Справа №: 343/2422/18
Провадження №: 2/0343/69/21
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2021 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді - Тураша В. А.,
секретаря - Лукань О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківська сільська рада про усунення перешкод в користуванні спільним заїздом та визначення порядку користування земельною ділянкою,-
Позивачка ОСОБА_1 , з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог у справі про усунення перешкод в користуванні спільним заїздом та визначення порядку користування земельною ділянкою (а.с.101), просить:
Визначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порядок користування земельною ділянкою площею 0,25 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до «П'ятого варіанту порядку користування земельною ділянкою» земельно-технічної експертизи, проведеної судовим експертом Самулевичем В.М., зокрема:
ОСОБА_2 виділити в користування земельні ділянки № НОМЕР_1 площею 0,1035 га та № НОМЕР_2 площею 0,0215 га (Додаток 1 до висновку експерта № 99 таблиця 5);
на частину земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,0053 га встановити сервітут з правом проходу та проїзду ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 виділити в користування земельні ділянки № НОМЕР_1 площею 0,098 га із встановленням на її частину загальною площею 0,0002 га сервітуту з правом встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд гр. ОСОБА_2 , а також земельну ділянку № НОМЕР_2 , загальною площею 0,0252 га із встановленням на її частину загальною площею 0,0057 га сервітуту з правом проходу і проїзду гр. ОСОБА_2 .
Для забезпечення роздільного користування новоутвореними частинами земельних ділянок та заїзду до них, зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розібрати внутрішню огорожу та влаштувати ворота зі сторони АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 всі витрати по справі, зокрема і витрати на проведення земельно-технічної експертизи відповідно до квитанцій № 02/12-20 від 02.12.2020 року та № 04/01-21 від 04.01.2021ро судового експерта ОСОБА_3 .
Свої вимоги мотивує тим, що вона, ОСОБА_1 , є власником 1/2 частки будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цю частку, як спадкоємець за заповітом, вона успадкувала після смерті її мами - ОСОБА_4 на підставі рішення Долинського районного суду , справа №2-1256/2006 від 08.11.2006 року.
Право власності на 1/2 частину житлового будинку та господарських споруд належить їй на підставі Свідоцтва про право власності, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.01.2007 року, реєстраційний № 16808276.
Інша половина будинковолодіння, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_1 , належить відповідачці по справі ОСОБА_2 . Цю частину будинковолодіння у виконкому Вигодської районної ради депутатів трудящих викупив ще в 1951 році батько відповідачки - ОСОБА_5 , що підтверджується Договором купівлі- продажу від 23.11.1951 року.
Оскільки фактичні частки будинковолодіння на той час ще не були виділені, то в серпні 2006 року вона і ОСОБА_5 , як співвласники часток, звернулися зі спільною заявою до Івано-Франківського ОБТІ, яке провело їм розрахунок ідеальних часток в загальній власності на будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У травні 2007 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до неї про виділ в натурі частки із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.
В ході розгляду справи в судовому засіданні ними було подано спільну заяву про укладення мирової угоди та визнання її судом, яка була підписана власноручно нею та ОСОБА_5 . Дана мирова угода була затверджена ухвалою Долинського районного суду, справа №2-5372/2007 від 06.06.2006 року. За цією мировою угодою було визначено об'єкти нерухомого майна будинковолодіння, які має право займати ОСОБА_5 , частка яких становить 16/100 часток домоволодіння, а також чітко зазначено, що вона, ОСОБА_1 , має право на користування воротами та хвірткою ( у технічному паспорті зазначено ворота № 5), що належать ОСОБА_5 , та заїздом до встановлення меж земельних ділянок відповідно до вартості часток майна, що становить 84/100 часток домоволодіння. Таким чином, попередній власник даного будинковолодіння не заперечував проти користування нею воротами №5, які хоча і перебували у його власності, а відтак - не заперечував проти облаштування саме через ці ворота з боку АДРЕСА_1 заїзду до її і його будинковолодіння. Одночасно ще в 2006 році між нею та ОСОБА_5 було укладено Договір про виділ у натурі частки з нерухомого майна, яке є у спільній частковій власності згідно якого:
ОСОБА_5 належить 1/2 частка домоволодіння - будинку АДРЕСА_1 , зокрема: в основній частині житлового будинку- літера А: 2-1 - веранда, 2-2 -кухня, 2-3 - комора, 2-4 - житлова кімната, 2-5 житлова кімната. Із надвірних споруд : літера Є - літня кухня, літера Ж - стодола, літера 3 - стайня, літера К - вбиральня, літера Л - шопа,. №3 - криниця, №4 - огорожа, №5 - ворота з хвірткою;
ОСОБА_1 належить також 1/2 частка вище вказаного домоволодіння, зокрема: в основній частині будинку: літера А : 1-1 - коридор, 1-2 - комора 1-3 - комора 1-4 - житлова кімната 1-5 житлова кімната. 1-6 - кухня; із надвірних господарських споруд : літера Б - літня кухня, літера В - вбиральня, літера Г - стайня, літера Д - стодола, літера Е шопа, №1 - ворота з хвірткою, №2-огорожа.
В такий спосіб було здійснено фактичний розподіл будинковолодіння (будинку та господарських споруд), після чого її частині присвоєно адресу: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_5 - АДРЕСА_3 .
Навесні 2008 року вони звернулися до Шевченківської сільської ради з заявами про вирішення питання щодо передачі їм у власність по половині земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .
Рішенням сесії Шевченківської сільської ради № 769-12/08 від 23.04.2008 року їй і ОСОБА_5 , було передано у власність по 0,125 га земельної ділянки та надано дозвіл на розробку проекту відведення. Після того вони попередньо визначили та погодили межі між їхніми ділянками, а також спільний заїзд через ворота № 5.
Проте, у червні 2009 року ОСОБА_5 помер. Його частку будинковолодіння успадкувала його дочка і відповідачка по справі ОСОБА_2 . Протягом декількох років вона намагалася знайти компроміс із відповідачкою щодо фактичного розподілу між ними земельної ділянки та облаштування спільного заїзду.
Незважаючи на всі її спроби переконати відповідачку визначити порядок користування земельною ділянкою за взаємною згодою сторін, ОСОБА_2 категорично відмовляється та чинить перешкоди у проведенні замірів ділянки.
Крім того, влітку 2018 року ОСОБА_2 забетонувала і заварила електрозваркою ворота, які мали бути їх спільним заїздом, а також встановила паркан, яким перекрила їй доступ до хати зі сторони подвір?я.
Таким чином, на даний час відповідачка продовжує чинити їй перешкоди в користуванні спільним заїздом, а також відмовляється добровільно погодити порядок користування земельною ділянкою, а тому виникла потреба у зверненні до суду з даним позовом.
Представник третьої сторони Шевченківської сільської ради Мацалак М.М., подав 23.01.2019 відзив(пояснення) на позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні спільним заїздом та визначення порядку користування земельною ділянкою, в якому зазначив, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Інша половина будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить відповідачці по справі ОСОБА_2 . Цю частину будинковолодіння у виконкомі Вигодської районної ради депутатів трудящих викупив ще в 1956 році батько відповідачки - ОСОБА_5 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 23.11. 1956 року.
Спір щодо цього будинковолодіння триває вже давно. В серпні 2006 року ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , як співвласники його часток, звернулися зі спільною заявою до Івано-Франківського ОБТІ, яке провело їм розрахунок ідеальних часток в загальній власності на будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Це підтверджується розрахунком ідеальних часток в загальній власності на будинковолодіння від 10 серпня 2006 року Івано-Франківського ОБТІ.
У 2007 році спір між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , вирішувався в суді. Вже тоді між ними виник спір щодо облаштування заїзду до будинковолодіння. ОСОБА_5 пропонував облаштувати заїзд через ворота, які в технічному паспорті зазначені за №2. Насправді, там була тільки хвіртка, а на подвір?я заїзд був неможливий через розміщення будівлі. З метою врегулювання даного питання адвокат ОСОБА_6 зверталась із запитом до Шевченківської сільської ради. У своїй відповіді №417/02-6/22 від 01.06.2007 року виконком Шевченківської сільської ради повідомив, що влаштувати окремий заїзд до його будинковолодіння є неможливим, оскільки відстань від літньої кухні до будинку становить лише 1.30 м. Ситуація в цього приводу на даний час не змінилась, заїзд через ці ворота дійсно облаштувати неможливо.
Сільській раді відомо також, що в судовому засіданні сторонами було подано спільну заяву про укладення мирової угоди та визнання її судом . Дана мирова угода була затверджена ухвалою Долинського районного суду, справа № 2-5372/2007 від 06.06.2006 року, згідно якої було визначено об'єкти нерухомого майна будинковолодіння, які має право займати ОСОБА_5 , частка яких становить 16/100 часток домоволодіння, а також чітко -зазначено, що ОСОБА_1 має право на користування воротами та хвірткою ( у технічному паспорті зазначено ворота № 5), що належать ОСОБА_5 , та заїздом до встановлення меж земельних ділянок.
У 2008 році ОСОБА_1 і ОСОБА_5 звернулися до Шевченківської сільської ради з заявами про вирішення питання щодо передачі їм у власність по половині земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .
Рішенням сесії Шевченківської сільської ради №769-12/08 від 23.04.2008 року ОСОБА_1 і ОСОБА_5 було передано у власність по 0.125 га земельної ділянки та надано дозвіл на розробку проекту відведення.
Після смерті ОСОБА_5 його частку будинковолодіння успадкувала його дочка ОСОБА_2 . Сторони неодноразово звертались до Шевченківської сільської ради щодо розподілу користування земельною ділянкою але згоди так і не дійшли.
За таких обставин Шевченківська сільська рада вважає, що даний спір можна вирішити лише в судовому порядку і покладається на об'єктивне рішення суду (а.с.36-37).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 12.05.2021 року замінено третю особу Шевченківську сільську раду Долинського району Івано-Франківської області у цивільній справі № 343/2422/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківська сільська рада про усунення перешкод в користуванні спільним заїздом та визначення порядку користування земельною ділянкою, правонаступником - Вигодською селищною радою Калуського району, Івано-Франківської області (а.с.107)
В судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_7 ( довіреність а.с.97) та адвокат Кажук В.Б. ( ордер серія ІФ 053931 а.с.25) позовні вимоги, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримали в повному обсязі, просили позов задоволити.
Представники відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_8 ( довіреність а.с.98) та адвокат Бойко А.І. ( договір про надання правової допомоги від 19.02.2019 року а.с.48, ордер серії ІФ №064156 а.с.50) в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнали, однак підстав не визнання позову, не вказали. В останнє судове засідання, представники відповідачки ОСОБА_2 не з'явились, причини своєї неявки неповідомили, хоч про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені судом, про що свідчить розписка-повідомлення (а.с.167).
Представник третьої особи Вигодської селищної ради Калуського району, Івано-Франківської області - Кудла О.Й. (довіреність а.с.99), в останні судові засідання не з'явилася, хоч про дату, час та місце слухання справи була повідомлена у встановленому Законом порядку, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.162-163), подала заяву, згідно якої Вигодська селищна рада у вирішенні даної справи покладається на об'єктивне рішення суду та просить розглянути справу №343/2422/18 за відсутності представника Вигодської селищної ради (а.с.165) .
Суд вислухавши думку учасників процесу,які з'явились в судове засідання, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківська сільська рада про усунення перешкод в користуванні спільним заїздом та визначення порядку користування земельною ділянкою, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог , підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ст. 4 ЦПК України та ст.ст. 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Згідно з вимогами ст.ст. 13, 77, 81 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Ст. 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ст. 328 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності на підставах, що не заборонені законом.
Нормами ч.ч. 1,3 ст. 355 ЦК України визначено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Ст.ст. 316 та 317 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Ч.1 ст. 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Відповідно до положень ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують інтереси інших осіб та інтересів суспільства.
За загальним правилом право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону(ст. 334 ЦК України).
Нормами ст. 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Також ст. 369 ЦК України вказує, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Відповідно до положень ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщенні на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщенні, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.
Згідно з ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).
Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушень не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до роз'яснень, наданих судам у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», зазначено, якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Згідно з ч.1 ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Відповідно до вимог ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
За змістом ст.ст.99-101 ЗК України, власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення різних видів земельних сервітутів, в т.ч. право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху і інші земельні сервітути.
Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як встановлено в судовому засіданні, та підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу:25905751 від 29.04.2010 (а.с.155) та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу:13313283 від 23.01.2007 (а.с.156), сторонам по справі, позивачці ОСОБА_1 та відповідачці ОСОБА_2 , на праві приватної власності належить по Ѕ частці будинковолодіння , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Шевченківської сільської ради Долинського району, Івано-Франківської області від 23.04.2008 року №769-12/08, вирішено:
1. Надано згоду на передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 в с.Шевченкове для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 площею 0.125га.
4. Передати безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_4 площею 0.125га
6.Рекомендувати гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укласти договір про встанолвення земельного сервітуту про право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. (а.с.154 ).
Зазначені обставини визнаються учасниками справи, а тому не підлягають доказуванню.
