Номер провадження: 22-ц/813/4127/21
Номер справи місцевого суду: 509/1911/17
Головуючий у першій інстанції Кириченко П.Л.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
23.10.2021 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря - Стадніченка А.І.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 травня 2019 року у складі судді Кириченка П.Л.,
встановив:
У травні 2017 року ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.
Позов обґрунтовано тим, що 09.12.2016 о 08.50 годин відповідач керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi», д/н НОМЕР_1 по вул. Левітана в м. Одеса не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Skoda» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим відповідач порушив вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху. Вина відповідача у порушенні ПДР встановлена судовим рішенням, потерпілий належним чином повідомив позивача про ДТП, внаслідок чого в подальшому позивач здійснив виплату відшкодування потерпілому в розмірі 117 902,05 грн. Так як цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mitsubishi», д/н НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ «СТ «Іллічівське», позивач вказує, що має право зворотної вимоги до вказаного товариства в межах ліміту відповідальності 50 000 грн. Враховуючи, що ліміт по полісу обов'язкового страхування не покриває усі затрати понесені позивачем, останній має право вимоги до винуватця ДТП (відповідача) в розмірі 67902,05 грн. В добровільному порядку відповідач не погасив виплати страхового відшкодування, а тому позивач просить стягнути з відповідача вищевказані витрати та судовий збір в повному обсягу.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 травня 2019 позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» страхове відшкодування в розмірі 67 902,05 грн та судовий збір у розмірі 1600 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 травня 2019 просить скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову або змінити рішення за результатами автотоварознавчого дослідження. В апеляційній скарзі просив призначити у справі автотоварознавчу експертизу.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розмір збитків, завданих внаслідок ДТП є невірним та таким, що перевищує розмір реальних збитків у декілька разів, а експертиза не проводилася не з його вини, як вказано в рішенні суду, а з вини власника автомобіля «Skoda Superb» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.12.2020 задоволено заяву ОСОБА_1 та призначено у справі судову автотехнічну експертизу.
26.04.2021 до суду надійшов висновок експерта Одеського НДСІЕ надав №20-7522 від 02.04.2021.
21.09.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач в судове засідання 05.10.2021 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вирішив розглянути справу без участі сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 23.10.2021.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Матеріали справи свідчать, що згідно зі страховим свідоцтвом від 07.09.2016 до Генерального договору №108/13-Т/Ц2 від 10.09.2013 добровільного страхування наземного транспорту, укладеного між ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» та ТОВ «Український Лізинговий Фонд», автомобіль марки «Шкода» д/н НОМЕР_2 застраховано, страхова сума внаслідок ДТП відповідно до п. 6.2 страхового свідоцтва визначена у розмірі 500 000 грн.
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, транспортний засіб марки «Мітцубіші», д/н НОМЕР_1 застрахований в ВАТ «Страхове товариство «Іллічівське», розмір за шкоду завдану майну становить 50 000 грн.
09.12.2016 відбулася ДТП за участю водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки «Мітцубіші», д/н НОМЕР_1 та водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки «Шкода» д/н НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 27.12.2016 визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме у скоєнні ДТП, яка відбулася 09.12.2016.
Відповідно до рахунку фактури ДП «Автотрейдінг-Одеса» від 19.12.2016 загальний розмір відшкодування транспортного засобу «Шкода» д/н НОМЕР_2 становить 117 902,05 грн. (а.с.18-19).
Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Шкода» д/н НОМЕР_2 внаслідок ДТП, відповідно до звіту ТОВ «Експертно-Асистуюча компанія «Фаворит» (замовник ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») про визначення вартості матеріального збитку, завданого транспортному засобу N7208/4 від 20.12.2016 становить 121 286,08 грн (а. с. 20-30).
Згідно страхового акту ПрАТ "СК «Арсенал Страхування» 26.12.2016 N423/16-Т/О-16-1-1 випадок, що стався 09.12.2016, страховиком було визнано страховим та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 117 902,05 грн. (а. с. 47).
Відповідно до платіжного доручення №37882 від 27.12.2016 ПрАТ "СК «Арсенал Страхування» виплачено на рахунок ДП «Автотрейдінг-Одеса», де ремонтувався автомобіль, 117 902,05 грн.
Вбачається, що відповідач у суді першої інстанції проти заявленої позивачем суми заперечував та просив призначити судову автотоварознавчу експертизу, яка судом призначалася, однак проведена не була у зв'язку з ненаданням на запит експертної установи об'єкта дослідження.
Суд першої інстанції задовольняючи позов в повному обсязі та стягуючи з відповідача 67 902,05 грн. страхового відшкодування послався на ст. 1191 ЦК України та вказав, що розмір матеріальної шкоди у вказаній сумі підтверджується звітом від 20.12.2016, відповідач з даним висновком не погоджується, тому матеріальна шкода є обґрунтованою, так як позивач здійснив потерпілому виплату відшкодування завданої шкоди в розмірі 117 902,05 грн.
Апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2021 по справі № 264/949/19 роз'яснив, що тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Враховуючи, що відповідач не погоджується з сумою стягнутої шкоди, проведення призначеної судом першої інстанції авто товарознавчої експертизи не відбулося у зв'язку з ненаданням об'єкту дослідження, з урахуванням того, що сума витрат позивача визначена на підставі рахунку-фактури, апеляційний суд в процесі апеляційного перегляду справи призначив авто товарознавчу експертизу, висновок якої долучено до матеріалів справи.
Як вбачається з вказаного висновку експерта №20-7533 від 02.04.2021 вартість матеріального збитку завданого ТОВ «Український Лізинговий Фонд» власнику автомобіля «Шкода» д/н НОМЕР_2 , пошкодженого в наслідок ДТП від 09.12.2016 становить 88 518,75 грн.
Отже, різниця між завданою відповідачем шкодою та розміром страхового відшкодування за страховим полісом відповідача становить 38 518,75 грн. (88 518,75 грн.-50 000 грн.)
Відповідно до статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з статтею 9 Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Згідно з статтею 1194 ЦК України в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N755/18006/15-ц (провадження N 14-176цс18) зазначено: "[…] стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією".
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди ТОВ «Український Лізинговий Фонд», в порядку суброгації.
Відповідач як особа винна у вчиненні ДТП в силу вимог статті 1194 ЦК України зобов'язаний відшкодувати різницю між завданою шкодою та шкодою, яка відшкодована ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».
Аналізуючи, вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, невірно визначив суму відшкодування, яка підлягає стягненню на користь позивача та помилково послався в мотивувальній частині судового рішення на те, що правовідносини у даній справі регулюються ст. 1191 ЦК України, яка регулює правовідносини в порядку регресу, так як між сторонами у даній справі склались суброгаційні правовідносини, які регулюються ст. 993 ЦК України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» частковому задоволенню та його користь з ОСОБА_1 на підставі ст. 1191 ЦК України підлягає стягненню відшкодування шкоди в порядку суброгації в розмірі 38 518,75 грн.
З огляду на зазначене, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, які регулюють відповідні правовідносини, є підстави відповідно до вимог статті 376 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.
Згідно з ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 травня 2019 скасувати.
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про стягнення здійсненого страхового відшкодування задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» суму здійсненого страхового відшкодування в розмірі 38 518,75 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 23.10.2021.
Головуючий:
Судді: