Іменем України
23 жовтня 2021 року м. Чернігів справа № 927/895/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" 02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2 01000, м. Київ, вул. Преображенська, 23-а, офіс 206 (адреса представника - адвоката Мостовенка Сергія Миколайовича) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до фізичної особи-підприємця Кручика Дениса Юрійовича АДРЕСА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )
про стягнення 15162 грн. 08 коп.
20 серпня 2021 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" до фізичної особи-підприємця Кручика Дениса Юрійовича про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 13 280,00 грн., 1 416,80 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 465,28 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що його наймані працівники знайшли у мережі Інтернет за посиланням https://bizconcentrat.com/ оголошення про проведення заходу «Бизнес концентрат 5.0» та виявили бажання взяти в ньому участь. Відповідно до запропонованих організатором заходу умов, останній зобов'язався надати позивачу інформаційно - консультативні послуги. Такі послуги включали в себе участь співробітників позивача у освітніх заходах, які зобов'язався провести організатор заходу та які були спрямовані на вдосконалення навичок управління та керування персоналом та освоєння більш нових методів управління та контролю за процесами виробництва співробітниками позивача. Відповідно до домовленостей захід мав відбутись 10.04.2020 року. Після спілкування за телефоном та узгодження усіх деталей, організатором заходу був виставлений рахунок № 34 від 05.02.2020 року від фізичної особи - підприємця Кручика Дениса Юрійовича на суму 13 280,00 грн. Зазначений рахунок був сплачений позивачем 06.02.2020 року в повному обсязі платіжним дорученням № 5740 від 06.02.2020 року. У зв'язку із поширенням світом пандемії «COVID-19» та введенням на території України карантину захід у заплановану дату не відбувся. Дату було перенесено, проте у заплановану дату захід знову не відбувся. У вересні 2020 року працівники позивача шляхом надсилання електронного листа звернулись до відповідача з проханням повернути сплачені кошти, проте у відповідь на свій лист отримали відмову у поверненні сплачених коштів та пропозицію зарахування коштів на якийсь «бонусный счёт» та посилання на Договір публічної оферти (який розміщений у мережі Інтернет на сайті https://bizconcentrat.com/.
В подальшому позивачем було виявлено, що відповідно до договору публічної оферти, який розміщений на веб-сайті організатора заходу та на який у своєму листі посилається останній, організатором заходу «Бизнес концентрат 5.0» є фізична особа - підприємець Кручик Дмитро Юрійович та Товариство з обмеженою відповідальністю «Освітня компанія «ПРИЗМА». Натомість рахунок на оплату інформаційно - консультаційних послуг був виставлений від фізичної особи - підприємця Кручик Дениса Юрійовича , який не є стороною договору публічної оферти і з яким у позивача не було жодних домовленостей і відповідно у відповідача не виникало жодних правових підстав для отримання коштів від позивача.
Усі спроби зв'язатись за телефоном також не дали результатів. Тому 16.04.2021 року позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію з вимогою повернути сплачені кошти на розрахунковий рахунок позивача. Зазначену претензію відповідач з невідомих причин на пошті не отримав.
25.08.2021 судом, з метою перевірки місцезнаходження відповідача було здійснено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого місцезнаходження фізичної особи - підприємця Кручика Дениса Юрійовича - АДРЕСА_2 .
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2021:
прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;
постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;
встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
встановлено процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив;
роз'яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Ухвала суду від 25.08.2021, направлена на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_2 ) повернулась до суду з відміткою відділу поштового зв'язку від 01.09.2021 "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Крім того, інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
Таким чином, відповідач належним чином був повідомлений про розгляд Господарським судом Чернігівської області позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс".
У встановлений господарським судом процесуальний строк відзив на позовну заяву відповідачем поданий не був.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Процесуальним правом на подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін останні не скористались.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
05.02.2020 фізичною особою - підприємцем Кручиком Денисом Юрійовичем було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «АГТ Плюс» рахунок № 34 на оплату за «Участь у конференції «Бізнес Концентрат 5.0» пакет «Стандарт» на суму 13 280,00 грн.
06.02.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «АГТ Плюс» платіжним дорученням № 5740 перераховано фізичній особі - підприємцю Кручику Денису Юрійовичу 13 280,00 грн з призначенням платежу «за інформаційно - консультаційні послуги згідно рах. № 34 від 05.02.2020 Без ПДВ» (а.с. 7).
16.04.2021 ТОВ «АГТ Плюс» направило ФОП Кручик Д.Ю. претензію № 1 (вих. № 54 від 15.04.2021) в якій зазначило, що на виконання домовленостей, ФОП Кручик Д.Ю. було виставлено рахунок № НОМЕР_1 від 05.02.2020 року, який був сплачений TOB «АГТ ПЛЮС» 06.02.2020 року у сумі 13280,00 грн платіжним дорученням № 5740 від 06.02.2020, що станом на 20.11.2020 ФОП Кручик Д.Ю. не виконав своє зобов'язання і не надав обумовленні домовленістю послуги та не повернув сплачені TOB «АГТ ПЛЮС» кошти і це призвело до того, що у ФОП Кручик Д.Ю. з'явився борг перед ТОВ «АГТ ПЛЮС» у сумі 13280,00 грн. та вимагало протягом 10 днів з дня вручення даної претензії перерахувати 13280,00 грн суми основного боргу. Вказана претензія була повернута адресату з відміткою відділу поштового зв'язку - за закінченням терміну зберігання (а.с. 8-12).
У позовній заяві позивач зазначив, що організатором заходу «Бизнес концентрат 5.0» є ФОП Кручик Дмитро Юрійович та ТОВ «Освітня компанія «Призма», натомість рахунок на оплату послуг був виставлений від ФОП Кручика Дениса Юрійовича , який не є стороною Договору публічної оферти, отже відповідач безпідставно набув грошові кошти в сумі 13280,00 грн, оскільки між позивачем та відповідачем не було жодних домовленостей щодо надання послуг.
Отже, підставою стягнення грошових коштів (предмета позову) позивач зазначає саме ст. 1212 ЦК України, стверджуючи, що спірні грошові кошти отримані відповідачем без достатньої правової підстави. Клопотань про зміну підстави позову позивачем до матеріалів справи не подавалось. Тому суд розглядає справу в межах предмета і підстав позову, які визначені самостійно позивачем.
Таким чином, основним питанням по даній справі, яке підлягає встановленню судом, є факт того, що спірні грошові кошти були перераховані позивачем відповідачу саме за відсутності будь-яких правових підстав, в тому числі правочинів, оскільки лише за відсутності будь-якої правової підстави настають правові наслідки, які передбачені ст. 1212 ЦК України - стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки у разі, якщо така правова підстава в подальшому відпала, зокрема, визнана недійсною в установленому порядку, або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без правової підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із частиною 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Наведені вище правові положення дають підстави для висновку, що стягнення безпідставно набутих коштів у порядку, передбаченому положеннями частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України є можливим за умови обов'язкового доведення відсутності правової підстави для набуття таких коштів особою, до якої заявлено вимогу про повернення коштів.
Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/16334/19.
Таким чином, вирішення питання про стягнення безпідставно набутих коштів залежить від висновків про наявність/відсутність між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких здійснено відповідне перерахування заявлених до стягнення коштів.
Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб (стаття 510 ЦК України).
З огляду на частину 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
До позовної заяви позивачем додано роздруківку Публічного договору (оферти) на реалізацію білетів на захід, згідно умов якого він є офіційною публічною пропозицією компанії «Призма» укласти договір на реалізацію квитків на захід на вказаних у договорі умовах. Договір укладається між користувачем сайту чи покупцем квитків та компанією «Призма», під якою розуміється фізична особа - підприємець Кручик Дмитро Юрійович , а також Товариство з обмеженою відповідальністю «Освітня компанія «Призма», в залежності від способу і класу придбаного квитка.
Організатором, згідно умов Публічного договору є компанія «Призма», яка займається організацією заходу, а також бронюванням, реалізацією і оформленням квитків на захід, покупцем - фізична чи юридична особа, яка купує квиток на захід на умовах даної оферти, Захід - Форум підприємців «Бізнес Концентрат 5.0», який проводиться 10.04.2020 року за адресою 0200, м. Київ, Спортивна площа,1 (Палац спорту).
Згідно п.3.1 Публічного договору предметом даної оферти є купівля-продаж квитків на захід. Організатор самостійно відповідає за належне проведення заходу і надання квитка покупцю.
У відповідності з п. 4.1 - 4.3 Публічного договору, до здійснення акцепту оферти покупець повинен бути впевнений, що всі умови цієї оферти йому зрозумілі і він приймає їх безумовно і в повному обсязі.
Прийняття покупцем положень цієї оферти здійснюється шляхом оформлення замовлення (телефоном, за допомогою e-mail або в офісі Організатора) та сплати квитка.
Повна або часткова оплата замовлення (квитків) покупцем по реквізитам, наданим Організатором, свідчить про повне і безумовне прийняття покупцем всіх умов оферти без будь - яких виключень та (або) обмежень, і рівнозначно укладенню письмового договору (п. 2 ст. 642 ЦК України).
Покупець має право здійснити оплату білетів будь - яким із способів, запропонованих організатором. Платіж визнається здійсненим в момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок організатора чи в його касу, чи касу його офіційних представників (партнерів) (п.5.1.-5.2 Публічного договору).
Як свідчать матеріали справи, зокрема рахунок на оплату № 34 від 05.02.2020 та платіжне доручення № 5740 від 06.02.2020 отримувачем коштів в сумі 13280,00 грн за участь у конференції «Бізнес Концентрат 5.0» є фізична особа - підприємець Кручик Денис Юрійович , який не є стороною публічного договору (оферти) на реалізацію квитків на захід.
Оскільки грошові кошти були перераховані позивачем особі, яка не є стороною публічного договору (оферти) на реалізацію квитків на захід, зважаючи на відсутність будь - яких доказів про те, що відповідач являється офіційним представником (партнером) фізичної особи - підприємця Кручика Дмитра Юрійовича або ТОВ «Освітня компанія «Призма», слід зробити висновок, що договір на реалізацію квитків на захід позивачем з Організатором заходу укладений не був.
Відповідно до ч.1, 4 ст.74, ч. 3 ст.80, ч.1 ст.86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Станом на день розгляду справи відсутні докази, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГТ Плюс» та ФОП Кручиком Денисом Юрійовичем існують господарські відносини, а отже відсутні підстави для отримання останнім грошових коштів в сумі 13280,00 грн, перерахованих платіжним дорученням № 5740 від 06.02.2020. Отже, спірні кошти набуті відповідачем без достатньої правової підстави і відповідач зобов'язаний їх повернути на підставі ст.1212 ЦК України. Доказів повернення зазначеної суми коштів позивачу відповідачем суду не надано.
Згідно з частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У постанові від 10.04.2018 р. у справі № 910/10156/17 Великої Палати Верховного Суду зокрема зазначено, що у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, який в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України, є обов'язковим до застосування.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач, на підставі ст.625 ЦК України за час безпідставного користування грошовими коштами позивача нарахував відповідачу 3% річних за період з 10.04.2020р. по 10.06.2021р. в розмірі 465,28 грн. та інфляційні втрати за період квітень 2020 - травень 2021 в розмірі 1416,80грн. Розрахунки позивачем долучено до матеріалів справи.
Перевіривши проведені та представлені позивачем розрахунки, судом встановлено, що позивач припустився помилок в нарахуванні 3% річних та інфляційних, не врахувавши строку, визначеного для повернення безпідставно отриманих коштів.
Так, 16.04.2021 позивач на адресу відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), направив претензію №1, в якій просив протягом 10 днів з дня отримання претензії повернути грошові кошти в сумі 13280,00 грн.
Вказаний лист-вимога не був вручений відповідачу та повернутий позивачу з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання". Днем проставлення вказаної відмітки є 04.05.2021.
Проте сам по собі факт неотримання відповідачем кореспонденції, яку позивач надіслав на офіційну адресу відповідача, вказану в ЄДР, не може вважатися поважною причиною невиконання дій, обумовлених таким поштовим відправленням, оскільки викликаний не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Таким чином, строк для виконання зобов'язання щодо повернення безпідставно отриманих грошових коштів відліковується з дня проставлення відділенням поштового зв'язку відмітки про невручення (повернення) вказаної претензії №1.
Отже, останнім днем для виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення коштів є 14.05.2021.
Відтак, враховуючи вищезазначене та здійснивши перерахунок, заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 29,47 грн за період з 15.05.2021 по 10.06.2021, в частині стягнення інфляційних в сумі 172,64 грн за травень 2021. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних належить відмовити у зв'язку із безпідставністю їх нарахування.
Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню частково.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2018,48 грн.
Керуючись ст. 123, 129, 165, 233, 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГТ Плюс» до фізичної особи - підприємця Кручика Дениса Юрійовича про стягнення 15162 грн. 08 коп. задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Кручика Дениса Юрійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГТ Плюс» (02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2, код 32821859) 13280 грн. 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів, 29 грн 47 коп. 3% річних, 172 грн 64 коп. інфляційних втрат та 2018 грн. 48 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2021.
Суддя А.С.Сидоренко