іменем України
22 жовтня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/7313/21
Головуючий у першій інстанції - Рахманкулова І. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1362/21
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Харечко Л.К.,
суддів: Онищенко О.І., Скрипки А.А.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 липня 2021 року у складі судді Рахманкулової І.П., повний текст якого складений 30.07.2021 у м. Чернігові,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісяця, на весь період навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років.
Обґрунтовувала свої вимоги тим, що відповідач є батьком ОСОБА_4 , який навчається в Національному університеті «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка на контрактній основі, стипендії не отримує. Відповідно до договору про надання освітніх послуг між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою від 15.09.2020 оплата за весь строк навчання складає 70 200,00 грн. ОСОБА_4 не має самостійного заробітку, також, у нього слабке здоров'я, з 2015 року проходить щорічне кардіологічне обстеження в ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії».
Зазначала, що відповідач на даний час офіційно не працює, проте, має доходи, що не обліковуються. У нього задовільний стан здоров'я. Має неповнолітню дитину від іншого шлюбу. З ОСОБА_4 не спілкується, добровільно участі у матеріальному утриманні сина не приймає.
Посилаючись на ст. 199 Сімейного кодексу України вказувала, що ОСОБА_4 потребує матеріальної допомоги, а батько має можливість надавати таку допомогу, просила стягнути з останнього аліменти на її користь.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 липня 2021 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця на період його навчання у Національному університеті «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка до 30 червня 2024 року, але не більше як до досягнення ним 23 років, починаючи з 05 липня 2021 року. В іншій частині вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 908,00 грн судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що суд неправильно застосував норму статті 199 СК України, в якій зазначено, що допомога для повнолітньої дитини яка навчається можлива при умові, що батько має можливість надавати матеріальну допомогу.
Відповідачем надано достатньо доказів того, що він не має можливості надавати матеріальну допомогу, адже, він тимчасово не працює, у нього закінчилася виплата допомоги по безробіттю. На утриманні має неповнолітню дитину та дружину, яка не працює.
Вказані обставини, на його думку, свідчать про відсутність можливості саме на даний час допомагати в утриманні сина у зв'язку з його навчанням. Якщо, у випадку отримання у майбутньому заробітку, він не буде добровільно надавати матеріальну допомогу сину, позивачка матиме право звернутись до суду з позовом у зв'язку зі зміною матеріального становища платника аліментів. Вказівка суду в рішенні про те, що він придбав квартиру, є незрозумілою, в зв'язку з чим, вважає, що рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 погоджується з рішенням суду, звертаючи увагу на те, що суд, при розгляді даного спору, врахував усі обставини, передбачені ст. 182 СК України та правильно врахував, що ОСОБА_2 придбав у 2019 році квартиру, при цьому не надав суду доказів, які б підтверджували джерело походження коштів. Доводи відповідача про те, що він у майбутньому буде надавати матеріальну допомогу сину, не є підставою для скасування або зміни рішення суду.
Вислухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 198 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
У статті 199 Сімейного кодексу України визначено, що у випадку, якщо повнолітні дочка. Син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з ст. 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Суд встановив, що ОСОБА_2 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 5).
Після досягнення повноліття ОСОБА_5 продовжує навчання у Національному університеті «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка з 15.09.2020. Термін закінчення навчання - 30.06.2024. Навчається ОСОБА_4 за кошти фізичних або юридичних осіб (а. с. 8, 9).
Довідка Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 23.06.2021 (а. с. 7) свідчить, що ОСОБА_3 проживає та зареєстрований разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка працює на посаді вчителя та отримує заробітну плату на місяць в сумі 12 916,77 грн (а. с. 38).
Відповідач ОСОБА_2 перебував на обліку у місцевому центрі зайнятості, з 30.06.2020 йому призначалась виплата допомоги по безробіттю, з 26.03.2021 така виплата припинена (а. с. 32).
Також ОСОБА_2 пояснював, що на даний час не працює, доходів не отримує.
На своєму утриманні має неповнолітню дитину - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 29).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на зазначене вище та беручи до уваги, що повнолітній ОСОБА_5 продовжує навчання і саме у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а його батько - відповідач по справі має можливість надавати матеріальну допомогу, оскільки він є працездатним і в силу закону зобов'язаний брати участь у наданні матеріальної допомоги своїй повнолітній дитині, яка потребує такої допомоги, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обгрунтованими.
Розмір аліментів, стягнутих судом, відповідає нормам сімейного законодавства, якими встановлено порядок визначення розміру аліментів та обставинам даної справи.
Доводи апеляційної скарги щодо неможливості надавати матеріальну допомогу з підстав того, що відповідач наразі не отримує ніякого доходу, що у нього на утриманні перебуває непрацююча дружина та неповнолітня дитина, що він допомагає своїй непрацездатній матері, не звільняє останнього від обов'язку, як батька, утримувати свою повнолітню дитину, а лише дає підстави для визначення такого розміру аліментів, який би відповідав і інтересам повнолітньої дитини, і інтересам платника аліментів.
Незгода відповідача з висновками суду в частині зазначення в рішенні про наявність в останнього придбаного нерухомого майна, до уваги не сприймаються, оскільки, така умова, як наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна, майнових прав, у тому числі рухового та нерухомого майна, входить до переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів (п. 3-1, ч. 1 ст. 182 СК України).
Посилання ОСОБА_2 на те, що він у майбутньому буде надавати матеріальну допомогу сину, не може бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду та відмови у задоволенні позову стягувача аліментів з цих підстав.
На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином, повно та всебічно дослідив усі обставини справи, перевірив надані сторонами докази, дотримався положень матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 липня 2021 року скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча судді: