Справа №592/717/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/224/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Крадіжка
20 жовтня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 червня 2020 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз - вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 березня 2018 року за ч.2 ст.185, ч.1 ст.187, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 04 роки 05 місяців,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 , в якій останній просить застосувати до нього ст. 69 КК України та замінити, згідно ст. 82 КК України, призначене вироком суду першої інстанції покарання з 3 років позбавлення волі на 3 роки обмеження волі.
Даним вироком ОСОБА_8 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
Міру запобіжного заходу, до вступу вироку в законну силу не обирати. Строк покарання відраховувати з часу затримання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 471 грн. 03 коп., пов'язані із залученням у кримінальне провадження експерта.
Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілих матеріальну шкоду, завдану злочином - Товариства з обмеженою відповідальністю «РУШ» у розмірі 1399 грн., ОСОБА_9 у розмірі 455 грн.
Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_8 зазначає, що:
- він щиро розкаявся у вчиненому, вину визнав в повному обсязі, сприяв встановленню істини по справі, соціально стійкий, має тяжке захворювання та у нього на утриманні перебуває малолітня дитина, яка потребує його опіки та догляду.
Згідно з вироком, 10 грудня 2019 року близько 18 год. 04 хв. ОСОБА_8 перебуваючи в магазині «ЄВА» №909 ТОВ «РУШ», розташованого в м. Суми, проспект Шеченка, б.24, таємно викрав туалетну воду чоловічу «Трусарді Май Ленд» ємністю 100 мл вартістю 1399 грн., що належало потерпілому ТОВ «РУШ».
Крім того, 21 січня 2020 року ОСОБА_8 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , таємно викрав ноутбук марки «HP 15-R011 B», серійний номер: SN 3CE4190TSF вартістю 4600 грн., шкатулку з грошима в сумі 455 грн., а всього майна на загальну суму 5055 грн., що належало потерпілій ОСОБА_9 .
В судове засідання апелянт - обвинувачений ОСОБА_8 , який є належним чином повідомленим про дату і час розгляду його апеляційної скарги, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення - не з'явився, клопотань від апелянта про відкладення апеляційного розгляду з посиланням на поважність причин неявки не надійшло.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 вважала за необхідне відкласти розгляд апеляційної скарги її підзахисного, оскільки в телефонній розмові він повідомив її, що бажає брати особисту участь, але не може з'явитися у зв'язку з хворобою, при цьому жодних доказів про стан здоров'я підзахисного адвокат не надала.
При вирішенні питання щодо можливості розгляду даного провадження без участі обвинуваченого (апелянта) колегія суддів зазначає таке, так обвинувачений є належним чином повідомленим про розгляд справи, і в апеляційній скарзі питання про погіршення його становище не ставиться, тому участь обвинуваченого в даному апеляційному провадженні не є обов'язковою.
Також колегія суддів звертає увагу і на ту обставину, що дана справа перебуває на розгляді в апеляційному суді з вересня місяця 2020 року.
Тому враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд без участі обвинуваченого.
Тому, заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала подану обвинуваченим апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора, який просив вирок суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_8 без задоволення та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 ніким не оспорюються і докази щодо них на підставі ч.3 ст. 349 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.
Кваліфікація дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 185 КК України також не оспорюється, тому відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, апеляційному перегляду вирок і в цій частині не підлягає.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про заміну призначеного йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і не ґрунтуються на вимогах закону України про кримінальну відповідальність.
Так, положеннями ст. 50 і 65 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно відповідати характеру вчинених протиправних дій, їх небезпечності та інформації про особу винного.
Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, суд першої інстанції, дотримуючись вимог вищезазначеного кримінального Закону, врахував ступінь тяжкості вчиненого останнім злочину, який, згідно ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, обставин, що обтяжують покарання суд не встановив.
Крім того, судом було враховано і те, що ОСОБА_8 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав, а також, були враховані і характеризуючи особу обвинуваченого дані, а саме, що він неодноразово засуджувався, характеризується негативно, шкоду, заподіяну злочином потерпілій стороні, не відшкодував.
Таким чином, враховуючи усі вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, з яким також погоджується і колегія суддів, про необхідність призначення обвинуваченому покарання саме у виді позбавлення волі на строк три роки у межах санкцій ч. 2 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Відмовляючи обвинуваченому ОСОБА_8 у задоволенні його апеляційних вимог, колегія суддів враховує те, що останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, відбував покарання у виді позбавлення волі і знову вчинив новий корисливий злочин, що свідчить про його вперте небажання ставати на шлях виправлення і спростовує посилання останнього в апеляційній скарзі на соціальну стійкість.
При цьому, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що він має тяжке захворювання та що на його утриманні перебуває малолітньої дитина, яка потребує його опіки та догляду, колегія суддів не може прийняти до уваги, за відсутності в матеріалах провадження доказів на підтвердження зазначених обставин.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що покарання у виді 3 років позбавлення волі, призначене обвинуваченому ОСОБА_8 судом першої інстанції на ч. 2 ст. 185 КК України є необхідним й достатнім для виправлення останнього, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і підстави для заміни такого покарання на більш м'яке в даному конкретному випадку відсутні.
Крім того, в апеляційній скарзі обвинувачений просить замінити призначене йому покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді обмеження волі, відповідно до ст. 82 КК України, однак колегія суддів зауважує, що вказаною статтею Закону передбачена заміна не відбутої частини покарання особам, які вже відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, при тому, що ОСОБА_8 фактично покарання, призначене оскаржуваним вироком суду, ще не відбуває, тобто, не відноситься до категорії осіб, до яких можливо застосувати дану норму Закону.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та умотивованим, внаслідок чого він підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст. 404,405,407,418,419 КПК України, -
Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 червня 2020 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на вказаний вирок - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4