Справа № 201/10313/21
Провадження № 1-м/201/5/2021
22 жовтня 2021 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого-судді - ОСОБА_1
з секретарем: ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
представника Міністерства юстиції України - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі клопотання головного спеціаліста відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) ОСОБА_4 , про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавства України, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпра, із професійно-технічною освітою, неодруженого, не працюючого, останнє відоме місто проживання: АДРЕСА_1 ,засудженого вироком Нікулінського районного суду м. Москви від 12 вересня 2019 року за ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації, -
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, стосовно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно вироку Нікулінського районного суду м. Москви від 12 вересня 2019 року, ОСОБА_5 було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років, з відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 залишено без змін до набрання вироком законної сили. Строк відбування покарання ОСОБА_5 необхідно обчислювати з дня набрання вироку законної сили. На підставі ч. 3.2 ст. 72 КК РФ ( в ред. Федерального закону від 03 липня 2018 року № 186-ФЗ) час перебування під вартою ОСОБА_5 с 28 березня 2019 року (час фактичного затримання) по день набрання вироку законної сили, зараховано в строк позбавлення волі із розрахунком один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі в виправній колонії суворого режиму, з урахуванням положень передбачених ч.3.3 ст. 72 КК РФ.
Апеляційною ухвалою Московського міського суду від 05 грудня 2019 року вищезазначений вирок суду першої інстанції було залишено без змін.
Відповідно до розпорядження про набрання вироку законної сили від 20 січня 2020 року, вирок Нікулінського районного суду м. Москви від 12 вересня 2019 року набрав законної сили 05 грудня 2019 року.
Згідно з довідкою начальника ФКУ «Виправна колонія № 5 ГУФСВП Росії по Тамбовській області», засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 5 ГУФСВП Росії по Тамбовській області», кінець відбуття строку покарання - 27 березня 2027 року.
Останнє відоме місце проживання засудженого ОСОБА_5 є АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії паспорту, наявної в матеріалах справи, станом на 07 вересня 2016 року місцем реєстрації засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні прокурор та представник Міністерства юстиції України просили клопотання задовольнити та привести вирок Нікулінського районного суду м. Москви від 12 вересня 2019 року, стосовно ОСОБА_5 , у відповідність із законодавством України.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання Міністерства юстиції України та матеріали, додані до нього, суд вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.
Відповідно до ч. 3 ст. 603 КПК України при розгляді клопотання суд не перевіряє фактичні обставини справи, встановлені вироком іноземної держави, та не вирішує питання про винуватість особи.
Згідно до ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:
1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;
2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, компетентні органи держави при виконанні вироку визнають його з використанням судової та адміністративної процедури своєї держави, замінюючи міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин.
Як вбачається з довідки начальника ФКУ «Виправна колонія № 5 ГУФСВП Росії по Тамбовській області», станом на 26 березня 2021 року невідбутий строк покарання ОСОБА_5 становить 6 років та 2 дні.
Враховуючи, що засуджений ОСОБА_5 є громадянином України, вирок Російської Федерації, яким він засуджений, набрав законної сили, строк покарання, який має відбувати засуджений більше шести місяців, надано згоду на передачу засудженого в Україну для подальшого відбування покарання за кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином, згідно із законодавством України, суд вбачає підстави для приведення вироку у відповідність із законодавством України.
Відповідно до ст. 11 Конвенції про передачу засуджених, при застосуванні процедури зміни вироку, суд змінює кваліфікацію дій засудженого відповідно до Кримінального Кодексу України та визначає покарання.
Дії засудженого ОСОБА_5 за вироком Нікулінського районного суду м. Москви від 12 вересня 2019 рокубули кваліфіковані за ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації - замах на незаконний збут наркотичних засобів, у великих розмірах.
На момент вчинення інкримінованого ОСОБА_5 злочину, а також на момент вирішення питання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, дії останнього підлягають наступній кваліфікації за Кримінальним кодексом України, а саме за ч. 2 ст. 307 КК України, як збут наркотичних засобів у великих розмірах, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Крім того, диспозицією ч. 2 ст. 307 КК України передбачена відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинено повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308, 310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини.
При цьому, злочин передбачений, зокрема статтею 307 КК України, визнається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиції статті альтернативних дій. У випадках, коли винна особа вчинила одну або декілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію із тих, які охоплювались її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин за виконаними діями, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує, тому діяння, за яке засуджено ОСОБА_5 відповідно до закону України про кримінальну відповідальність, не може бути кваліфіковано із застосуванням ч. 2 ст. 15 КК України.
Статтею 10 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року передбачено, якщо покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвідносити призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.
Тож, до засудженого ОСОБА_5 не може бути застосоване обов'язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, оскільки за вироком Нікулінського районного суду м. Москви від 12 вересня 2019 рокутаке покарання ОСОБА_5 не призначалося, а при приведенні вироку іноземної держави у відповідність із законодавством України покарання не може посилюватися.
На підставі вищевикладеного, суд вважає можливим привести у відповідність із законодавством України вирок Нікулінського районного суду м. Москви від 12 вересня 2019 рокустосовно засудженого ОСОБА_5 та вважати його засудженим за ч. 2 ст. 307 КК України.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 суд вважає за необхідне рахувати з 05 грудня 2019 року, зарахувавши йому у відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України час перебування під вартою з 28 березня 2018 року по день набрання вироком законної сили, тобто 05 грудня 2019 року, із розрахунку один день перебування під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.
Крім того, згідно з положеннями ч. 6 ст. 610 КПК України, при розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання, однак, враховуючи, що дане клопотання відсутнє, суд на даний час не вбачає підстав для вирішення питання щодо процесуальних витрат.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 9-12 Конвенції «Про передачу засуджених осіб», ст.ст. 603 - 610 КПК України, суд, -
Клопотання головного спеціаліста відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) ОСОБА_4 про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Визнати і виконати на території України вирок Нікулінського районного суду м. Москви від 12 вересня 2019 року, яким ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації до покарання у виді восьми років позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді восьми років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 05 грудня 2019 року, зарахувавши йому у відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України час перебування під вартою з 28 березня 2019 року по день набрання вироком суду Російської Федерації законної сили, тобто 05 грудня 2019 року, із розрахунку один день перебування під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.
Копію ухвали суду вручити прокурору та направити до Міністерства юстиції України для подальшого інформування держави винесення вироку та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні для організації та фактичного виконання судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після спливу семиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для її оскарження. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.
Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 395 КПК України.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий-суддя: ОСОБА_1