Справа № 127/24131/20
Провадження № 22-ц/801/1947/2021
Категорія: 44
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач:Матківська М. В.
23 жовтня 2021 рокуСправа № 127/24131/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у Вінницькій області
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ «Інформ Ресурси», Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,
Рішення ухвалив суддя Антонюк В. В.
Рішення ухвалено о 12:16 год у м. Вінниці
Повний текст рішення складено 19 липня 2021 року,
Встановив:
В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП МВС України «Інформ Ресурси» та ГУНП у Вінницькій області про відшкодування шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником транспортного засобу марки «Infiniti Q50», державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , на який ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2019 року у справі № 127/6919/19 було накладено арешт з подальшим зберіганням на майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ДП «Вінниця - інформ - ресурси» за адресою: вул. Г. Арабея, 17 у м. Вінниці.
Ухвалою Вінницького міського суду від 13 березня 2019 року у справі № 127/6963/19 призначено судову експертизу технічного стану транспортних засобів. Ухвалою Вінницького міського суду від 18 березня 2019 року у справі № 127/7557/19 призначено судову транспортно-трасологічну експертизу.
Предметом дослідження зазначених експертиз був належний йому автомобіль «Infiniti Q50», державний номерний знак НОМЕР_1 . В матеріалах висновків експертиз від 17 травня 2019 року № 217 та від 21 травня 2019 року № 229 містяться фото та детальний опис технічного стану належного йому автомобіля на момент передачі його на майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ДП «Вінниця - інформ - ресурси».
Вироком Вінницького міського суду від 27 квітня 2020 року у справі № 127/26286/19 скасовано накладений на належний йому автомобіль «Infiniti Q50» державний номерний знак НОМЕР_1 арешт.
Маючи намір забрати автомобіль з майданчика ДП «Вінниця - інформ - ресурси», ним було з'ясовано, що автомобіль передано на зберігання ГУНП у Вінницькій області.
Як встановлено із відповіді ГУНП у Вінницькій області від 26 червня 2020 року, в кінці 2018 року наказом МВС України від 12 жовтня 2018 року № 831 діяльність ДП МВС України «Інформ - Ресурси» припинено. В квітні 2019 року згідно службового листа ГСУ НПУ від 03 квітня 2019 року № 8184/24/4/1-2019 розпочався процес передачі речових доказів (транспортних засобів), які зберігалися на спеціальних стоянках і майданчиках регіональних підрозділів ДП МВС України «Інформ - Ресурси», до спеціальних майданчиків і стоянок територіальних органів Національної поліції для їх подальшого зберігання.
ДП «Інформ - Ресурси» на даний час перебуває на стадії припинення, що вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
15 квітня 2020 року згідно акта прийому-передачі автомобіль «Infiniti Q50», державний номерний знак НОМЕР_1 , прийнято на зберігання ГУНП у Вінницькій області. Технічний стан автомобіля на момент передачі зафіксовано у акті приймання-передачі № 361 від 22 березня 2020 року.
Після звернення до ГУНП у Вінницькій області йому було передано автомобіль, про що складено протокол огляду місця події від 20 жовтня 2020 року. Під час огляду автомобіля було встановлено відсутність чотирьох коліс та дисків, а також виявлено інші додаткові пошкодження ніж ті, що були зафіксовані на момент передачі автомобіля на майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ДП «Вінниця - інформ - ресурси».
Згідно звіту про оцінку збитків, завданих внаслідок пошкодження транспортного засобу, проведеного ФОП ОСОБА_2 на його замовлення, вартість завданих йому збитків становить 93 932 грн.
Враховуючи те, що транспортний засіб зобов'язані були зберігати і ДП МВС України «Інформ Ресурси» і ГУНП у Вінницькій області, і йому не відомо, в який момент зберігання автомобіль отримав додаткові пошкодження та відбулась втрата деталей автомобіля, позивач просив стягнути з обох відповідачів ДП МВС України «Інформ Ресурси» та ГУНП у Вінницькій області в рівних частках завдану йому шкоду в розмірі 93 932 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2021 року залучено до участі у справі співвідповідачем Державну казначейську службу України.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання в рівних частках коштів державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань ДП МВС України «Інформ Ресурси» та ГУНП у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 завдану шкоду в розмірі 76 533,58 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення коштів матеріальної шкоди відмовлено.
