"10" березня 2009 р.Справа № 17/6-191
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом: Івано-Франківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави -Державного комітету лісового господарства України в особі Державного підприємства “Івано-Франківське лісове господарство”, м. Івано-Франківськ
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль
Представник від:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
прокурор: Стадник В.О., прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах, посвідчення №55 від 17.09.2008р.
Прокурору роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 29, 811 ГПК України.
Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв'язку з відсутністю письмового клопотання сторони.
Івано-Франківський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся 21.01.09р. до господарського суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави -Державного комітету лісового господарства України в особі Державного підприємства “Івано-Франківське лісове господарство”, м. Івано-Франківськ, до відповідача -Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль, про стягнення 10500,40 грн. заборгованості за відпущений на підставі договору № 23 від 10.03.08р. товар -лісопродукцію.
Позовні вимоги обґрунтовуються копією Статуту Державного підприємства “Івано-Франківське лісове господарство”; копією договору №23 від 10.03.08р.; копією протоколу погодження вільної оптової ціни на продукцію виробничо-технічного призначення та послуги виробничого характеру між ДП “Івано-Франківський лісгосп” та ОСОБА_1 на поставку продукції; копіями свідоцтв про державну реєстрацію сторін; копіями специфікацій-накладних на відпуск лісоматеріалів необроблених №000844 від 19.03.08р. та №000347 від 25.03.08р.; копіями нарядів на відпуск лісоматеріалів №000064 від 19.03.08р. та №000068 від 25.03.08р.; товаро-транспортними накладними серії ЛГ-1 №060251 від 19.03.08р.; серії ЛГ-1 № 060254 від 25.03.08р.; копією претензії №02-294 від 16.07.08р.; довідкою №02-561 від 16.12.08р.; іншими матеріалами.
Відповідно до ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 26.01.2009р., винесеної в порядку ст.ст. 15, 17 ГПК України, даний позов для вирішення передано за територіальною підсудністю до господарського суду Тернопільської області.
Ухвалою господарського суду від 06.02.09р. порушено провадження у даній справі та призначено судове засідання на 19.02.09р. Окрім того, відмовлено у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та розрахунковий рахунок відповідача в розмірі позовних вимог у зв'язку з його необґрунтованістю.
Розгляд справи відкладався до 10.03.2009р. в порядку ст. 77 ГПК України через неявку в судове засідання представників сторін та неподання ними необхідних для розгляду справи документів.
В судовому засіданні 10.03.2009р. прокурор заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення №№ 219194, 220928). Разом з тим, згідно поданого клопотання № 02-72 від 16.02.09р., позивач просив розгляд справи здійснювати за його відсутності та стягнути з відповідача 10500,40 грн. боргу.
Відповідач обґрунтованого та документально підтвердженого відзиву на позов, інших додатково витребуваних письмових документів не подав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки в судове засідання не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не заявив.
Процесуальні документи надсилалися судом відповідачеві за адресою, зазначеною прокурором у позовній заяві, а саме: вул. Текстильна, 2, м. Тернопіль. З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №810606, виданої відділом державних реєстраторів Тернопільської міської ради 10.03.2009р., слідує, що відповідач зареєстрований за цією ж адресою, відтак, враховуючи п. 26.4.71 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. „Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого господарського суду України”, суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи у відповідності до ст. 64 ГПК України. Справа розглядається за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, господарський суд встановив.
Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України “Про прокуратуру”, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст. 20, 361 Закону України “Про прокуратуру” при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Судом встановлено, що 10 березня 2008 року між Державним підприємством “Івано-Франківське лісове господарство” як Продавцем та Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Покупцем, укладено договір за № 23 (далі Договір), згідно умов якого Продавець зобов'язувався продати, а Покупець - прийняти та оплатити продукцію, згідно погоджених специфікацій.
На виконання умов договору та в порядку, визначеному сторонами, лісовим господарством згідно нарядів №000064 від 19.03.2008р. та №000068 від 25.03.2008р.; товарно-транспортних накладних серії ЛГ-1 №060251 від 19.03.2008р. (на суму 8797,00 грн.) та №060254 від 25.03.2008р. (на суму 8069,40 грн.) з специфікаціями до них передано, а відповідачем, згідно довіреності серії НБІ №855405 від 25.03.2008р. отримано зазначений у накладних товар на загальну суму 16866,40 грн. Факт отримання продукції, серед іншого, підтверджується підписом відповідача на зазначених накладних та специфікаціях.
Шляхом підписання Протоколу погодження вільної оптової ціни на продукцію виробничо-технічного призначення та послуги виробничого характеру, що є додатком №1 до Договору, сторони узгодили ціну на лісопродукцію.
Пунктом 5 Договору сторони передбачили, що Покупець проводить 100% передоплату вартості продукції.
Прокурор стверджує, що відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, перерахувавши 4500 грн. 20.03.2008 р. та 1866 грн. -у квітні 2008 р., тобто всього сплачено 6366 грн., відтак, борг складає 10500,40 грн.
Відповідно ст.ст. 538, 693 ЦК України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару продавець має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Як стверджує прокурор, ДП “Івано-Франківське лісове господарство” свої зобов'язання по договору виконало в повній мірі, однак, відповідач порушив свої договірні зобов'язання, не провівши повністю оплати за отриманий товар. Станом на 20.01.2009р. (дата оформлення позовної заяви) заборгованість відповідача за Договором №23 від 10.03.2008р. становить 10500,40 грн. (з урахуванням часткової оплати суму боргу на суму 6366,00 грн., що підтверджується банківськими виписками ІФФ АБ «Київська Русь»без дати та від 20.03.2008р.).
Відповідно до п. 2 укладеного договору поставка лісопродукції здійснювалася транспортом Покупця (відповідача у справі) та за його рахунок. Отже, відповідно до укладеного договору на продавця не покладався обов'язок щодо доставки (транспортування) товару у місцезнаходження покупця або в інше погоджене із ним місце.
Як зазначено вище, матеріали справи, зокрема, товарно-транспортні накладні № 060251 серії ЛГ-1 від 19.03.2008 р. та № 060254 серії ЛГ-1 від 25.03.2008 р. свідчать про те, що СПД ОСОБА_1 через водія ОСОБА_2 , КАМАЗ, державний номер НОМЕР_1 відповідно до наряду № 000068 від 25.03.08 р. та наряду № 000064 від 19.03.08 р., специфікацій-накладних № 000344 та № 000347 з Братівського лісництва Ів.-Франківського лісового господарства (виділ 6 квартал 33) відпущено 19 та 25 березня 2008 р. дуб пиловник в кількості 30,66 м3 на суму 16 866,40 грн. Факт отримання лісопродукції відповідачем підтверджується підписами сторін про прийняття на вищезазначених документах, що також не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку.
Загальними положеннями про купівлю-продаж передбачено право продавця вимагати оплати товару. Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару .
Суд враховує, що згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Надіслана 21.07.2008р. на адресу відповідача претензія без номеру та дати з вимогою терміново перерахувати 10500,40 грн. боргу залишена підприємцем ОСОБА_1 без відповіді та задоволення.
В силу вимог ст.ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1,2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріалами справи підтверджуються доводи прокурора стосовно того, що лісопродукція на загальну суму 16866,40 грн. була передана відповідачу, не повернута ним, однак вартість купленого товару в повній мірі не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.
Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості лісопродукції, та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, матеріали справи не містять.
Отже, з урахуванням наведених правових положень господарський суд вважає, що доводи, викладені прокурором в позовній заяві, є обґрунтованими, оскільки підтверджуються документально та відповідають вимогам закону, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Державного підприємства “Івано-Франківське лісове господарство” підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 10500,40 грн. боргу.
Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються відповідача у справі та підлягають стягненню на відповідні рахунки Державного бюджету України.
У судовому засіданні 10.03.2009 р. за згодою прокурора оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 629, 655, 692, 693 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 -47, 15, 22, 29, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 811, 82- 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
Вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1 (гуртожиток), ідентифікаційний номер НОМЕР_2):
-10500,40 грн. заборгованості на користь Державного підприємства “Івано-Франківське лісове господарство”, (м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 31, ідентифікаційний код 22192129, р/р 2600200572001 в ІФФ АБ «Київська Русь» м. Івано-Франківськ, МФО 336008);
- 105,00 грн. державного мита в дохід Державного бюджету України;
- 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в дохід Державного бюджету України (р/р 31214259700002 в ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, код 23588119).
Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „ 12___”_березня__2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя