Номер провадження: 22-ц/813/6921/21
Номер справи місцевого суду: 519/44/21
Головуючий у першій інстанції Барановська З. І.
Доповідач Князюк О. В.
22.10.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Князюка О. В.,
суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Южного міського суду Одеської області від 15.02.2021 року по цивільній справі за заявою представника ОСОБА_1 про встановлення факту народження, за участю заінтересованої особи - Южненський МВ ДРАЦС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса),
До Южного міського суду Одеської області надійшла заява представника ОСОБА_1 про встановлення факту народження, за участю заінтересованої особи - Южненський МВ ДРАЦС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 25.01.2021 року вказана заява була залишена без руху та надано строк десять днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 15.02.2021 року заяву представника ОСОБА_1 про встановлення факту народження, за участю заінтересованої особи - Южненський МВ ДРАЦС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) було повернуто.
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду 03 березня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу відповідно до вимог якої просить суд ухвалу Южного міського суду Одеської області від 15.02.2021 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги заявник зазначає, що на виконання ухвали Южного міського суду Одеської області від 25.01.2021 року про залишення заяви без руху, представником заявника - адвокатом Шевчук К.М. 16.02.2021 року було направлено уточнення (додаток 4), до якого надавалися необхідні документи (копія акту обстеження житлово-побутових умов та копія довідки про склад сім'ї).
Апелянт зазначає, що повернення заяви про встановлення народження є порушенням ч. 1 ст. 316 ЦПК України та порушує право на звернення до суду за захистом.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.04.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Южного міського суду Одеської області від 15.02.2021 року було залишено без руху, повідомлено апелянта про необхідність виправити недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду. Роз'яснено апелянту, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, суддею буде прийняте процесуальне рішення передбачене ст. 357 ЦПК України.
26 травня 2021 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Шевчук Кирилом Миколайовичем подано заяву, якою усунуто недоліки зазначені у вище вказаній ухвалі.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.05.2021 року було відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Южного міського суду Одеської області від 15.02.2021 року по цивільній справі за заявою представника ОСОБА_1 про встановлення факту народження, за участю заінтересованої особи - Южненський МВ ДРАЦС Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.10.2021 року справу було призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити враховуючи наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що ухвали Южного міського суду Одеської області від 25.01.2021 року про залишення заяви без руху не були виконані позивачем в наданий судом строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав:
-в матеріалах справи відсутні докази вручення копії оскаржуваної ухвали заявнику,
-в матеріалах справи відсутнє підтвердження доставлення (отримання) електронного листа з копією ухвали Южного міського суду Одеської області від 25.01.2021 року про залишення заяви без руху, не вбачається з матеріалів справи і дати отримання заявником вказаної ухвали суду.
-оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов'язку суду видати (надіслати) копії судових рішень учасникам справи.
З матеріалів справи не вбачається належного отримання копії ухвали Южного міського суду Одеської області від 15.02.2021 року про залишення ОСОБА_1 про встановлення факту народження без руху.
На зазначене вище суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов передчасного висновку про повернення заяви.
Крім того, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини").
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12 березня 2009 року (остаточне 12 червня 2009 року) за заявою N 20347/03 у § 35 зазначено, що, "... якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, N 93, сс. 2425, п. 57)".
Колегія суддів вважає, що заявник був позбавлений права на доступ до суду, оскільки у даному випадку відсутність у заявника місця проживання або перебування, що зареєстроване у встановленому законом порядку, не може служити підставою для повернення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
За таких підстав, вирішуючи питання про повернення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, передчасно повернув цю заяву, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до приписів ч. 13 ст. 141 ЦПК України, розподіл судових витрат, сплачених за подання апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції, який приймає рішення з врахуванням загальних правил розподілу судових витрат.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що у зв'язку з недостатньою кількістю суддів (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування тих суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці і т.п.) навантаження на суддів виходить за межі фізичних можливостей.
В пункті 1.6. Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 р.) з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом» зазначено, що на державу покладається обов'язок забезпечувати суддів - всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань, і зокрема, для розгляду справ в межах розумного періоду часу.
У пункті 33, 35 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, підкреслено, що кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у ст.6 Конвенції, а також щоб судді могли ефективно працювати.
У судах має працювати достатня кількість суддів та кваліфікований допоміжний персонал.
Тому, незабезпечення належного функціонування судової системи через відсутність достатньої кількості суддів, у зв'язку з надмірним навантаженням, унеможливлює розгляд справ у строки, передбачені національним законодавством.
Керуючись ст. ст. 268, ст. 374, 379, 382, 381-389 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Южного міського суду Одеської області від 15.02.2021 року - скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуючий: О. В. Князюк
Судді: С. О. Погорєлова
А. П. Заїкін