"23" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2552/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/2552/21
за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1Д, код ЄДРПОУ 14360570)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Степаненко Руслана Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ),
про стягнення 77 010,80 грн.,
1. Суть спору та короткий зміст аргументів учасників справи.
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ КБ «Приватбанк», Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Степаненко Руслана Вікторовича, в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.12.2019р. в загальному розмірі 77010,80 грн., з яких 56 527,55 грн. - заборгованість за кредитом, 10 488,89 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість та 9 994,36 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
06.12.2019 Фізичною особою-підприємцем Степаненко Р.В. через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису анкету-заявку про приєднання до Умов та правил надання послуги «Куб».
Так, Позивач зазначає, що підписанням зазначеної заявки Клієнт на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднався до 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк» https://privatbank.ua.
Таким чином, на переконання позивача, 06.12.2019 між ним та відповідачем було кладено кредитний договір, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається з вищевказаних анкети-заявки та умов.
Крім того, позивач зауважує, що 06.12.2019 на підставі укладеного договору ним було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 100000,00 грн., між тим, в порушення визначених договором умов та приписів законодавства, ФОП Степаненко Р.В. не повернув кредитні кошти у передбачений договором строк та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.
Відтак, позивач стверджує, що відповідач належним чином не виконав свого обов'язку щодо повернення кредиту та сплати інших платежів, передбачених умовами договору, а тому, АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із матеріально-правовою вимогою про стягнення заборгованості, що відповідає способу судового захисту, передбаченою н. 5 ч. 1 ст. 16 ЦК України.
Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання вирішені судом.
20.08.2021 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовна заява вх. № 2642/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
20.08.2021 до Господарського суду Одеської області, разом із позовною заявою, АТ КБ «Приватбанк» подало клопотання за вх.№22232/21 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якому просить суд розглянути позов до ФОП Степаненко Руслана Вікторовича про стягнення заборгованості у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
25.08.2021 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№2642/21) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2552/21, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.
Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України надати суду відзив на позов.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 відправлено на адресу АТ КБ «Приватбанк» 27.08.2021. З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№23637/21 від 20.09.2021 вбачається, що вище зазначена ухвала отримана уповноваженою особою Лонюк Я.М. 06.09.2021.
Стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає наступне.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 відправлено на адресу ФОП Степаненко Р.В. 27.08.2021. З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (вх.№23068/21 від 09.09.2021) вбачається, що вищезазначена ухвала відповідачу не вручена та повернута до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження, копію ухвали від 25.08.2021, надсилалась судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві (яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).
З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду від 25.08.2021 вважається врученою відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В ході розгляду даної справи Господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст.248 ГПК України.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
23.10.2021 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
06.12.2019 ФОП Степаненко Русланом Вікторовичем через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису заяву від 04.12.2019 про приєднання до Умов та правил надання послуги «Куб». Відповідно до цієї заявки позичальник приєднався до розділу « 1.1 Загальні положення» та підрозділу « 3.2.8. Умови та правила надання послуги «Куб» Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті АТ КБ «Приватбанк» pb.ua. на дату укладання договору. Згідно вказаної заяви остання та Умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.
Підписана відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису заява про приєднання до Умов та правил надання послуги «Куб» містить істотні умови кредитного договору, а саме:
У п.1.1. анкети-заяви встановлено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни.
Відповідно до п. 1.2. розмір кредиту: 100000 (сто тисяч ) грн.
Строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів Клієнту (п. 1.3. анкети-заяви).
Згідно з п. 1.4. заяви проценти за користування кредитом: перші 6 місяців 1,6% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,4% від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту).
Проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором: 4% від суми простроченої заборгованості (п. 1.5. заяви).
У пункті 1.6. встановлено, що порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.
Порядок дострокового погашення кредиту: якщо в звітному місяці дата дострокового погашення кредиту передує даті сплати щомісячного платежу, - Клієнт сплачує залишок заборгованості та проценти поточного періоду в повному розмірі; якщо дата дострокового погашення слідує за датою погашення щомісячного платежу, Клієнт також оплачує залишок заборгованості та проценти поточного періоду в повному розмірі.
Сторони узгодили, що графік погашення кредиту (Додаток 1 до цієї Заяви) є невід'ємною частиною Договору.
Крім того у п.1.7. заяви сторони узгодили, що в разі:
- порушення строку повернення кредиту, визначеного п.1.3. цієї Заяви, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку,
- настання обставин, передбачених п.3.2.8.3.1.3. Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, визначеного у повідомленні Банку,
- настання обставин, передбачених п.3.2.8.6.2., п.3.2.8.6.6. Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту.
Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у розмірі 4% в місяць від простроченої суми заборгованості.
Згідно до ч.2 заяви Клієнт підтверджує ознайомлення із розділом « 1.1. загальні положення», а також підрозділом « 3.2.8. Умови та правила надання кредиту «Кредит КУБ» умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку за адресою://privatbank.ua/temrs , у редакції, чинній на дату підписання цієї заяви.
Пунктом 3.2.8.1 Умов Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту строковий «Кредит КУБ» для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або для придбання основних засобів, в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» (далі Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом Заяви в системі Приват 24 або у сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.
За користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2.) (п. 3.2.8.3.2. Умов та Правил надання кредиту «Кредит КУБ»).
У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому тарифами (п. 3.2.8.3.3. Умов та Правил надання «Кредит КУБ»).
Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі 4% в місяць від простроченої суми заборгованості (п. 3.2.8.3.4. Умов та Правил надання «Кредит КУБ»).
За умовами п. 3.2.8.4.1. Умов та Правил надання кредиту «Кредит КУБ» банк зобов'язався надати клієнту кредит за умови погодження можливості надання кредиту у відповідності до внутрішньобанківських методик оцінки фінансового стану та методик оцінки ризиків з подальшим перерахуванням коштів відповідно до заяви на поточний рахунок клієнта або шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.
Клієнт зобов'язався, зокрема, використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 3.2.8.1., оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2., повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п.3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку, сплатити банку проценти згідно з п.п.3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2. (п. 3.2.8.5. Умов та Правил надання кредиту «Кредит КУБ»).
Умовами п. 3.2.8.9.1. Умов та Правил надання кредиту «Кредит КУБ» передбачено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.3.2.8.1., 3.2.8.3. цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.
Нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п. 3.2.8.9.2. Умов та Правил надання кредиту «Кредит КУБ»).
Згідно п. 3.2.8.9.3. Умов та Правил надання кредиту «Кредит КУБ» вказано, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п. 3.2.8.3.1.).
Зобов'язання за цим договором виконуються в такій послідовності: кошти, отримані від Клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим Договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат / збитків Банку згідно з п.п.3.2.8.5.14 цього Договору, далі для погашення неустойки згідно з підрозділом 3.2.8.10. цього Договору, далі - процентів згідно з п.3.2.8.3.4. цього договору, далі - прострочених процентів згідно з п.3.2.8.3.3. цього договору, далі - простроченого кредиту, далі - процентів, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості за цим договором проводиться не пізніше дати, зазначеної в п. 3.2.8.9.3. цього договору. У разі несплати процентів у відповідні дати сплати, визначені в цьому Договорі, вони вважаються простроченими. У разі розрахунку витрат Банку згідно з п.п.3.2.8.5.14. цього договору за згодою сторін можлива зміна термінів погашення кредиту (п. 3.2.8.9.6. Умов та Правил надання кредиту «Кредит КУБ»).
Умовами п. 3.2.8.9.7. Умов та Правил надання кредиту «Кредит КУБ» передбачено, що розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту.
Договір, згідно п. 3.2.8.11. Умов та Правил надання кредиту «Кредит КУБ», є чинним з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання та перерахування банком кредитних коштів на рахунок клієнта. Строк дії договору встановлюється з дня його укладання і до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Додатком № 1 до Заяви, підписаним позивачем із використанням електронного цифрового підпису, сторони погодили графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом протягом 12 місяців, тобто строку, на який надано кредит, із зазначенням суми кредиту та суми процентів, які підлягають сплаті щомісяця.
Підписання 06.12.20219 сторонами вказаної заяви та додатку №1 підтверджується витягом електронного документу pdf: "Об'єкт перевірки: заяв про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", який свідчить про накладення АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) електронного цифрового підпису установи 04.12.2019 та накладення ФОП Степаненко Р.В. (код НОМЕР_1 ) 06.12.2019 електронного підпису та електронної печатки. За результатами перевірки підтверджено вірність КЕП відповідача, виданого АЦСК ПАТ КБ «Приватбанк».
06.12.2019 на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 100 000 грн, що підтверджується випискою по рахунку позичальника.
З огляду на встановлення судом обставин надання кредитних коштів 06.12.2019, виходячи з умов підписаної сторонами заяви про приєднання, фактично строком повернення кредиту є 06.12.2020.
Доказів зміни умов кредитування, а саме встановлення іншого строку кредиту матеріали справи не містять. Відповідні пояснення позивачем суду надано не було.
З позовної заяви судом встановлено, що відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань, не здійснив повернення кредитних коштів в обумовлений в заяві строк та не здійснив погашення процентів, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Згідно розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви, станом на момент звернення до суду з відповідним позовом у відповідача наявна заборгованість по тілу кредиту у сумі 56527,55 грн. Крім того позивач також зазначає про несплату відповідачем процентів (комісії) у сумі 9994,36 грн, та прострочених процентів у сумі 10488,89 грн.
Доказів повернення кредитних коштів після спливу строку кредитування та сплати процентів матеріали справи не містять.
4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Відповідно до частини першої ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Разом з тим відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно із ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені положення законодавства, укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитних договорів, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.
При цьому, суд зазначає, що згідно вимог ст.204 Цивільного кодексу України укладений між сторонами кредитний договір б/н від 06.12.2019, як правочин, є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідач не заперечив факту укладення між сторонами кредитного договору шляхом підписання 06.12.2019 за допомогою свого ЕЦП «Заяви про приєднання до умов та правил надання послуг «Куб» через систему інтернет-клієнт-банкінгу позивача, а також факт отримання від позивача кредитних коштів у сумі 100 000 грн. та наявність станом на час розгляду справи у суді боргу за кредитом у зазначеній сумі.
Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, враховуючи, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки), суд дійшов висновку, що подані до суду паперові копії електронних доказів (про які зазначено вище) свідчать, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ФОП Степаненко Р.В. шляхом накладення позивачем та клієнтом їх ЕЦП (печатки) на документ «Заяви про приєднання до умов та правил надання послуг «Куб», укладено у письмовій формі кредитний договір від 04.12.2019.
Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини, а для вирішення спору необхідно встановити умови та підстави виникнення спірних правовідносин, а також ступінь виконання сторонами зобов'язань.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином, тоді як відповідачем обов'язок щодо погашення кредитної заборгованості згідно з умовами договору не виконано.
Як було встановлено судом, матеріалами справи, а саме випискою по рахунку позичальника, що є належним доказом перерахування банком кредитних коштів відповідачу в силу вимог ст. 74 ГПК України, підтверджено перерахування позивачем відповідачу кредитних коштів у сумі 100 000 грн та їх часткове повернення у сумі 43472,45 грн.
Доказів зворотного відповідачем не надано, а судом не встановлено, відтак, оскільки належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості по тілу кредиту у сумі 56527,55 грн., відповідач, згідно приписів ст.ст.74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у сумі 9994,36 грн., суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
Так у вказаній постанові Верховного суду викладено наступну правову позицію.
Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже враховуючи, що строк кредитування, який складав 12 місяців з дати видачі коштів, закінчився 06.12.2020, доказів зворотного матеріали справи не містять, банк фактично втратив можливість нарахування процентів на підставі п.1.4. заяви про приєднання, а отже вимоги позивача про стягнення процентів у сумі 9994,36 грн задоволенню не підлягають.
При цьому, у разі прострочення боржником порядку повернення кредиту, умова договору про право банку нараховувати проценти за користування кредитом по день повного погашення заборгованості не може бути підставою для нарахування процентів за частиною першою статті 1048 ЦК України.
Щодо заявленої до стягнення заборгованості по простроченим процентам, суд зазначає, що проценти від суми неповернутого в строк кредиту визначено п.1.5. та 1.7. заяви на рівні 4%. При цьому у п.1.7. заяви визначено правову природу таких відсотків, як таких, що нараховуються у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України. Інших пояснень щодо правової природи відсотків позивач суду не надав.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України надано можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб, обумовлений у договорі.
Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний місяць прострочення).
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №910/14180/18, від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 11.10.2018 у справі №911/3847/17.
Враховуючи наведені висновки, суд зазначає про відсутність у даному випадку правових підстав для стягнення з відповідача 10488,89 грн. відсотків, оскільки вказана сума, з огляду на спосіб її обчислення, не є процентами річних у розумінні ст.625 Цивільного кодексу України.
Відтак, відповідач у встановленому законом порядку своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 56527,55 грн. не спростував, доказів належного виконання зобов'язання щодо повернення наданих кредитних коштів суду не надав.
Після звернення з позовом до суду, від позивача також не надходило інших доказів здійснення відповідачем повернення суми кредиту.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку АТ КБ «Приватбанк», судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1666,23 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 76, 86, 129, 232, 233, 236, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Степаненко Руслана Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом в розмірі 56527 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 55 коп. та судовий збір у сумі 1666 (одна тисяча шістсот шістдесят шість) грн. 23 коп.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 23 жовтня 2021 р.
Суддя О.В. Цісельський