іменем України
21 жовтня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/98/21
Головуючий у першій інстанції - Коваленко А. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1431/21
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К.
секретар: Позняк О.М.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідачі: Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державна Казначейська служба
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної Казначейської служби, третя особа із самостійними вимогами на стороні позивача, ОСОБА_2 , про стягнення шкоди (суддя Коваленко А.В.) ухвалене о 10 год. 55 хв. у м.Прилуки,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Державної Казначейської служби України та Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України компенсацію за пограбований та розвалений будинок і вбивство озброєними бандитами брата ОСОБА_3 та компенсацію за його лікування 300 днів у розмірі 497 290 грн. Позов мотивований тим, що позивачка є власницею будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 вказує, що Ладанська селищна рада всіляко допомагає заволодіти її земельною ділянкою і будинком сусідці ОСОБА_4 . Так, на полі було розрівняно тракторами захисний ров від повені і сніготанення і тепер водою розмило величезне провалля глибиною 20 м, яке може знести будинок позивачки, але представники служби надзвичайних ситуацій не бажають спорудити на полі новий захисний ров. Позивачка посилається, що за один рік їх було пограбовано, травмовано, а брата ОСОБА_3 вбито, було встановлено крадіжку особистих речей, техніки, меблів, електроприладів та іншого на загальну суму 294 650 грн. За доводами ОСОБА_1 , матеріали кримінального провадження №12019270210000610 свідчать про те, що бандити зруйнували її будинок та майно, вбили брата ОСОБА_3 , на лікування якого та похорони вона витратила 202 000 грн. Крім матеріальної шкоди позивачка просить задовольнити позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, катування, жорстоке і таке, що принижує гідність, поводження за наявності неодноразових скарг, моральні та фізичні катування. ОСОБА_1 зазначає, що через бездіяльність посадових осіб органів влади, які відібрали у дільничного поліції благоустроєне приміщення дільничного поліції, не забезпечили дільничних поліцейських достатньою заробітною платою, приміщенням у смт Ладан, машиною, зв'язком, вони залишились без захисту поліції. Позивачка просила відшкодувати їй завдані збитки платної медицини - на операції, транспортування хворого, наркози, обстеження, лікування та похорони на загальну суму 215 000 грн. Також ОСОБА_1 просила відшкодувати їй завдані збитки, нанесені руйнуванням бандою її будинку, літньої кухні, гаража, викраденням речей на загальну суму 344 590 грн. Третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_2 у позовній заяві просив відшкодувати йому завдані збитки, нанесені збройними пограбуваннями зі зламуванням вхідних дверей, де було викрадено з будинку за адресою: АДРЕСА_1 речі на загальну суму 2700 грн. Крім матеріальної шкоди просив задовольнити позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди за катування, жорстоке чи таке, що принижує гідність, поводження за наявності неодноразових скарг, тортури моральні, дискримінацію за інвалідність і бідність в сумі 150 000 грн.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що в рамках кримінального провадження №12019270210000610 проведено досудове розслідування, за наслідками якого слідчим було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування. Твердження позивача про те, що в результаті злочинів було зруйновано її житло, суд не прийняв до уваги, оскільки відповідно до повідомлень Прилуцького РВ ГУНП позивач зверталася з заявою про вчинення злочину лише один раз, а саме про здійснення крадіжки з її будинку. Також не знайшли свого підтвердження і доводи позивача про заподіяння шкоди в результаті вчинення злочину відносно її брата ОСОБА_3 , оскільки відповідно до долучених доказів останній перебував на лікуванні з діагнозом відмороження ступнів кінцівок, а смерть останнього настала в результаті атеросклеротичного кардіосклерозу. Крім того, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів про розмір заподіяної шкоди. Безпідставним суд визнав зазначення в позовній заві ОСОБА_2 як особу, яка заявляє самостійні вимоги, оскільки позовна заява не містить жодних вимог ОСОБА_2 та не підписана останнім.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять скасувати вказане рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що на неодноразові запити позивачки щодо стану розшукових робіт з приводу вбивства брата ОСОБА_3 та неодноразових пограбувань, грабежів і руйнування будинку, допиту свідків та надання копій документів зі справи ОСОБА_1 жодної відповіді не отримала, не має доступу до публічної інформації, яка знаходиться у старшого слідчого СВ Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області. Позивачка вважає, що оскаржуване рішення суду порушує її право на справедливий судовий розгляд, захист прав та інтересів судом, оскільки у рішенні відсутній будь-який аналіз змісту позовної заяви, додаткових пояснень, жодної відповіді з боку суду та інших органів влади на аргументи позивачки та наведення мотивів з боку суду щодо свого рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
По справі встановлено, що за договором дарування від 13 липня 1995 року ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла у дар 3/5 частини житлового будинку з належною частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30-31 т.1).
27 січня 2011 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/5 частин житлового будинку з належною частиною господарсько-побутових будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28 т.1).
Згідно з витягом про державну реєстрацію прав за позивачкою зареєстровано право спільної часткової власності на 3/10 частини буд. АДРЕСА_1 (а.с.29 т.1).
Позивачка є особою з інвалідністю 2 групи, потерпілою від аварії на ЧАЕС (а.с.13 т.1).
За доводами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 є її братом, ОСОБА_2 - її онук.
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства 1 групи (а.с.16 т.1).
Згідно з висновком ст.ДІМ Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області від 17 червня 2014 року про результати розгляду заяви від ОСОБА_1 06 червня 2014 року до Прилуцького МВ УМВС надійшла заява ОСОБА_1 про те, що 18.05.2014 року за адресою: АДРЕСА_1 люди, озброєні вогнепальною зброєю, напали на її брата ОСОБА_3 , вимагали з нього гроші, зруйнували будинок за вказаною адресою і пограбували брата на суму 1275650 грн. В ході проведення перевірки ОСОБА_3 пояснив, що він являється рідним братом ОСОБА_1 , остання за адресою: АДРЕСА_1 не проживає, факт нападу на нього озброєних людей він заперечив і чому саме його сестра написала заяву він не знає. Також дану інформацію не підтвердили і сусіди (а.с.256 т.1).
Повідомлення про результати проведеної перевірки заяви разом з вищевказаним висновком було направлено на адресу ОСОБА_1 (а.с.257 т.1).
Позивачка також зверталася з приводу неправомірних дій невідомих осіб стосовно її брата ОСОБА_3 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, на яке прокуратурою Чернігівської області їй надано відповідь про відсутність підстав для вжиття заходів прокурорського реагування, оскільки під час опитування ОСОБА_3 останній повідомив, що ніяких протиправних дій невідомі особи стосовно нього не вчиняли (а.с.258 т.1).
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.248 т.1).
04 травня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за заявою ОСОБА_1 про те, що невідома особа в період часу з 01.05.2019 року до 03.05.2019 року шляхом пошкодження замикаючих пристроїв проникла до будинку та вкрала електротехніку (номер кримінального провадження 12019270210000610) (а.с.160 т.1).
Постановою Прилуцького ВП ГУНП від 10 листопада 2020 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270210000610, від 04.05.2019 року закрито в зв'язку із закінченням строків досудового розслідування. При цьому зазначено, що у вказаному кримінальному провадженні проведено усі можливі слідчі та розшукові дії, проте встановити місцезнаходження викраденого майна та повернути його потерпілому, а також встановити особу, яка вчинила вказане кримінальне правопорушення, не представилось можливим.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статі 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року в справі №920/715/17 вказала, що необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Право на звернення за судовим захистом тісно пов'язане із суб'єктивним матеріальним правом, яке підлягає захисту. З порушенням матеріального суб'єктивного права заінтересованої особи виникає право на позов.
Засобом реалізації цього права є звернення заінтересованої особи з позовом до суду, який у певному порядку розглядає вимогу позивача і дає відповідь у вигляді судового рішення.
Змагальність та диспозитивність покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог у суді першої інстанції, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з урахуванням вищевказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов правильного висновку, що позивачкою не доведено факту нанесення їй шкоди саме посадовими особами відповідачів, незаконності дій/бездіяльності посадових осіб відповідачів та причинного зв'язку між незаконними діями/бездіяльністю посадових осіб відповідачів та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов.
Доводи апеляційної скарги про бездіяльність Прилуцької поліції, про те, що позивачці не надають даних про хід розслідування, не заслуговують на увагу.
Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження №12019270210000610 ОСОБА_1 06 травня 2019 року зверталася із заявою про надання ксерокопії документів, які складали при виїзді за місцем злочину органи поліції, на яку їй 23 травня 2019 року надано відповідь, що для отримання копій матеріалів кримінального провадження їй необхідно прибути до слідчого відділення Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області.
Також ОСОБА_1 11 вересня 2020 року подавала заяву про надання їй документів з результатами проведених слідчих дій. На вказану у заяві адресу ОСОБА_1 слідчим відділенням Прилуцького відділу поліції надано відповідь, що заяву приєднано до матеріалів кримінального провадження і рекомендовано з метою ознайомлення з матеріалами кримінального провадження з'явитися до слідчого відділення Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області (а.с.252 т.1).
Крім того, за зверненням позивачки від 14 січня 2021 року поліцейськими Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області було проведено ретельну перевірку. Для уточнення всіх обставин кримінального провадження їй рекомендовано звернутися до СВ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області. Заявницю проінформовано, що вона може ознайомитися із матеріалами перевірки у Прилуцькому районному відділі поліції ГУНП в Чернігівській області, а також оскаржити дане рішення до органу або посадової особи вищого рівня або до суду в термін, передбачений законодавством України (а.с.259 т.1).
Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що позивачка не має доступу до публічної інформації, яка знаходиться у старшого слідчого СВ Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області, а також, що їй не надаються відповіді на звернення.
В матеріалах справи відсутні відомості, що заявниця скористалася своїм правом на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Також відсутні дані, що вона оскаржувала постанову про закриття кримінального провадження або результати перевірки її звернення.
Також не можуть бути прийняті до уваги доводи ОСОБА_1 щодо неправомірної заборони їй владою оформити приватизацію земельної ділянки та конфіскації земельної ділянки на користь сусідки ОСОБА_4 , оскільки жодних доказів щодо будь-якої земельної ділянки та звернення позивачки до органів влади з метою приватизації земельної ділянки до суду позивачкою не подавалося. В матеріалах справи відсутні будь-які рішення органів влади про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на приватизацію земельної ділянки або про вилучення земельної ділянки із її власності або власності онука позивачки ОСОБА_2
ОСОБА_1 не надано доказів, що відповідачами не дотримувалися вимоги рівності перед законом, застосування до позивачки дискримінації та зневажливого ставлення.
Посилання ОСОБА_1 , що їй і її онуку не було надіслано відзив на позовну заяву, спростовуються матеріалами справи.
По справі встановлено, що Державна казначейська служба України 15.04.2021 року направила до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 . При цьому на виконання вимог процесуального законодавства копію відзиву було направлено на зазначену позивачкою у позовній заяві адресу для листування, а також на адресу третьої особи із самостійними вимогами - ОСОБА_2 , що підтверджується фіскальними чеками АТ «Укрпошта» (а.с.125, 126 т.1).
Відзив на позовну заяву 20 травня 2021 року було подано і Кабінетом Міністрів України, копію якого було направлено як на зазначену позивачкою адресу проживання, так і на адресу для листування, а також на адресу ОСОБА_2 (а.с.148 т.1).
В матеріалах справи відсутні відомості, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися за безкоштовною юридичною допомогою і їм було відмовлено у наданні такої допомоги.
Крім того, не можуть бути прийняті до уваги доводи позивачки про систематичне катування її брата сусідами і про те, що всі його хвороби та смерть спричинені цими катуваннями.
Так, за матеріалами справи встановлено, що згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого опікового відділення КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» ОСОБА_3 перебував у стаціонарі з 17 квітня по 31 серпня 2018 року з діагнозом відмороження III-IV ступеня обох ступнів. Післяампутаційна кукса лівої гомілки на рівні верхньої третини (операція 24 квітня 2018 року). Післяампутаційна кукса правої ступні на рівні суглобу Шопара (операція 17 липня 2018 року). Анамнез хвороби: травму одержав у січні 2018 року у побуті, коли довго перебував на вулиці при низькій температурі повітря. Лікувався самостійно. У відділення звернувся за направленням хірурга ЦРЛ, де після огляду комбустіологом був госпіталізований (а.с.14 т.1). Також встановлено рак простати IV ступ. II клін.група (а.с.62 т.1).
З висновку №3951 Прилуцького міського відділу поліції за фактом смерті гр. ОСОБА_3 вбачається, що 17 вересня 2018 року до Прилуцького ВП надійшло повідомлення про виявлення трупа, в ході огляду якого тілесних ушкоджень на ньому не виявлено (а.с.181-183 т.1). Встановлено факт ненасильницької смерті людини за місцем проживання.
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №84 від 18 вересня 2018 року хвороба (патологічні стани), що призвели до смерті: хронічна серцева недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз із гіпертензією, ішемічна хвороба серця із гіпертензією (а.с.184 зворот-185 т.1).
У зв'язку з тим, що відсутні будь-які ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення, перевірку по факту смерті закінчено (а.с.185 зворот).
Враховуючи викладене, матеріалами справи не підтверджено, що смерть брата позивачки - ОСОБА_3 сталася внаслідок неправомірних дій щодо нього з боку інших осіб.
ОСОБА_1 не доведено факту наявності незаконних дій/бездіяльності відповідачів, які б призвели до хвороби і смерті ОСОБА_3 , наявності причинного зв'язку між діями/бездіяльністю відповідачів та смертю брата позивачки, відповідно не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги про стягнення на користь ОСОБА_1 відшкодування вартості витрачених нею коштів на лікування та поховання брата.
Згідно з Актом обстеження матеріально-побутових умов життя від 20 грудня 2018 року, складеного представниками Ладанською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто не проживає, будинок знаходиться в запущеному вигляді, відсутнє газопостачання та водопостачання (а.с.2146 т.1).
Також відповідно до листа Ладанської селищної ради Прилуцького району від 24 січня 2019 року встановлено, що в будинку АДРЕСА_1 ніхто не проживає, в даному будинку відсутнє опалення, відключена електроенергія, приміщення не придатне для проживання (а.с.261 т.1).
Позивачкою не надано доказів, що у вказаному будинку було зруйновано дах, стіни, двері і опалення. Також не надано доказів постійного розграбування будинку, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, із заявою про вчинення злочину вона зверталася лише один раз, а саме про здійснення крадіжки з будинку.
Відповідно до ч.1 ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Статтею 52 ЦПК України встановлено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Згідно із ч.2 ст.175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
З позовної заяви вбачається, що статус ОСОБА_2 у справі визначено як третю особу із самостійними вимогами. Проте, позовна заява його підпису не містить.
Оскільки вимоги ОСОБА_2 судом першої інстанції не розглядалися, а апеляційний суд перевіряє перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів позовних вимог, вимоги апеляційної скарги про стягнення шкоди на користь третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене в сукупності, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 22 жовтня 2021 року.
Головуючий: Судді: