18 жовтня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/554/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Саловській О.А.
розглянув справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (пр-т Злуки, буд. 2В, м. Тернопіль, 46016)
до відповідача - Тернопільської районної державної адміністрації (майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль , 46018)
про стягнення 49204,22 грн - боргу, 2509,42 грн - інфляційних втрат, 845,23 грн - 3% річних, 3397,11 грн - пені.
За участю від:
позивача - Кулина Н.В.
відповідача - Берлізева Х.Я.
Суть справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської районної державної адміністрації про стягнення 49204,22 грн - боргу, 2509,42 грн - інфляційних втрат, 845,23 грн - 3% річних, 3397,11 грн - пені.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2021 справу №921/554/21 передано на розгляд судді Шумському І.П.
Ухвалою суду від 27.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/554/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з повідомленням учасників процесу, призначено на 23.09.2021.
Ухвалою суду від 23.09.2021 розгляд справи відкладався на 18.10.2021.
В судовому засіданні 18.10.2021 представником позивача підтримано позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві №5313/08 від 18.08.2021 (вх. №614 від 25.08.2021) та відповіді на відзив №6406/08 від 05.10.2021 (вх. №8249 від 07.10.2021).
Позовні вимоги мотивовані невиконанням Відділом освіти Бережанської районної державної адміністрації (правонаступником якої є Тернопільська районна державна адміністрація) умов договору №501 від 05.02.2020 про постачання електричної енергії споживачу, в частині оплати за спожиту електроенергію за грудень 2020 року.
Попри твердження відповідача щодо передачі навчальних закладів (яким надавалось електропостачання за умовами договору) у комунальну власність, матеріали справи не містять актів приймання - передачі таких об'єктів у комунальну власність.
Підтвердженням тому, що навчальні заклади залишені в управлінні Відділу освіти Бережанської РДА являються факти проведених ним оплат у вересні - грудні 2020 року за отриману електроенергію згідно договору №501.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.10.2021 просив суд відмовити у задоволенні позову, з підстав наведених у відзиві б/н, б/д (вх. №7905 від 23.09.2021).
З приводу цього Тернопільською РДА зазначено, що вона не є належним відповідачем у даній справі.
Посилаючись на постанови Верховної Ради України №807-ІХ від 17.07.2020, розпорядження Кабінету Міністрів України №1635-р від 16.12.2020, постанову Кабінету Міністрів України №1321 від 16.12.2020, розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації №74 від 15.03.2021 відповідачем визнано, що Тернопільська РДА стала правонаступником прав та обов'язків Відділу освіти Бережанської районної державної адміністрації та її структурних підрозділів із статусом юридичних осіб.
Однак, відповідачем зазначено, що згідно умов договору №501 від 05.02.2020 електроенергія постачалась для закладів освіти та установ підпорядкованих Відділу освіти Бережанської РДА. Відповідно до рішення Бережанської районної ради №626 від 11.09.2020 «Про передачу у комунальну власність нерухомого майна, із переліку об'єктів спільної комунальної власності сіл Бережанського району, міста Бережани, сіл Лісники та Рай» та рішення Бережанської міської ради №1846 від 08.10.2020 «Про прийняття у комунальну власність Бережанської міської територіальної громади нерухомого майна, із переліку об'єктів спільної комунальної власності сіл Бережанського району, міста Бережани, сіл Лісники та Рай» такі заклади освіти передані у комунальну власність Бережанської міської територіальної громади. А згідно норм розділу 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сформована територіальна громада є правонаступником відповідного майна, прав та обов'язків розформованих територіальних громад. Окрім цього, відповідачем звернено увагу на те, що у розпорядженні №74 від 15.03.2021 не зазначена і згідно нього не передавалась відповідачу заборгованість з оплати електроенергії. А відповідно до вимог положень ст. ст. 89-91 Бюджетного кодексу України до видатків, що можуть здійснюватися із районного бюджету не належать видатки на фінансування закладів освіти.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
05.02.2020 між Відділом освіти Бережанської районної державної адміністрації (споживачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (постачальником) укладено договір №501 про постачання електричної енергії споживачу, який є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Відповідно до умов п. 2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача (ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії.
Ціна цього договору становить 389752 грн, у т.ч. ПДВ 64958,67 грн. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (п. 5.1 договору).
Згідно п. 5.2 договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором (п. 5.4 договору).
Відповідно до п. 5.7 договору оплата постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у акті, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати акта, оформленого споживачем.
Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу в порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції (п. 5.8 договору).
Відповідно до абз. 3, 4 п. 5.13 договору комерційна пропозиція, яка є додатком 2 до цього договору, має містити наступну інформацію:
1) ціну (тариф) постачання електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи);
2) спосіб оплати (необхідно обрати лише один з варіантів: попередня оплата, по факту, плановий платіж);
3) термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати;
4) визначення способу оплати послуг з розподілу через постачальника з наступним переведенням цієї оплати постачальником оператору системи та/або напряму з оператором системи (необхідно обрати лише один з варіантів);
5) розмір пені за порушення строку оплати або штраф;
6) розмір компенсації споживачу за недодержання постачальником якості надання комерційних послуг;
7) розмір штрафу за дострокове розірвання договору у випадках, не передбачених умовами договору;
8) термін дії договору та умови пролонгації;
9) дата та підпис споживача;
10) можливість надання пільг, субсидій.
Після прийняття споживачем комерційних пропозицій постачальника внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством.
У п.п. 1,2,4,5 п. 6.1 договору передбачено, що споживач має право: обирати спосіб визначення ціни за постачання електричної енергії на умовах, зазначених у комерційній пропозиції, обраній споживачем; отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі; безоплатно отримувати всю інформацію стосовно його прав та обов'язків, інформацію про ціну, порядок оплати спожитої електричної енергії, а також іншу інформацію, що має надаватись постачальником відповідно до чинного законодавства та/або цього договору; безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші параметри власного споживання електричної енергії.
Разом з цим, згідно п.п.1 п. 6.2 договору споживач зобов'язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію (п. 7.1 договору).
Пунктом 7.2 договору передбачено обов'язок постачальника, зокрема: нараховувати та виставляти акти споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором; видавати споживачеві безоплатно платіжні документи та форми звернень.
У додатку №2 «Комерційна пропозиція «Індивідуальна» до договору №501 від 05.02.2020 зазначено наступне:
- індивідуальна ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається споживачу розраховується постачальником та включає ціну купівлі електричної енергії, тариф на послуги постачальника та тариф на послуги з передачі оператора системи передачі складає 1,46666 грн/ кВт/год без ПДВ;
- рахунок за спожиту електричну енергію надається постачальником та отримується споживачем не пізніше третього робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом десяти робочих днів з дати отримання. Якщо рахунок за електричну енергію не був отриманий споживачем ні засобами електронного зв'язку (чи через персональний кабінет), ні в паперовому вигляді в постачальника на третій робочий день з дати завершення розрахункового періоду - він вважається таким, що отриманий споживачем третього робочого дня з дати завершення розрахункового періоду та споживач вважається з рахунком ознайомлений;
- в разі порушення споживачем строків оплати передбачених даною комерційною пропозицією споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також 3% річних та інфляційні;
- термін дії комерційної пропозиції складає з 01.02.2020 по 31.12.2020.
В межах даного договору, його сторонами також укладено:
- додаткову угоду №1 від 03.03.2020 про зміну ціни (тарифу) електричної енергії, згідно якої вартість кВт/год становить 1,50552 грн без ПДВ або 1,806624 з ПДВ;
- додаткову угоду №2 від 07.05.2020 про зміну ціни (тарифу) електричної енергії, згідно якої вартість кВт/год становить 1,56582 грн без ПДВ або 1,87898 з ПДВ.
Відповідачем у даній справі не заперечується факт укладення вищевказаного договору, з оформленими до нього додатками та додатковими угодами.
З матеріалів справи, а саме довідки Бережанського району електричних мереж ВАТ "Тернопільобленерго" за №233 від 14.04.2021 по договору №501 вбачається, що за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 Відділом освіти Бережанської районної державної адміністрації отримано 20312 кВт електричної енергії, вартість якої згідно виставленого ТОВ «Тернопільелектропостач» рахунку №27/501 від 31.12.2020 склала 49204,22 грн.
В матеріалах справи відсутні докази оплати Відділом освіти Бережанської РДА вартості електричної енергії за вказаний період або отримання споживачем електроенергії в іншому об'ємі.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України за №1635-р від 16.12.2020 "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" і ст. 71 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" здійснено реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 за № 807-IX "Про утворення та ліквідацію районів", шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1. При цьому, Бережанська райдержадміністрація та її структурні підрозділи реорганізувалися шляхом приєднання до Тернопільської районної державної адміністрації.
За інформацією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованого щодо Відділу освіти Бережанської районної державної адміністрації, 21.05.2021 до реєстру внесено запис під №1006471120013000507 про припинення цієї юридичної особи, у зв'язку із реорганізацією. Даний витяг також містить інформацію про те, що правонаступником Відділу освіти Бережанської районної державної адміністрації є Тернопільська районна державна адміністрація.
Згідно частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Таким чином, з врахуванням ст. 104 Цивільного кодексу України, Тернопільська районна державна адміністрація (відповідач у справі №921/554/21) є правонаступником Відділу освіти Бережанської районної державної адміністрації, з усіма його правами та обов'язками.
В судовому засіданні 18.10.2021 представником позивача вказано, що платіжними дорученнями №483 від 23.09.2020 на суму 6538,60 грн, №2 від 30.10.2020 на суму 6538,60 грн, №123 від 27.11.2020 на суму 18812,22 грн, №209 від 18.12.2020 на суму 17789 грн, №82 від 18.12.2020 на суму 38000 грн Відділом освіти Бережанської РДА здійснювались часткові проплати за спожиту електроенергію згідно виставлених позивачем рахунків за вересень, жовтень та листопад 2020 року.
Представником позивача також звернено увагу на те, що названі проплати здійснювались після прийняття Бережанською районною радою рішення №626 від 11.09.2020 «Про передачу у комунальну власність нерухомого майна, із переліку об'єктів спільної комунальної власності сіл Бережанського району, міста Бережани, сіл Лісники та Рай» та прийняття Бережанською міською радою рішення №1846 від 08.10.2020 «Про прийняття у комунальну власність Бережанської міської територіальної громади нерухомого майна, із переліку об'єктів спільної комунальної власності сіл Бережанського району, міста Бережани, сіл Лісники та Рай», з моменту прийняття яких (на думку представника відповідача) обов'язок по оплаті енергоносіїв перейшов до органу місцевого самоврядування.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.
З'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.
Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 ЦК України та 174 ГК України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України слідує, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відносини пов'язані із поставкою електричної енергії є відносинами у сфері електроенергетики та регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та нормативно-правовим актами у сфері електроенергетики.
Відповідно до ч.1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії». Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні види договорів, зокрема про постачання електричної енергії споживачу.
Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу (ч.7 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником «останньої надії» (ч.11 ст. 56 Законом України «Про ринок електричної енергії»).
У п.п. 72 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Умовами ч.2 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» вказано, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку, які затверджуються Регулятором.
Постановою №312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - Правила) затверджено типовий договір про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до Правил)
У п. 1.2.7 Правил зазначено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови (п. 2 Постанови №312 від 14.03.2018).
Пунктом 3.1.7 Правил передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.
Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі.
Судом встановлено, що між позивачем та Відділом освіти Бережанської РДА (правонаступником якої є відповідач у справі) виникли правовідносини, на підставі укладеного договору №501 від 05.02.2020 про постачання електричної енергії споживачу, до умов якого Відділ освіти Бережанської РДА (як споживач) приєднався заявою - приєднанням, як до публічного договору, обравши Комерційну пропозицію «Індивідуальна».
Факт укладення договору №501 від 05.02.2020 не заперечується відповідачем у даній справі.
Саме Відділ освіти Бережанської РДА, а не деталізовані дрібні споживачі був стороною за договором постачання електричної енергії та мав зобов'язання по оплаті її вартості. Одноособовим правонаступником прав і обов'язків Відділу освіти Бережанської РДА є Тернопільська РДА (відповідач у справі).
Тому, укладений 05.02.2020 договір №501 є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Енергопостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (ч. 1 ст. 57, ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» , п. 5.5.5 Правил).
П. 4.7-4.8 Правил передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати. Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Згідно п. 7.2 договору постачальник зобов'язався, зокрема нараховувати і виставляти рахунки споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором, а також видавати споживачеві безоплатно платіжні документи та форми звернень.
Згідно п. 4.13 Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу (п. 4.14 Правил).
Додатком №2 до договору - «Комерційною пропозицією «Індивідуальна» передбачено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається постачальником та отримується споживачем не пізніше третього робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом десяти робочих днів з дати отримання. Якщо рахунок за електричну енергію не був отриманий споживачем ні засобами електронного зв'язку (чи через персональний кабінет), ні в паперовому вигляді в постачальника на третій робочий день з дати завершення розрахункового періоду - він вважається таким, що отриманий споживачем третього робочого дня з дати завершення розрахункового періоду та споживач вважається з рахунком ознайомлений.
Судом встановлено, що відповідно до виставлено рахунку №27/501 від 31.12.2020 Відділом освіти Бережанської РДА у грудні 2020 року спожито електроенергію вартістю 49204,22 грн.
Як вже зазначалось, споживач має право самостійно отримувати рахунки на оплату електроенергії.
З наведеного слідує, що рахунок на оплату, за своїм змістом, засвідчує факт отримання споживачем електроенергії та зобов'язує останнього сплатити грошові кошти за спожиту електричну енергію, відповідно до укладеного договору.
Доказів на підтвердження проведення розрахунку за отриману електроенергію як у строк обумовлений у договорі, так і станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 49204,22 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані та не спростовані у встановленому законом порядку відповідачем.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача передбачену умовами договору, додатку №2 до договору «Комерційна пропозиція «Індивідуальна» пеню в сумі 3397,11 грн, а також нараховані в порядку ст. 625 ЦК України 2509,42 грн - інфляційних нарахувань та 845,23 грн - 3% річних.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалось додатком №2 до договору - Комерційна пропозиція «Індивідуальна» сторонами обумовлено, що в разі порушення споживачем строків оплати передбачених даною комерційною пропозицією споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також 3% річних та інфляційні.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема може забезпечуватися неустойкою.
Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).
Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Вищим господарським судом України у постанові пленуму №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме у п. 1.12. роз'яснено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Згідно проведеного судом перерахунку з'ясовано, що правомірним є задоволення до стягнення з відповідача 845,23 грн - 3% річних, 2507,07 грн - інфляційних нарахувань та 3397,11 грн - пені.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Тернопільелектропостач" підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення із Тернопільської РДА 49204,22 грн - боргу, 845,23 грн - 3% річних, 2507,07 грн - інфляційних нарахувань, 3397,11 грн - пені, як доведені позивачем та не заперечені належним чином відповідачем.
Позовні вимоги в частині стягнення 2,35 грн - інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають, як необґрунтовано заявлені.
Встановленими у справі обставинами та висновками суду про обґрунтованість підстав для часткового задоволення позову спростовуються міркування відповідача про те, що він є неналежним відповідачем у даній справі.
Європейський суд з прав людини у пункті 48 рішення від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18.
Тому, доводи відповідача щодо неможливості виконати грошове зобов'язання по оплаті за спожиту електроенергію через недостатність бюджетних асигнувань, котрі наведені у відзиві, суперечать позиції Європейського Суду з прав людини та вищенаведеній судовій практиці.
У відповідності до ст.ст. 123,129 ГПК України решта судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123,129, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, суд -
Позов задоволити частково.
1. Стягнути з Тернопільської районної державної адміністрації (майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль, 46018, ідентифікаційний код 04058284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (пр-т Злуки, буд. 2В, м. Тернопіль, 46016, ідентифікаційний код 42145798) 49204 (сорок дев'ять тисяч двісті чотири) грн 22 коп. - боргу, 2507 (дві тисячі п'ятсот сім) грн 07 коп. - інфляційних втрат, 845 (вісімсот сорок п'ять) грн 23 коп. - 3% річних, 3397 (три тисячі триста дев'яносто сім) грн 11 коп. - пені, 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн 90 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Видати наказ.
2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено 22 жовтня 2021 року.
Суддя І.П. Шумський