Стягнуто з Державної казначейської служби шляхом безспірного списання в рівних частках коштів державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань ДП МВС України «Інформ Ресурси» та ГУНП у Вінницькій області на користь ОСОБА_3 витрати, понесені по оплаті послуг адвоката в сумі 4086 грн. та в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору - 765,33 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ГУНП у Вінницькій області, пославшись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновку обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що заявлений ОСОБА_1 позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 є потерпілим у кримінальному провадженні № 12020020010001101, яке розпочато за його заявою за фактом вчинення крадіжки трьох коліс із автомобіля марки «Infiniti Q50», державний номерний знак НОМЕР_1 , яке не було завершене на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, а тому вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, має розглядатись в порядку кримінального судочинства.
ГУНП у Вінницькій області не є належним відповідачем, оскільки суб'єктом відповідальності за цим позовом є держава, а не конкретний державний орган, його посадова чи службова особа, а шкода відшкодовується із Державного бюджету шляхом безспірного списання коштів.
На час розгляду справи не існує жодного висновку, в тому числі судового рішення, якими встановлено протиправність дій посадових осіб спеціального майданчику ГУНП у Вінницькій області, які б перебували у причинному зв'язку із заподіянням шкоди позивачу. Стаття 1173 ЦК України вказує на необхідність доведення факту незаконності рішень, дій чи бездіяльності посадової або службової особи відповідного органу державної влади, чого позивач не довів.
Наданий позивачем на підтвердження розміру завданих йому збитків звіт ФОП ОСОБА_2 не є належним доказом розміру збитків, оскільки такий звіт не є висновком експерта, а зазначена у ньому сума збитків значно завищена та звіт проведено на підставі лише пояснень позивача щодо нових пошкоджень автомобіля. Позивач не довів належними та допустимими доказами того, що нові пошкодження автомобіль отримав після поміщення його на спеціальний майданчик, а не в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, у заяві про порушення кримінального провадження ОСОБА_1 зазначав про викрадення із автомобіля трьох коліс, а у звіті проведено розрахунок щодо чотирьох коліс, при цьому позивач не надав жодних доказів на підтвердження марки дисків та марки гуми. При розрахунках оцінювачем у звіті зазначено посилання на вартість нового автомобіля і вартість аналогічного автомобіля на ринку України, без врахування того, що автомобіль після ДТП, а тому розрахунок вартості збитків слід було проводити, виходячи із вартості автомобіля після ДТП та поміщення його на спеціальний майданчик.
Щодо витрат позивача на правову допомогу в розмірі 4086 грн., відповідач зазначив, що надані позивачем докази на підтвердження таких витрат не підтверджують фактичних витрат.
Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу відповідача ГУНП у Вінницькій області, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, пославшись на те, що рішення суду ухвалено з урахуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є такими, що не заслуговують на увагу та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Зокрема, зазначив, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав; держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Доводи відповідача про стягнення збитків за чотири колеса спростовуються оскаржуваним рішенням суду, зі змісту якого слідує, що врахувавши суттєві пошкодження одного диску і шини під час ДТП, суд зменшив визначену оцінювачем вартість дисків і шин на 10 656 грн. Відповідачем не надано інших доказів на спростовування наданого звіту про оцінку збитків.
Відповідачі ДП МВС «Інформ Ресурси» та Державна казначейська служба України відзиви на апеляційну скаргу відповідача ГУНП у Вінницькій області не надали.
Відповідач Державна казначейська служба України подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яку ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Infiniti, модель Q50, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , дата реєстрації 04 травня 2018 року (том 1 а. с. 61).
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2019 року у справі № 127/6919/19 накладено арешт на майно, що було вилучене під час огляду 09 березня 2019 року, а саме: транспортний засіб марки «Infiniti Q50», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 з подальшим зберіганням транспортного засобу на майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ДП «Вінниця - інформ - ресурси» за адресою: вул. Г. Арабея, 17, м. Вінниця. Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покладено на старшого слідчого Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Поліщука І. М. (том 1 а. с. 6-7).
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2020 року, який набрав законної сили 28 вересня 2020 року, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2019 року на транспортний засіб марки «Infiniti Q50», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , з подальшим зберіганням транспортного засобу на майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ДП «Вінниця - інформ - ресурси» за адресою: вул. Г. Арабея, 17, м. Вінниця - скасовано (том 1 а. с. 25-29).
Згідно відповіді ГУНП у Вінницькій області від 26 червня 2020 року № 11/Х-72/аз, в кінці 2018 року наказом МВС України від 12 жовтня 2018 року № 831 діяльність Державного підприємства МВС України «Інформ-Ресурси» припинено. В квітні 2019 року згідно службового листа ГСУ НПУ від 03 квітня 2019 року № 8184/24/4/1-2019 розпочався процес передачі речових доказів (транспортних засобів), які зберігалися на спеціальних стоянках і майданчиках регіональних підрозділів ДП МВС «Інформ-Ресурси», до спеціальних майданчиків і стоянок територіальних органів Національної поліції для їх подальшого зберігання. 15 квітня 2020 року згідно акта прийому-передачі речових доказів (транспортних засобів), які зберігалися на майданчику ДП МВС «Інформ-Ресурси» автомобіль марки «Infiniti Q50», д.н.з. НОМЕР_4 , прийнято на зберігання ГУНП у Вінницькій області, однак через відсутність вільних паркомісць вказаний транспортний засіб не був переміщений на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області, що розташований у м. Вінниці по вул. Ботанічній, 30-32, а продовжує зберігатися на майданчику по вул. Генерала Арабея, 17, територія якого належить ГУНП у Вінницькій області. Під час передачі речових доказів (транспортних засобів) до ГУНП у Вінницькій області представниками ДП МВС України «Інформ-Ресурси» на жоден із транспортних засобів, який підлягав передачі, не надано первинних матеріалів про підстави їх затримання та постановки на зберігання (том 1 а. с. 30).
У акті прийому-передачі транспортних засобів, які є речовими доказами та зберігаються на майданчику ГУНП у Вінницькій області по вул. Генерала Арабея, 17 м. Вінниці від 15 квітня 2020 року зазначено перелік автомобілів в кількості 62 одиниці; під № 33 зазначено транспортний засіб Інфініті, державний номер НОМЕР_1 ; стан транспортного засобу на окремому акті від 22 березня 2020 року, акт № 361. Цей акт підписано з боку сторони, яка передала транспортні засоби заступником голови ліквідаційної комісії ДП МВС України «Інформ-Ресурси» О. Сіманчуком, та з боку сторони, яка прийняла транспортні засоби: начальником відділення забезпечення роботи спеціальних майданчиків центру забезпечення ГУНП у Вінницькій області М. Гудзовським, молодшим інспектором ВЗРСМ ЦЗ ГУНП у Вінницькій області А. Марчуком та молодшим інспектором ВЗРСМ ЦЗ ГУНП у Вінницькій області В. Бойком (том 1 а. с. 32-33).
Згідно акта № 361 приймання-передачі від 22 березня 2020 року ДП МВС «Вінниця - Інформ - Ресурси» в особі Сіманчука О. А. передало, а ГУНП у Вінницькій області в особі Гудзовського М. Ю. прийняло автомобілі, поміщені на спеціальний майданчик ГУНП у Вінницькій області відповідно до винесених постанов про кримінальну відповідальність: марка, модель ТЗ - Інфініті сірий; д.н.з. НОМЕР_1 ; наявність номерного знаку - передній відсутній; візуальна комплектність ТЗ (вказуються відсутні деталі автомобіля): пошкоджено внаслідок ДТП, передня частина деформована, відсутні передній бампер, капотний відсік, легкосплавні диски коліс, торпедо розламане, подушки безпеки використані (постріляні) (том 1 а. с. 34).
14 травня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020010001101 внесено відомості за фактом повідомлення ОСОБА_1 щодо крадіжки запасних частин із автомобіля марки «Інфініті», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на стоянці ДП МВС «Інформ-Ресурси», за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Згідно з протоколом огляду місця події від 20 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні № 12020020010001101 під час огляду автомобіля «Infiniti Q50», д. н. з. НОМЕР_1 , який знаходиться на штрафмайданчику за адресою: м. Вінниця, вул. Г. Арабея, 17, встановлено, що автомобіль має пошкодження передньої частини, а саме: відсутній бампер, пошкоджено передню частину двигуна, відсутні фари та праве переднє колесо. Ліве переднє колесо знаходиться під автомобілем. Права підвіска переднього колеса відсутня. Капот автомобіля зім'ятий. На даху автомобіля знаходиться зелене поліетиленове покривало. При огляді правої частини автомобіля були виявлені пошкодження, а саме: відсутня обшивка передньої двері, дана дверка пом'ята. На обох дверях відсутнє скло та відсутнє заднє праве колесо. На задній двері в передній частині є вм'ятина. На задньому крилі по всьому периметру виявлено подряпини розміром 40 х 40 см. При огляді задньої частини автомобіля виявлено пошкодження скла задніх фонарів. На бампері в центральній частині - пошкодження лакофарбового покриття. Всі інші агрегати знаходились на своїх місцях. При огляді лівої частини автомобіля виявлено відсутність двох коліс та пошкодження у вигляді вм'ятин та пошкодження лакофарбового покриття та відсутність на передніх дверцятах скла (том 1 а. с. 35-40).
30 листопада 2020 року заступником начальника сектору дізнання Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області Сивоплясом Ю. Ю. винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020010001101 від 14 травня 2020 року у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення. За змістом цієї постанови в ході досудового розслідування під час огляду місця події та допиту потерпілого встановлено, що на автомобілі відсутні колеса, всі інші агрегати присутні, тобто автомобіль пошкодили шляхом розкомплектування, що не відноситься до об'єктивної сторони злочину крадіжки (том 1 а. с. 116).
Згідно розписки ОСОБА_1 від 26 жовтня 2020 року він забрав належний йому автомобіль марки «Infiniti Q50» д.н.з. НОМЕР_1 , в подальше користування (том 1 а. с. 75).
Згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 про оцінку збитків, що завдані внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу, від 11 серпня 2020 року (дата оцінки - 03 серпня 2020 року) вартість збитків, що завдані ОСОБА_1 внаслідок пошкодження та розкрадання належного йому автомобіля «Infiniti Q50» рік випуску 2017, VIN НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 93 932,00 грн., із яких: вартість шкоди, що заподіяна пошкодженням транспортного засобу - 47 308,00 грн. та вартість викрадених шин та дисків з автомобіля - 42 624,00 грн. (том 1 а. с. 41-53).
Частково задовольняючи позовні вимоги та стягнувши з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання в рівних частках коштів державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань ДП МВС України «Інформ Ресурси» та ГУНП у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 завдану шкоду в розмірі 76 533,58 грн., суд першої інстанції виходив з того, що при огляді фотознімків з місця ДТП, зазначених у висновках експертиз від 17 травня 2019 року № 217 та від 21 травня 2019 року № 229 судом встановлено, що одне колесо було сильно пошкоджене, тоді як спеціаліст здійснював оцінку вартості цілого колеса з дисками, крім того було пошкоджено і правий задній ліхтар. Враховуючи те, що 15 квітня 2020 року згідно акта прийому-передачі № 361 належний позивачу автомобіль прийнято на зберігання ГУНП у Вінницькій області і на момент передачі було зафіксовано відсутність дисків і коліс, суд дійшов висновку про те, що збитки у розмірі вартості трьох дисків і шин у сумі 31 968 грн. слід стягнути з ДП МВС України «Інформ Ресурси». Враховуючи, що інших пошкоджень в акті приймання-передачі № 361 від 22 березня 2020 року на момент передачі автомобіля не зафіксовано, суд прийшов до висновку, що вартість ремонтних робіт та деталей, за мінусом 6762,42 грн. пошкодженого правого ліхтаря, слід стягнути з ГУНП у Вінницькій області у розмірі 44 565,58 грн. Дійшовши висновку про те, що внаслідок неправомірних дій посадових осіб ДП МВС України «Інформ Ресурси» та ГУНП у Вінницькій області, які зобов'язані були забезпечити схоронність та повернення транспортного засобу позивача у стані та комплектації, які були на час накладення арешту на автомобіль та передання його для зберігання на спеціальний майданчик, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 1173 та ст. 1174 ЦК України та відшкодування завданих збитків позивачу за рахунок держави.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин ст. 1173, 1174 ЦК України та відшкодування позивачу завданих збитків за рахунок держави, а не відповідно до ст. 1166 ЦК України, як зазначено позивачем у позовній заяві, оскільки саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При цьому самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Водночас апеляційний суд не може повністю погодитись із розміром стягнутої судом суми завданих позивачу збитків та визначенням судом осіб, які мають відповідати за таку шкоду.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статті 1166 ЦК України, відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльність цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 100 КК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.
Пунктом 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104, визначено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Згідно з пунктом 27 цього Порядку схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв'язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.
Таким чином, з урахуванням наведених норм матеріального права, саме посадові особи Національної поліції України, як сторона кримінального провадження, відповідають перед власником автомобіля «Infiniti Q50» д.н.з. НОМЕР_1 , на який було накладено арешт в рамках кримінального провадження № 12019020010000492, за його схоронність та повернення у стані та комплектації, в якій його було вилучено після ДТП та передано для зберігання на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, розташований по вул. Г. Арабея, 17 у м. Вінниці.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 757/50534/17-ц (провадження № 61-14102св20).
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що за завдану позивачу шкоду у зв'язку з розукомплектуванням та пошкодженням належного йому автомобіля, який зберігався на спеціальному майданчику, мають відповідати і ГУНП у Вінницькій області і ДП МВС «Інформ Ресурси» є помилковим.
Доводи апеляційної скарги відповідача ГУНП у Вінницькій області в тому, що Управління поліції не є належним відповідачем у цій справі; що заявлений ОСОБА_1 позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 є потерпілим у кримінальному провадженні № 12020020010001101, яке розпочато за його заявою за фактом вчинення крадіжки трьох колів із належного йому автомобіля, а тому його позов має бути розглянутий за правилами кримінального судочинства; та що на час розгляду справи не існує жодного висновку, в тому числі судового рішення, якими встановлено протиправність дій посадових осіб спеціального майданчику ГУНП у Вінницькій області, які б перебували у причинному зв'язку із заподіянням шкоди позивачу, не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним, а також тим, що відсутність обвинувального вироку чи будь-яких інших рішень про визнання незаконними дій чи бездіяльності посадових осіб ГУНП у Вінницькій області не може ставитись у пряму залежність з наявністю підстав для відшкодування шкоди у цивільних правовідносинах, оскільки суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, оцінює надані сторонами докази, крім того, з огляду на статтю 1174 ЦК України для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади встановлення наявності їх вини не є обов'язковою.
Щодо розміру завданих позивачу збитків у зв'язку з неналежним збереженням вилученого у нього транспортного засобу слід зазначити.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначав, що після повернення йому автомобіля було виявлено відсутність чотирьох коліс та дисків, а також наявність інших додаткових пошкоджень, ніж ті, що були на момент передачі автомобіля на майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
На підтвердження розміру завданих збитків позивач надав звіт суб'єкта оціночної діяльності, згідно якого вартість збитків, що завдані ОСОБА_1 внаслідок пошкодження та розкрадання належного йому автомобіля «Infiniti Q50», рік випуску 2017, VIN НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 93 932,00 грн., із яких: вартість шкоди, що заподіяна пошкодженням транспортного засобу - 47 308,00 грн. та вартість викрадених шин та дисків з автомобіля - 42 624,00 грн. (а. с. 41-53).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача вартості трьох шин та дисків в сумі 31 968 грн., враховуючи те, що із матеріалів справи вбачається, що одне колесо було дуже пошкоджено внаслідок ДТП, тоді як спеціаліст здійснював оцінку у своєму звіті вартості цілого колеса з дисками, а тому доводи апеляційної скарги відповідача ГУНП у Вінницькій області про безпідставність заявлених позивачем вимог про відшкодування вартості чотирьох шин і дисків не заслуговують на увагу, оскільки позовні вимоги в цій частині задоволено судом частково.
Позивач ОСОБА_1 рішення суду не оскаржив.
Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки із матеріалів справи, зокрема, із досліджуваної частини висновку експерта від 21 травня 2019 року № 229 судової експертизи технічного стану транспортних засобів, вбачається, що на час проведення експертного дослідження були чотири колеса належного позивачу автомобіля Infiniti Q50 були в наявності, при цьому у висновку експерта зазначено про те, що переднє праве колесо разом з маточиною, гальмівним механізмом та деталями підвіски і рульового керування були від'єднані від автомобіля та знаходились окремо (том 1 а. с. 10-13).
У акті прийманні-передачі № 361 від 22 березня 2020 року, згідно з яким ДП МВС «Вінниця - Інформ - Ресурси» передало, а ГУНП у Вінницькій області прийняло поміщений на спеціальний майданчик автомобіль Infiniti Q50, д. н. з. НОМЕР_1 , зазначено про відсутність на час передачі автомобіля легкосплавних дисків коліс (том 1 а. с. 34).
Водночас із протоколу огляду місця події від 20 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні № 12020020010001101 слідує, що під час огляду автомобіля «Infiniti Q50», д. н. з. НОМЕР_1 , який знаходиться на штрафмайданчику за адресою: м. Вінниця, вул. Г. Арабея, 17, встановлено, зокрема, що ліве переднє колесо знаходиться під автомобілем та виявлено відсутність трьох інших коліс (том 1 а. с. 35-40).
Звертаючись 14 травня 2020 року із повідомленням про злочин, позивач ОСОБА_1 зазначав про викрадення із належного йому автомобіля трьох коліс.
Таким чином, із наявних у справі доказів встановлено, що на час накладення арешту на належний позивачу автомобіль «Infiniti Q50», д. н. з. НОМЕР_1 , та поміщення його майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, а також на час проведення судової експертизи технічного стану транспортних засобів від 21 травня 2019 року № 229 були в наявності чотири колеса автомобіля, одне з яких було від'єднано, а на час проведення огляду місця події 20 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні № 12020020010001101 (в ході досудового розслідування за повідомленням ОСОБА_1 про викрадення трьох колів) було встановлено, що одне колесо знаходиться під автомобілем, а три колеса відсутні.
Із наданого позивачем на підтвердження розміру завданої шкоди звіту про оцінку збитків суб'єкта оціночної діяльності від 11 серпня 2020 року вбачається, що спеціалістом визначено вартість чотирьох шин та дисків з автомобіля, загальна вартість яких становить 42 624,00 грн., а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення такої суми на 10 656,00 грн. та стягнення на користь позивача вартості трьох дисків і шин в розмірі 31 968,00 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача ГУНП у Вінницькій області про неналежність наданого позивачем звіту на підтвердження розміру завданих йому збитків звіт ФОП ОСОБА_2 , оскільки такий звіт не є висновком експерта, а зазначена у ньому сума збитків значно завищена, враховуючи, що позивачем не надано жодних підтверджуючих доказів щодо марки дисків та марки гуми, не заслуговують на увагу з огляду на те, що відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Проте, відповідач ГУНП у Вінницькій області, заперечуючи проти позову не надав суду першої інстанції інших доказів на спростування наданого позивачем звіту суб'єкта оціночної діяльності, не заявляв клопотання про призначення відповідної експертизи для визначення розміру збитків, а також не надав доказів того, що на момент поміщення належного позивачу автомобіля на майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на автомобілі були встановлені диски і шини інших виду і марки, ніж зазначено у наданому позивачем звіті про оцінку збитків. А тому суд першої інстанції обґрунтовано вирішив справу на підставі доказів, поданих учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень.
Із висновками суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача 44 565,58 грн. вартості ремонтних робіт та деталей щодо інших пошкоджень, які не були вказані у висновках експертиз від 17 травня 2019 року № 217 та від 21 травня 2019 року № 229, за виключенням вартості правого заднього ліхтаря в сумі 6762,42 грн., апеляційний суд не погоджується за таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звернувшись з позовом про відшкодування збитків, які завдані внаслідок неналежного зберігання та пошкодження автомобіля, позивач зазначав про те, що під час повернення йому автомобіля із майданчика, де він зберігався, було виявлено відсутність коліс та дисків, а також те, що автомобіль зазнав інших додаткових пошкоджень, ніж ті, що були на момент передачі автомобіля на майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. При цьому, у позовній заяві позивач не конкретизував, які саме додаткові пошкодження автомобіля були виявлені, за які він просить відшкодувати йому шкоду, і не надав належних і допустимих доказів того, що такі пошкодження не пов'язані із дорожньо-транспортною пригодою та були відсутні на автомобілі на час арешту автомобіля та поміщення його на зберігання на майданчик.
У наданому позивачем звіті суб'єкта оціночної діяльності від 11 серпня 2020 року зазначено, що зі слів замовника, тобто позивача ОСОБА_1 , в травні 2020 року власником було виявлено, що автомобіль зазнав додаткових пошкоджень; попередньо, зі слів замовника, пошкодження були завдані вивантаженням на нього іншого транспортного засобу, в результаті чого було додатково пошкоджено заднє праве крило, задній бампер та правий задній ліхтар. Отже, розрахунок вартості ремонтних робіт, фарбування, вартості запасних частин зроблено, виходячи із зазначених позивачем нових пошкоджень.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що у висновках експертиз від 17 травня 2019 року № 217 та від 21 травня 2019 року № 229 містяться фото та детальний опис технічного стану автомобіля на момент передачі його на майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Проте, із наданих позивачем копій висновку експерта від 21 травня 2019 року № 229 судової експертизи технічного стану транспортних засобів (том 1 а. с. 10-13) та висновку експерта від 17 травня 2019 року № 217 судової транспортно-трасологічної експертизи (том 1 а. с. 16-24) апеляційним судом встановлено, що при проведенні зазначених досліджень експертами досліджувались ті частини автомобіля та враховувались ті пошкодження автомобіля, які були необхідні експертам для проведення відповідних досліджень; у жодному з цих висновків не зазначено перелік всіх наявних у автомобілі «Infiniti Q50», д. н. з. НОМЕР_1 , пошкодження.
Зокрема, у висновку експерта від 17 травня 2019 року № 217 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи зазначено, що при огляді експертом транспортного засобу Infiniti Q50, державний номер НОМЕР_1 , виявлено, що основні пошкодження автомобіля сконцентровані в передній частині. Передній бампер, декоративна решітка, передні блок-фари зруйновані та відсутні. Передня панель має деформацію по всій площині у вигляді вм'ятин, складок та розривів металу з напрямком прикладання деформуючого зусилля спереду назад. Підсилювач переднього бампера має деформацію у вигляді згину з напрямком спереду назад в місця кріплення до лонжеронів кузова. Переднє праве крило зірване з місця свого конструктивного кріплення та має деформацію по всій площині у вигляді вм'ятин, складок металу з напрямком прикладання деформуючого зусилля спереду назад. Переднє ліве крило має деформацію по всій площині у вигляді вм'ятин та складок металу по всій площині та згину в передній частині зліва направо під кутом, напрямок прикладання деформуючого зусилля спереду назад. Капот має деформацію по всій площині у вигляді згину з напрямком спереду назад та вм'ятин та складок металу, центр згину з правої сторони розташований на відстані біля 60 см від початку капоту, а з лівої сторони біля 62-65 см від початку капоту, при габаритній ширині капоту 144,5 см. В передній частині на відстані біля 30 см від лівого габариту капоту починається овалоподібна вм'ятина, яка характерна для контактування з круглим предметом, найбільш ймовірно колесом. Також експерт зазначив, що будь-яких інших суттєвих зовнішніх пошкоджень, які б впливали на визначення кута між повздовжніми осями транспортних засобів, на досліджуваному автомобілі не має. Аналізуючи виявлені пошкодження на автомобілі Infiniti Q50, державний номер НОМЕР_1 , необхідно вказати, що основні з них розташовані в передній частині (том 1 а. с. 16-24).
Тобто, у зазначеному висновку експерт зазначив про те, що основні із пошкоджень на автомобілі Infiniti Q50, державний номер НОМЕР_1 , розташовані у передній частині і врахував саме ті пошкодження, які мають значення для проведеного ним дослідження (на визначення кута між повздовжніми осями транспортних засобів), що не виключає можливої наявності інших пошкоджень на зазначеному автомобілі на час проведення огляду, які експерт не відніс до зазначених ним основних пошкоджень, і які не відображені у висновку експерта, враховуючи те, що із долучених до висновків експертів фотознімків вбачається, що автомобіль Infiniti Q50, державний номер НОМЕР_1 , зазнав значних пошкоджень внаслідок ДТП.
Із висновку експерта від 21 травня 2019 року № 229 вбачається, що експертом досліджувалось питання щодо наявності технічної несправності гальмівної системи автомобіля «Infiniti Q50», державний номер НОМЕР_1 , та у висновку експерт зазначив лише ті виявлені ним пошкодження у автомобілі, що мають безпосередній вплив на гальмівну систему. Наявність чи відсутність пошкоджень кузова автомобіля, бамперів, ліхтарів тощо цим експертом не досліджувалось.
Будь-яких інших доказів, зокрема, протоколу огляду місця події та транспортних засобів, який було проведено безпосередньо після скоєння дорожньо-транспортної пригоди, із яких можна було б встановити всі наявні на той час пошкодження автомобіля «Infiniti Q50», державний номер НОМЕР_1 , позивач суду не надав, а тому враховуючи положення частини шостої статті 81 ЦПК України, згідно якої доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не вбачає достатніх підстав вважати, що зазначені у звіті суб'єкта оціночної діяльності від 11 серпня 2020 року додаткове пошкодження заднього правого крила, заднього бампера та правого заднього ліхтаря, які згідно цього звіту враховані зі слів позивача, були відсутні на належному позивачу автомобілі на час арешту та поміщення його на майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Суд першої інстанції, дійшовши висновку про часткове задоволення позову в цій частині та стягнення на користь позивача 44 565,58 грн. вартості ремонтних робіт та деталей щодо інших пошкоджень, які не були вказані у висновках експертиз від 17 травня 2019 року № 217 та від 21 травня 2019 року № 229, у своєму рішенні не конкретизував, які саме додаткові пошкодження отримав належний позивачу автомобіль після поміщення його на зберігання на спеціальний майданчик, що свідчить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Враховуючи те, що у позовній заяві позивач не конкретизував, які саме додаткові пошкодження отримав його автомобіль після поміщення на зберігання на майданчик, за які він просить відшкодувати збитки, і не надав належних та допустимих доказів, що такі пошкодження були відсутні на автомобілі після ДТП та на час поміщення автомобіля на майданчик для зберігання, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
За наведених обставин, апеляційним судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій посадових осіб ГУНП у Вінницькій області, що виразилися у неналежному зберіганні у рамках кримінального провадження тимчасово вилученого майна - належного позивачу автомобіля «Infiniti Q50», д. н. з. НОМЕР_1 , позивачу завдано майнову шкоду, розмір якої становить 31 968,00 грн., що становить вартість трьох дисків і шин, та відповідно до положень статей 1173 та 1174 ЦК України позивач має право на відшкодування такої шкоди за рахунок держави.
З урахуванням того, що саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) дійшла висновку про те, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ГУНП у Вінницькій області підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає до скасування із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Підпунктом «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України визначено, що в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3).
Згідно вимог частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою цієї статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Із матеріалів справи вбачається, що при поданні позову позивач сплатив судовий збір в сумі 939,32 грн. (том 1 а. с. 4), а тому пропорційно до задоволених позовних вимог на його користь слід стягнути судовий збір в сумі 319,65 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4086,00 грн. позивач надав суду ордер адвоката Путіліна Є. В. серії ВН № 160066 від 04 листопада 2020 року (том 1 а. с. 54), копію договору № 172 про надання правничої допомоги від 02 листопада 2020 року, укладеного між адвокатом Путіліним Є. В. та Писарчуком К. О. (том 1 а. с. 186), детальний опис робіт № ПЄ-0001 від 14 липня 2021 року здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на суму 4086 грн. (том 1 а. с. 187) та квитанцію до прибуткового касового ордера № 140721 від 14 липня 2021 року на суму 4086,00 грн. (том 1 а. с. 188).
Проте, надані детальний опис робіт № ПЄ-0001 від 14 липня 2021 року здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на суму 4086 грн. не містить підпису ОСОБА_1 - замовника за договором № 172 про надання правничої допомоги від 02 листопада 2020 року, а квитанція до прибуткового касового ордера № 140721 від 14 липня 2021 року на суму 4086,00 грн. не містить печатки та підписів особи, яка видала таку квитанцію.
Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підстави для стягнення таких витрат відсутні, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.
Відповідач ГУНП у Вінницькій області при подачі апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 1261,20 грн. (том 1 а. с. 223), а тому пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до стягнення з позивача на користь відповідача ГУНП у Вінницькій області слід стягнути 734,40 грн.
Відповідно до положень пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх вправ «Інформ Ресурси», Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 31 968,00 грн. (тридцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят вісім гривень) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 319,65 грн. (триста дев'ятнадцять гривень шістдесят п'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції у Вінницькій області витрати зі сплати судового бору в розмірі 734,40 грн. (сімсот тридцять чотири гривні сорок копійок).
В задоволенні решти позовних вимог, а також в стягненні на користь позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіЮ. Б. Войтко
І. В. Міхасішин