65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відхилення вимог кредитора
"22" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2154/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,
за участі секретаря судового засідання Суліми Г.В.
дослідивши матеріали справи
за заявою боржника: ОСОБА_1
про неплатоспроможність
у відкритому судовому засіданні за участі
представників сторін та учасників:
від боржника: Воронков В.О.;
від заявника: не з'явився;
керуючий реструктуризацією: арбітражний керуючий Юрченко В.Я. (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду).
Судове засідання 22.10.2021р. проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду згідно ухвали Господарського суду Одеської області від 12.10.2021р.
Встановив:
Ухвалою підготовчого засідання суду від 13.08.2021р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів до 13.12.2021р.; призначено керуючим реструктуризацією боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Юрченка Володимира Ярославовича.
З метою виявлення всіх кредиторів, 13.08.2021р. здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за №67047.
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. звернувся до суду із заявою (вх. 3-560/21 від 01.09.2021р.) (т.2 а.с.9-14) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 336 298,90 грн., з яких 331 758,90 грн. - основна грошова винагорода та 4540 грн.- судовий збір; включення вимог до реєстру вимог кредиторів.
В обґрунтування заяви приватний виконавець посилається на те, що у нього перебуває на виконанні виконавче провадження №57296168 з примусового виконання виконавчого листа №2/1510/268/12, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Ізмаїльської області про стягнення з на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Одеське регіональне управління АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ОСОБА_1 3 317 588,99 грн.
25.09.2018р. приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57296168 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу, яка надіслана сторонам виконавчого провадження з повідомленням про вручення 25.09.2018р. В п.3 цієї постанови визначено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 331 758,90 грн. у відповідності до ч.ч.1,3 ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", п.19 Порядку виплати винагороди державним виконавцям та їх розміри і розмір основаної винагороди приватного виконавця, затвердженими Постановою КМУ №643 від 08.09.2016р.
Приватний виконавець додав до заяви копії виконавчого листа від 13.09.2012р. у справі №2-820/11 Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, постанови від 25.09.2018р. у ВП №57296168 про відкриття виконавчого провадження та від 25.09.2018р. про стягнення з боржника основної винагороди, від 25.09.2018р. про арешт майна та коштів боржника, від 25.08.2021р. про зупинення вчинення виконавчих дій приватного виконавця Колечко Д.М.
У відзиві на заяву наданому керуючим реструктуризацією заборгованість перед визнана у повному обсязі.
Представник боржника усно у судовому засіданні визнав заборгованість перед у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заяву з доданими до неї додатками, відзив вислухавши представників сторін та учасників, суд встановив:
Рішенням Ізмаїльського міськрайнного суду Одеської області від 13.09.2012р. по справі №2-820/11 провадження №2/1510/268/12 позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське регіональне управління" акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення сум боргу за кредитним договором - задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське регіональне управління" акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 3 317 588,99 грн., з яких заборгованість: за кредитом - 1 999 922,18 грн., по сплаті відсотків - 931 740,30 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 385 926,51 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське регіональне управління" акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" судовий збір в розмірі 850,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" судовий збір в розмірі 850,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн. (т. 1 а.с. 11-13).
На виконання вказаного рішення суду Ізмаїльським районним судом Одеської області 01.03.2013р. видано виконавчий лист (т. 2 а.с. 15-16).
Постановою ВП №57296168 від 25.09.2018р. приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 01.03.2013р., виданого Ізмаїльським міськрайнним судом Одеської області (т. 2 а.с. 18-19).
Постановою ВП №57296168 від 25.09.2018р. приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. при примусовому виконанні виконавчого листа №2/1510/268/12, 2-820/11, виданого 01.03.2013р., накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_1 та накладено арешт на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів на суму 3 650 000 грн., з урахуванням суми стягнення за виконавчим документом, стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, що знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 18-19).
Постановою ВП №57296168 від 25.09.2018р. приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду в сумі 331 758, 90 грн. (т. 2 а.с. 21-22).
Постановою ВП №57296168 від 25.09.2018р. приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності боржнику; накладено арешт на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів на суму 3 650 000 грн. (т. 2 а.с. 24-26).
Постановою ВП №57296168 від 25.08.2021р. приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. на підставі ухвали Господарського суду Одеської області від 13.08.2021р. по справі №916/2154/21 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №2/1510/268/12, 2-820/11, виданого 01.03.2021р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області (т. 2 а.с. 42-43).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратив чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Книга третя Кодексу України з процедур банкрутства містить положення щодо банкрутства юридичних осіб; книга четверта - положення щодо відновлення платоспроможності фізичної особи.
Ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Грошове зобов'язання згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Грошове зобов'язання згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Предметом даного судового розгляду є заява приватного виконавця виконавчого округу про визнання грошових вимог до боржника, що виникли на підставі постанов про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, грошові вимоги приватного виконавця до боржника складаються з основної винагороди приватного виконавця, що передбачена ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та виникає на підставі постанови про стягнення з боржника основної винагороди, яка приймається приватним виконавцем у виконавчому провадженні.
Виходячи із спеціальних норм КУзПБ господарський суд надає правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
Докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
У ч. 1 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Згідно з ч. 2, 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (ч. 3 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження").
Разом з тим, ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" врегульовано питання винагороди приватного виконавця та авансування витрат виконавчого провадження.
Так, ч.1, 2 зазначеної статті передбачено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Згідно з ч. 3 ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №643 від 08.09.2016р., приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Ч. 5 зазначеної норми визначено, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Як встановлено ч. 7 ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Таким чином, в розумінні наведених вище норм, основна винагорода приватного виконавця за своїм призначенням є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі .
Системний аналіз норм, якими врегульовано питання основної винагороди приватного виконавця, дає підстави для висновку, що розмір цієї винагороди встановлюється у постанові про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, яка приймається при відкритті виконавчого провадження, та підлягає сплаті на користь приватного виконавця одночасно із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом на користь стягувача.
Відтак, оскільки наведені норми законодавства пов'язують виплату основної винагороди приватного виконавця одночасно із задоволенням вимог стягувача, то відповідно і право вимоги приватного виконавця виникає у момент фактичного виконання боржником виконавчого документа. Відповідно, одночасно із виникненням права вимоги приватного виконавця на виплату основної винагороди виникає і грошове зобов'язання у боржника в розумінні ст. 1 КУзПБ.
Як встановлено судом, виконавчий документ у виконавчому провадженні про стягнення з боржника грошових коштів не виконаний. Отже, застосувавши наведені вище норми чинного законодавства, встановивши, що виконавчі провадження не закінчені у зв'язку з їх виконанням, вимоги стягувача боржником не виконані, суми визначена у виконавчих документах приватним виконавцем не стягнута, суд доходить висновку, що у боржника не виникли грошові зобов'язання в розумінні ст. 1 КУзПБ щодо виплати основної грошової винагороди приватному виконавцю, заявлені останнім як конкурсні вимоги (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 02.06.2021р. у справі №910/11384/20).
Суд відхиляє як помилкові твердження заявника про те, що грошове зобов'язання боржника зі сплати основної винагороди приватному виконавцю виникає з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та визначення розміру основної винагороди у такому виконавчому провадженні, оскільки виходячи з аналізу норм ч. ч. 4, 5 ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від фактичної стягнутої ним суми, а не від суми, зазначеної у виконавчому документі.
Суд відхиляє посилання заявника на висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 06.08.2020р. у справі № 910/126/20, стосовно того, що грошове зобов'язання боржника зі сплати основної винагороди приватному виконавцю підпадає під ознаки "грошових зобов'язань", визначених згідно з абз.5 ч. 1 ст. 1 КУзПБ, оскільки у справі, що розглядається, та в наведеній скаржниками справі, суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм матеріального права.
Так, у справі № 910/126/20, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, за результатами підготовчого засідання дійшов висновку, що не стягнута основна винагорода приватного виконавця не є грошовим зобов'язанням у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, а тому провадження у справі в частині вимог приватного виконавця (як одного з ініціюючих кредиторів) підлягає закриттю.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.08.2020р. у справі № 910/126/20 не погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що грошове зобов'язання боржника зі сплати основної винагороди приватному виконавцю не підпадає під ознаки "грошових зобов'язань", визначених згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 1 КУзПБ та зазначила про неправильне застосування судами положень ст. 1 КУзПБ як таких, що не включають до загального поняття "грошових зобов'язань" грошових зобов'язань боржника перед приватним виконавцем зі сплати основної винагороди, визначених постановою приватного виконавця при порушенні виконавчого провадження.
При цьому, згідно правової позиції, викладеній постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2020р. у справі № 910/126/20, аналіз ч. 4-7 ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" дозволяє зробити висновок про те, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Однак, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Суд відмовляє у визнанні грошових вимог приватного виконавця до боржника виходячи з того, що оскільки норми Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" пов'язують виплату основної винагороди приватного виконавця одночасно із задоволенням вимог стягувача, то відповідно і право вимоги приватного виконавця виникає у момент фактичного виконання боржником виконавчого документа, а у зв'язку з тим, що виконавчі провадження не закінчені виконанням, вимоги стягувача боржником не виконані, суми, визначені у виконавчих документах, приватними виконавцями не стягнуті, то у боржника не виникли грошові зобов'язання в розумінні ст. 1 КУзПБ щодо виплати основної грошової винагороди приватного виконавця.
Правова позиція у даній справі не суперечить позиції, викладеній у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2020р. у справі № 910/126/20.
Не приймаються також і посилання заявника на Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України № №3 від 13.12.2010р. «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», оскільки надані роз'яснення з приводу розгляду справ іншої категорій, юрисдикції та іншим предметом - оскарження дій виконавця та встановлення правомірності/неправомірності його дій, прийняття документів, тоді як у справі, що розглядається, суд не досліджує ці питання, а визначає обґрунтованість визнання вимог виконавця до боржника у межах справи про банкрутство на підставі положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Підсумовуючи викладене суд відхиляє повністю вимоги Приватного виконавця Колечко Д.М. до боржника в розмірі 331 758,90 грн., внесення вимог до реєстру вимог кредиторів.
Суд відмічає, що сума судового збору, сплаченого за заявою не включається до складу грошової вимоги.
За положеннями ч.4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 1, 45, 113, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України суд
Відхилити повністю грошові вимоги приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича до ОСОБА_1 в сумі 331 758, 90 грн.
Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала набирає законної сили 22 жовтня 2021р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Повну ухвалу складено та підписано 23 жовтня 2021 р.
Суддя Л.І. Грабован