ Порядку №608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Так, за результатами службового розслідування “По факту відсутності ОСОБА_1 на військовій службі” було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 №118 від 13.05.2020 року, яким притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності, а саме “звільнення з військової служби за службовою невідповідністю”. При цьому, позивачем даний наказ не оскаржено.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту встановлені види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на військовослужбовців.
Так, згідно з п.“ж” ст.48 Дисциплінарного статуту, одним з видів дисциплінарного стягнення є звільнення з військової служби через службову невідповідність.
Стаття 86 Дисциплінарного статуту встановлює, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Відповідно до п.228 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) звільнення військовослужбовців з військової служби через службову невідповідність здійснюється в разі, зокрема застосування відповідного дисциплінарного стягнення, передбаченого Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Згідно з п.238 Положення №1153/2008 наказ про застосування до військовослужбовця такого дисциплінарного стягнення, як звільнення з військової служби через службову невідповідність, є підставою для видання наказу про його звільнення.
Відповідно до абз.4 п.246 Положення №1153/2008 військовослужбовці, до яких згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України застосовано таке стягнення, як звільнення з військової служби через службову невідповідність, звільняються з військової служби на підставах, передбачених підпунктом "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктом "д" пункту 1. підпунктом "д" пункту 2 частини п'ятої, підпунктом "д" пункту 1, підпунктом "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
У зв'язку із вищевикладеним, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.05.2020 №34-рс було звільнено з військової служби за контрактом “через службову не відповідність”, та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.05.2020 року №104 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення.
Враховуючи викладене, а також те, що військова дисципліна ґрунтується, зокрема, на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, бездоганного і неухильного додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, суд дійшов висновку про те, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення його з військової служби у зв'язку з вчиненням дисциплінарного проступку (відсутність на службі без поважних причин) є обґрунтованим, оскільки в діях позивача наявний склад дисциплінарного правопорушення.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
У судовому засіданні встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем під час винесення оскаржуваного наказу, в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, як крайнього заходу дисциплінарного впливу, було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно позивачем, та попередня поведінка позивача.
Зважаючи на викладене, відповідачем в повній мірі дотримано порядок та процедуру накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби у зв'язку із реалізацією такого стягнення. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена в ході службового розслідування.
При цьому, посилання позивача на те, що станом на час виникнення спірних правовідносин факт здійснення адміністративного правопорушення не встановлено та не доведено, а тому висновок відповідача про порушення позивачем службової дисципліни є необґрунтованим, суд вважає помилковими з огляду на те, що предметом службового розслідування було, в тому числі, порушення ним службової дисципліни, що не залежить від встановлення вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Таким чином, посилання позивача на відсутність в його діях адміністративного правопорушення суд вважає безпідставними.
Крім того, суд зазначає, що позивач, обираючи спосіб захисту порушених права та звертаючись до суду з цим позовом, не скористався своїм правом на оскарження наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.05.2020 №118 “Про результати службового розслідування по факту відсутності на службі старшини ОСОБА_1 ” про накладення на нього дисциплінарного стягнення, що свідчить про відсутність підстав для скасування наказу відповідача від 18 травня 2020 року №34-рс (по особовому складу) про реалізацію дисциплінарного стягнення.
За такого правового врегулювання та обставин справи, суд дійшов висновку, що у ході розгляду справи відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу, який видано відповідачем на підставі всебічного, об'єктивного дослідження обставин та за результатами проведення службового розслідування.
Отже, доводи позивача про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного наказу є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що свідчить про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову в цій частині.
Як наслідок, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 премію, відраховану суму із грошового забезпечення за 20 діб використаної щорічної основної відпустки, а також зобов'язання військової частини НОМЕР_1 укласти Контракт з ОСОБА_1 строком на один рік з 01.06.2020, як такі, що є похідними від позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу від 18 травня 2020 року №34-рс (по особовому складу) про звільнення з військової служби старшини ОСОБА_1 , командира 1 відділення автотранспортного взводу автотранспортної роти військової частини НОМЕР_1 за пунктом “д” (через службову невідповідність), пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, враховуючи відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивача у сфері спірних публічно-правових відносин, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.
Керуючись ст.ст.139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина