Номер провадження: 22-ц/813/10917/21
Номер справи місцевого суду: 2-1605/00
Головуючий у першій інстанції Писларь В.П.
Доповідач Колесніков Г. Я.
про залишення апеляційної скарги без руху
12.10.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді Колеснікова Г.Я., ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Одеси від 15 грудня 2000 року у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю фінансова компанія «Сауф-інвест» до відкритого акціонерного товариства «Альбатрос», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
У 2000 році товариство з додатковою відповідальністю фінансова компанія «Сауф-інвест» (далі - ТДВ ФК «Сауф-інвест») звернулось до Жовтневого районного суду м.Одеси з позовом до відкритого акціонерного товариства «Альбатрос» (далі - ВАТ «Альбатрос»), ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини домоволодіння АДРЕСА_1 , укладеного 06 листопада 1997 року між ВАТ «Альбатрос» та ОСОБА_2 . В обґрунтування позову товариство посилалось на те, що є акціонером ВАТ «Альбатрос» та володіє 15% його статутного фонду.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Одеси від 15 грудня 2000 року позов ТДВ ФК «Сауф-інвест» залишено без задоволення. Визнано недійсним передостанній абзац пункту 9.3 Статуту ВАТ «Альбатрос», яким передбачено, що питання відчуження власності товариства на суму, що перевищує 30% статутного фонду, вирішують загальні збори акціонерів.
05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м.Одеси із апеляційною скаргою на вказане рішення, посилаючись на вирішення судом питання щодо її прав та законних інтересів без залучення її до участі у справі. У скарзі апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення та скасувати рішення суду від 15 грудня 2000 року, ухваливши нове рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «Сауф-інвест», який є правонаступником ТДВ ФК «Сауф-інвест».
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження у справі, вважаю, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
В апеляційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року, ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 15 грудня 2000 року. При цьому, апелянт посилається на те, що про наявність оскаржуваного рішення суду їй, як особі, яка не брала участі у розгляді справи, стало відомо лише 04 жовтня 2021 року, тому вона вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений нею з поважних причин.
ОСОБА_1 в скарзі послалась на те, що вона є акціонером приватного акціонерного товариства «Альбатрос» з 1996 року, на підтвердження чого надала копію сертифікату та виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 12 серпня 2021 року.
Відповідно до ч.3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
У даній справі, порушуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апелянт посилається на те, що вона дізналась про існування оскарженого рішення лише 04 жовтня 2021 року.
Ретельно оцінивши докази й мотиви апелянта, вважаю, що причини пропуску строку, зазначені у заяві про поновлення строку, є неповажними з таких підстав.
Положення ст.11 Закону України «Про господарські товариства», серед обов'язків учасників товариства є додержання установчих документів товариства і виконання рішення загальних зборів та інших органів управління.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , як на причину пропуску строку апеляційного оскарження посилається на те, що їй лише у 2021 року стало відомо про наявність судового рішення від 15 грудня 2000 року від іншого акціонера.
Аналізуючи положення ст.11 Закону України «Про господарські товариства», суд вважає, що ОСОБА_1 , як акціонер ВАТ з 1996 року, зобов'язана бути обізнаною про положення установчих документів товариства.
Тому суд прийшов до висновку, що вказані апелянтом причини пропуску строку не є поважними, оскільки тривалий час (понад 20 років!!) ОСОБА_1 , як акціонер товариства, зобов'язана виконуючи уставні документи повинна була знати діючі положення статуту товариства.
Європейський Суд з прав людини у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що ця справа стосується відновлення провадження через значний період часу, шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п.27, та "Трух проти України"). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
В цій справі Європейський Суд з прав людини встановив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з тієї причини, що строк на оскарження був продовжений по завершенню значного періоду часу не для усунення серйозних судових помилок, а лише з метою повторного розгляду та ухвалення нового рішення (п. 42).
Тому посилання в клопотанні про поновлення строку на те, що поновлення строку на апеляційне оскарження через 20 років після постановлення рішення у 2000 році, гарантоване Конституцією України та забезпечено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є некоректним.
Європейський Суд з прав людини у своїх справах постійно підкреслює, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. (див. п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п.51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Відстоюючи принцип правової визначеності, як у випадках перегляду судових актів у порядку нагляду (див. рішення Суду у справах “Світлана Науменко проти України”, “Трегубенко проти України”, “Рябих проти Росії”), та у випадках перегляду справ у зв'язку з нововиявленими обставинами (див. рішення у справах “Праведна проти Росії”,“ Желтяков проти України”, п.п. 42-48), Європейський Суд з прав людини вважає доцільним слідувати тій же логіці, коли цей основоположний принцип підривається за допомогою інших процесуальних механізмів, таких як продовження строку на оскарження.
В подальшому у пункті 34 рішення від 10.05.2012 року у справі «Безрукови проти Росії», Європейський Суд відмітив, що хоча продовження строку оскарження і проводиться на розсуд національних судів, останні, на думку Суду, повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності нових тимчасових строків (п. 34, справа «Безрукови проти Росії»).
У справах щодо України Європейський Суд неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справи: “Салов проти України”, п.93, “Проценко проти України”, п.26, “Кравченко проти Росії”, п.45). Зокрема, відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення “помилки, що має фундаментальне значення для судової системи” (рішення у справі “Сутяжник” проти Росії”, п.38).
Таким чином, застосування ОСОБА_1 ординарного способу оскарження рішення суду першої інстанції від 15 грудня 2000 року без належного обґрунтування підстав для подібного продовження втручання в принцип res judicata, не може вважатися причиною фундаментального характеру.
Оскільки наведені в клопотанні про поновлення строку обставини визнані неповажними, апелянт має право вказати інші обставини непереборної сили, як це передбачене п.2 ч.2 ст.358 ЦПК України, які б виправдовували пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, через тривалий час після його ухвалення.
З огляду на те, що апелянтом не виконані вимоги процесуального закону, вважаю за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху з наданням строку для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Керуючись ст. ст. 185, 356, 357 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Одеси від 15 грудня 2000 року залишити без руху.
Встановити апелянту строк протягом десяти днів з моменту отримання ухвали суду для звернення до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Витребувати з Приморського районного суду м. Одеси матеріали цивільної справи № 2-1605/00 за позовом товариства з додатковою відповідальністю фінансова компанія «Сауф-інвест» до відкритого акціонерного товариства «Альбатрос», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Роз'яснити апелянту, що у разі невиконання вимог ухвали в зазначений вище строк, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Г.Я. Колесніков