На даний час загальна площа земельної ділянки під будинковолодінням за адресою: АДРЕСА_1 складає 0,25 га.
Земельна ділянка є неприватизованою, порядок користування нею не встановлений, оскільки у визначеному законом порядку, план її розподілу між попередніми співвласниками не був реалізований, у зв'язку з чим між позивачкою та відповідачкою виник спір.
З метою вирішення питання щодо можливості визначення порядку користування спірною земельною ділянкою за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 -адвоката Кажука В.Б., відповідно до ухвали Долинського районного суду від 19.03.2019 р. по справі було призначено судову земельно-технічну експертизу (а.с.59-60).
У висновку експерта №99 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі №343/2422/18 визначено, що: за даними кадастрового плану земельної ділянки, площею 0,25га, за адресою: АДРЕСА_1 , складеного ФОП ОСОБА_9 , в масштабі 1:500, досліджувана земельна ділянка має наступні розміри по периметру: 18,26; 10,93;6,18; 5,94; 18,52; 4,23; 6,97; 15,07; 10,66; 5,76; 2,69; 4,15; 4,06; 21,85; 1,70; 10,71; 9,63; 6,21; 11,54; 3,80; 16,13; 10,02; 4,07; 2,67 м.п., 2,69; 4,15; 4,06; 21,85; 1,70; 10,71; 9,63; 6,21; 11,54; 3,80; 16,13; 10,02; 4,07; 2,67 м.п.
Виходячи з планування забудови, конфігурації земельної ділянки та експертного завдання, провести реальний розподіл земельної ділянки, площею 0,25га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на дві окремі земельні ділянки, таким чином, щоб кожна зі сторін мала окремий заїзд до житлового будинку та надвірних будівель, які перебувають у користуванні останніх, без ділянок спільного користування та встановлення сервітутних обмежень, технічно не можливо.
У висновку експерт пропонує п'ять варіантів такого розподілу (а.с.75-92), на п'ятому з яких зупинилися позивачка та її представники, обгрунтовуючи це тим, що в ньому пропонується найбільш доцільний варіант розподілу земельної ділянки між сторонами.
Представники відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_8 та адвокат Бойко А.І.,жодних зауважень щодо варіантів розподілу, запропонованих експертом, та варіанту, обраного позивачкою, з врахуванням якого вона свої вимоги уточнила, не надавали, як і не пропонували свого варіанту розподілу земельної ділянки.
Допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_3 суду пояснив, що ним на виконання ухвали суду проводилась земельно-технічна експертизи. Ним після всіх проведених необхідних дій було складено висновок №99, який він надав в розпорядження суду. Оплату за проведення експертизи в загальній сумі 7200 грн. провела позивачка ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Враховуючи вищевказане, приймаючи до уваги розмір часток кожного із співвласників у домоволодінні, те що проїзд до житлового будинку знаходиться на частині земельної ділянки, що перебуватиме у спільному користуванні сторін, інші проходи чи проїзди на земельній ділянці відсутні і облаштувати їх неможливо, суд вважає за доцільне встановити порядок користування земельною ділянкою , запропонований експертом відповідно до варіанту 5 висновку № 99 від 29 березня 2021 року на якому зупинилася позивачка ОСОБА_1 .
При цьому, суд бере до уваги що вказаний варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою, запропонований висновком судової земельно-технічної експертизи, відповідає розміру частки кожного із співвласників у спільному майні , є найбільш наближеним до того порядку, що склався між сторонами та забезпечує можливість проїзду та проходу до будинку та господарських споруд, що перебувають у власності сторін, та в свою чергу дасть можливість здійснювати догляд за будівлями, здійснення їх поточного ремонту з дотриманням Державних будівельних норм України.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, право позивачки, з приводу якого вона звернувся в суд порушено і воно підлягає захисту, а тому позов з врахування заяви про уточнення позовних вимог необхідно задоволити.
Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивачка понесла у зв'язку з розглядом справи, остання відносить оплату судового збору у розмірі 1409.60 грн., витрати за проведення експертизи в розмірі 7200 грн., та витрати з надання професійної правничої допомоги в розмірі 6000,00 гривень, що підтверджується відповідними квитанціями та щодо професійної правничої допомоги також договором про надання правничої допомоги від 22 вересня 2018 року з адвокатом Кажуком В.Б., розрахунком таких витрат.
Беручи до уваги, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, то з урахуванням того, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст.141 ЦПК України), а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; витрати пов'язані із залученням спеціалістів та проведенням експертизи (ст. 133 ЦПК України), покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, слід стягнути на користь позивачки з відповідачки понесені нею судові витрати в розмірі 14609.60 грн., що включають сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1409.60 грн., витрати за проведення експертизи в розмірі 7200.00 грн. та витрати з надання професійної правничої допомоги в розмірі 6000 гн.
При цьому суд враховує, що згідно з позицією Європейського Суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтовним (справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пункт 95). Понесені позивачкою судові витрати відповідають складності справи та були зумовлені необхідністю збирання доказів та надання їх суду для всебічного та повного встановлення всіх обставин справи.
На підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 1 Першого протоколу від 20.03.1952 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.41, 55 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 328, 369, 372, 377, 401 ЦК України, ст.ст. 88,98, 99-101, 103, 120, 152 ЗК України та керуючись ст.ст. 13, 77, 81, 82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківська сільська рада про усунення перешкод в користуванні спільним заїздом та визначення порядку користування земельною ділянкою - задоволити .
Визначити порядок користування земельною ділянкою, площею 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до частки в будинковолодінні.
Виділити в користування позивачці ОСОБА_1 як власнику Ѕ частини будинковолодіння земельні ділянки (синій колір додаток №1 до висновку експерта №99 таблиця №5):
ділянку №1 з розмірами по периметру: 31,32; 12,96; 8,85; 2,31; 2,19; 2,52; 5,43; 0,15; 1,55; 1,51; 3,02; 3,67; 3,27; 21,85; 1,70; 10,71; 9,63; 6,21; 11,54; 3,80; 16,13; 1,83 м.п. - загальною площею 998,0кв.м. (0,098га);
на частину вищевказаної земельної ділянки, встановити сервітут з правом встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд гр. ОСОБА_2 (зелений колір, до висновку експерта №99 таблиця №5) з розмірами по периметру: 1,0; 1,55; 1,51; 0,54; 3,33 м.п. - загальною площею 2,47 кв.м. (0,0002га);
ділянку №2 з розмірами по периметру: 4,21; 9,47; 4,31; 10,66; 5,76; 2,69; 4,15; 0,79; 17,61; 13,88; 1,75 м.п. - загальною площею 252,0кв.м. (0,0252га);
на частину вищевказаної земельної ділянки, встановити сервітут з правом проходу та проїзду гр. ОСОБА_2 (зелений колір, до висновку експерта №99 таблиця №5) з розмірами по периметру: 15,04; 17,74; 1,07; 0,79; 17,61; 13,88; 1,75 м.п. - загальною площею 57 кв.м. (0,0057га).
Виділити в користування відповідачці ОСОБА_2 як власнику Ѕ частини будинковолодіння земельні ділянки (жовтий колір додаток №1 до висновку експерта №99 таблиця №5):
ділянку №1 з розмірами по периметру: 18,26; 10,93; 6,18; 5,94; 18,52; 4,23; 6,97; 10,76; 9,47; 4,21; 15,04; 0,62; 12,96; 31,32; 8,19; 4,07; 2,67 м.п. - загальною площею 1035,0кв.м. (0,1035га);
ділянку №2 з розмірами по периметру: 13,88; 17,61; 3,27; 3,67; 3,02; 1,51; 1,55; 0,15; 5,43; 2,52; 2,19; 2,31; 7,72 м.п. - загальною площею 215,0кв.м. (0,0215га);
на частину вказаної земельної ділянки, встановити сервітут з правом проходу та проїзду гр. ОСОБА_1 (фіолетовий колір, до висновку експерта №99 таблиця №5) з розмірами по периметру: 13,88; 17,61; 1,75; 16,68; 12,67; 1,75 м.п. - загальною площею 53 кв.м. (0,0053га).
Для забезпечення роздільного користування новоутвореними частинами земельних ділянок та заїзду до них, зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розібрати внутрішню огорожу та влаштувати ворота зі сторони АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 14609 (чотирнадцять тисяч шістсот) гривні 60 копійок, що включають сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1409,60 гривень, витрати за проведення експертизи в розмірі 7200,00 гривень та 6000,00 гривень витрати з надання професійної правничої допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду черед Долинський районний суд Івано-Франківської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителька АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , жителька АДРЕСА_6 .
Третя особа: Вигодська селищна рада Долинського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04355875 смт.Вигода вул.Д.Галицького,75 Долинського району Івано-Франківської області, 77552.
Повний текст рішення виготовлено 22.10.2021
Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш