14.09.2021 Єдиний унікальний номер 205/9163/20
Єдиний унікальний номер судової справи 205/9163/20
Номер провадження 2/205/269/21
14 вересня 2021 року
Ленінський районний суд м.Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу №205/9163/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частини квартири-
24 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.
Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 09 червня 2007 року до 26 березня 2019 року. Від спільного подружнього життя сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час шлюбу 31 липня 2008 року подружжям за спільні кошти було придбано квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, позивач зазначає в позові, що набула у власність Ѕ частину вказаної квартири. Однак, право власності на вказану квартиру оформлено на відповідача, який право власності позивача на частину квартиру не визнає.
На підставі викладеного позивач просить визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 43,9 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.
22 березня 2021 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що відповідачем у 2005 році до укладення шлюбу за власні кошти придбано квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яку він продав у 2006 році та купив іншу квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , відповідно до договору іпотеки. Відповідач стверджує, що спірна квартира є його особистою приватною власністю, оскільки придбана за кошти, отримані в результаті продажу іншої квартири, купленої до реєстрації шлюбу. Окрім того, відповідач зазначив у відзиві, що участь позивача у придбанні та утриманні квартири не доведена.
28 квітня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 заперечувала проти аргументів відповідача, викладених у відзиві. Її заперечення обґрунтовано тим, що сторони з липня 2004 року до реєстрації шлюбу проживали спільно однією сім'єю як чоловік і дружина, обидва працювали та витрачали заробіток в інтересах сім'ї. Так, за спільні кошти сторони придбали квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яку в подальшому продали для придбання більшої квартири за адресою: АДРЕСА_4 . Частково вказана квартира була придбана за кредитні кошти, які сторони повертали разом із сімейного бюджету. Таким чином, спірна квартира, яка куплена на кошти від продажу вищевказаної квартири, не є особистою власністю відповідача.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 позов підтримали, просили задовольнити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.
Суд, заслухавши думку сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав.
У судовому засіданні з показань свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та позивача ОСОБА_1 , допитаної в якості свідка, встановлено, що сторони проживали разом як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 2004 року.
Відповідно до довідки № 3333 від 04.07.2006 року сторони мешкали разом за адресою: АДРЕСА_3 з 19 січня 2006 року (а.с.94).
Згідно з відміткою у паспортах громадянина України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 з 31 жовтня 2006 року по 29 липня 2008 року (а.с.10-11, 63-64).
У ході судового розгляду встановлено, що позивач та відповідач зареєстрували шлюб 09 червня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_7 (а.с.10).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.11).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 31 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 4045, ОСОБА_2 придбав квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21). Право власності зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 вересня 2008 року № 17408732 за ОСОБА_2 .
Отже, вищевказану квартиру було придбано ОСОБА_2 за час шлюбу з ОСОБА_1 .
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України та СК України.
Положенням ч. 3 ст. 368 ЦК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Зазначені вище норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. При цьому, тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідач у відзиві стверджує, що спірна квартира є його особистою власністю, оскільки придбана за його особисті кошти, отримані в результаті продажу іншої квартири. На підтвердження зазначеного ОСОБА_2 надав наступні докази:
- договір купівлі-продажу від 31 серпня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І., відповідно до якого ОСОБА_2 придбав квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.66);
- договір купівлі-продажу від 14 липня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І., відповідно до якого ОСОБА_2 продав вищевказану квартиру (а.с.65);
- договір купівлі-продажу квартири від 07 серпня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А.В., відповідно до якого ОСОБА_2 придбав квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.67);
- договір іпотеки № 411 від 07 серпня 2006 року, відповідно до якого відповідач з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором передав в іпотеку, а ВАТ КБ «Надра» прийняв вказану вище квартиру (а.с.72);
- договір купівлі-продажу квартири від 19 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черняком М.О., відповідно до якого ОСОБА_2 продав зазначену вище квартиру (а.с.68).
Однак, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що спірна квартира придбана за його особисті кошти, оскільки, як встановлено в судовому засіданні. сторони проживали однією сім'єю як чоловік та дружина з 2004 року, а тому відповідно до ст. 74 СК України майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей) приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.
Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи презумпцію рівності часток подружжя у спільному сумісному майні, суд доходить висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову у розмірі 1101,02 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 63, 70, 71 СК України ст.ст. 4, 10, 12, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частини квартири-задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 43,9 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 судові витрати у розмірі 1101,02 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 вересня 2021 року.
Суддя Н.Г.Остапенко