Справа № 199/8179/21
(2-з/199/138/21)
23.10.2021 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Авраменко А.М., ознайомившись із заявою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -
20 жовтня 2021 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач із вищевказаним позовом, після чого її представник 22 жовтня 2021 року подала заяву про забезпечення такого позову шляхом заборони власнику спірної квартири АДРЕСА_1 , будь-яким іншим особам, в тому числі приватним та державним нотаріусам, суб'єктам державної реєстрації права та державним реєстраторам права на нерухоме майно, товарним біржам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, суборенду або позику чи позичку тощо, вчиняти будь-які дії, що пов'язані із державною реєстрацією речових прав (зокрема, внесення змін та скасування) відносно вказаної квартири до виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та ознайомившись із матеріалами позовної заяви №199/8179/21 (провадження №2/199/3473/21), суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Як вказувалось вище, в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває позовна заява №199/8179/21 (провадження №2/199/3473/21) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, яка ухвалою судді від 21 жовтня 2021 року залишена без руху. Предметом спору є належність сторонами, як подружжю, на праві спільної власності квартири АДРЕСА_1 , а також її подальший поділ між сторонами.
22 жовтня 2021 року представником позивача подано до суду дану заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що оскільки відповідач в добровільному позасудовому порядку не бажає провести розподіл спірної квартири, право власності на яку він набув до шлюбу, враховуючи, що вартість спірної квартири внаслідок її реконструкції та ремонту за спільні сімейні кошти суттєво збільшилась, сторона позивача вважає наявними ризики відчуження, розпорядження відповідачем спірним майном таким чином, що це може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого позитивного рішення у справі.
Відповідно до ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову.
Згідно ст.150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії, зокрема, щодо предмета спору. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Нормою ст.152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову після відкриття провадження у справі подається до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Положеннями ст.153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналізуючи заявлені стороною позивача підстави для забезпечення позову з урахуванням на обставини спірних правовідносин сторін та в контексті наведених вище положень законодавства, приходжу до висновку неможливість задоволення заяви про забезпечення позову. Правова позиція, покладена в основу такого результату розгляду заяви, ґрунтується на тому, що норма ст.149 ЦПК України, яка визначає підстави для забезпечення позову, в якості обов'язкової умови для позитивного вирішення питання про забезпечення позову визначає наявність низки ризиків, які з урахуванням на ст.10 ч.9, ст.12 ч.3, ст.13 ч.1, ст.81 ч.1 ЦПК України мають бути доведені перед судом заявником за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів. Такими ризиками є ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також інші, визначені законом. Саме на заявника покладається законом обов'язок не тільки зазначити фактичні обставини, які свідчать про наявність означених ризиків, хоча б одного з них, а й довести дійсність таких ризиків доказами.
В той же час, сторона позивача у своїй заяві про забезпечення позову лише формально вказує на існування ризиків ускладнення чи неможливість виконання рішення суду, у випадку його ухвалення на користь позивача, посилається на наявність у відповідача можливості здійснити відчуження спірного нерухомого майна, однак не подає суду жодних доказів дійсності такого наміру відповідача. Такі твердження суд може сприймати лише як припущення, на яких не можу ґрунтуватись будь-яке судове рішення.
Таким чином, враховуючи, що позивачем не обґрунтовано належним чином необхідність забезпечення позову, не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку винесення його на користь позивача, приходжу до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-154, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя А.М. Авраменко