Справа № 127/8018/20
Провадження № 22-ц/801/2125/2021
№22-ц/801/1865/2021
Категорія: 36
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М.М.
Доповідач:Матківська М. В.
23 жовтня 2021 рокуСправа № 127/8018/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Вінниці цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 травня 2021 року
та на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2021 року
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до ОСОБА_2 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу,
Рішення і додаткове рішення ухвалив суддя Сичук М. М.
Рішення ухвалено об 11.27 год у м. Вінниці Вінницької області
Додаткове рішення ухвалено о 16.08 у м. Вінниці Вінницької області
Повний текст рішення і додаткового рішення складено: дата невідома,
Встановив:
09 квітня 2020 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2018 року по справі № 466/5741/18 встановлено, що споживач ОСОБА_2 користувався послугами розподілу природного газу, умови Типового договору є обов'язковими для нього та є такими, що підлягають дотриманню.
Відповідно до пп. 7 пункту 7.4 споживач зобов'язується дотримуватись інших вимог цього договору та Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 59 ЗУ «Про ринок природного газу» правопорушенням на ринку природного газу зокрема є несанкціонований відбір природного газу.
Відповідно до пп. 5 п. 7.4 договору споживач зобов'язується не допускати несанкціонованого відбору природного газу.
Відповідно до п. 4 глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕ КП від 30 вересня 2015 року № 2494, несанкціонований відбір природного газу - відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи є порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу.
Відповідно до п. 8.1 розділу 8 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.
Відповідач ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30 липня 1998 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15 вересня 2005 року.
Згідно довідки № 261 від 28 березня 2017 року Асоціації органів самоорганізації населення м. Вінниці ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
16 травня 2018 року працівниками ПАТ «Львівгаз» в присутності ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 , який належить відповідачу ОСОБА_2 проведено огляд газових приладів та виявлено наявність несанкціонованого газопроводу, про що складено акт про порушення № 003217 від 16 травня 2018 року.
Дане порушення виявлено інспекційною відеокамерою «Ridgit» за результатом перевірки ввідного газопроводу, газопроводу після лічильника і було встановлено, що несанкціонований газопровід прихований в конструкції стіни та використовувався для безоблікового споживання газу на потреби опалення, гарячого водопостачання та приготування їжі. Із відеозапису вбачається, що природний газ поступає на газову плиту попри те, що лічильник природного газу знятий, а на труби поставлені заглушки.
Наступного дня - 17 травня 2018 року працівників товариства не було допущено до усунення наявності несанкціонованого газопроводу, у зв'язку з чим працівниками товариства 18 травня 2018 року припинено газопостачання споживачеві методом обрізання вводу.
14 червня 2018 року комісією з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем розглянуто акт про порушення № 003217 від 16 травня 2018 року та прийнято рішення про донарахування вартості спожитого природного газу за період з 25 січня 2018 року по 16 травня 2018 року на суму 121 536,51 грн., яку позивач просить стягнути із відповідача на свою користь.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 травня 2021 року позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до ОСОБА_2 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу, задоволено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» вартість необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу в розмірі 121 536,51 грн. та витрати, пов'язані з оплатою судового збору в розмірі 2102,00 грн.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2021 року стягнено з ОСОБА_2 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 діючи в інтересах недієздатного відповідача ОСОБА_2 , зазначив, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не в повному обсязі з'ясовано обставини справи, які мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що у відповідача ОСОБА_2 не виникало зобов'язань, оскільки договір із АТ «Львівгаз» не заключався. Позивач АТ «Львівгаз», знаючи про те, що ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи Армії, із 1985 року визнаний судом недієздатним, знову звертається через Вінницький міський суд до нього з позовною вимогою про стягнення вартості необлікованого/донарахованого об'єму природного газу. В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що позивач повідомляв споживача ОСОБА_2 , який є недієздатним, в особі його законного представника, про дату та час можливого огляду та відсутність ОСОБА_2 і його законного представника у будинку у визначений час огляду, що прямо впливає на можливість здійснення повноцінної перевірки та, відповідно, не може не впливати на подальші наслідки вчинення таких дій працівниками АТ «Львівгаз», тому ставить під загрозу питання законності проведення такої перевірки. ОСОБА_2 як власник будинку, споживач газу, ніякого акту не підписував і не підписували його законний представник чи члени його сім'ї.
ОСОБА_2 як недієздатна особа не може самостійно здійснювати цивільні права, нести цивільні обов'язки, нести відповідальність в разі їх невиконання. У зв'язку з чим відсутні підстави для покладення на ОСОБА_2 як єдиного відповідача у праві, обов'язку виконати зобов'язання, тому не може бути задоволений позов про стягнення вартості не облікованого (донарахованого) об'єму природного газу.
З урахуванням предмета і підстав позову, заявлених позовних вимог та характеру спірних правовідносин, суд першої інстанції в порушення норм права не вирішив належним чином питання про склад осіб, не залучив до участі у справі опікуна ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , який відповідно до норм законодавства, несе відповідальність за шкоду, завдану недієздатною особою.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу на рішення суду, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення ОСОБА_1 , діючи в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , просить скасувати додаткове рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі та зменшити витрати на правничу допомогу до нуля гривень.
Зазначив, що рішення прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права. Суд не врахував, що недієздатний ОСОБА_2 не міг захищати свої права в суді. Суд не провів достовірність судових витрат, тому прийняв не правосудне рішення. Суд не врахував, що позивач має в своєму штатному розкладі штатного адвоката, а тому у нього не було потреби звертатися до адвокатського об'єднання «Правовий Альянс» за правничою допомогою, яке не надало належних послуг позивачу. Суд також не врахував, що ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи та отримує пенсію в розмірі 2823 грн. і на даний час перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки потрібні кошти на продукти харчування, на оплату комунальних платежів та на ліки. Стягнута судом із ОСОБА_2 сума не є співмірною із розглядом справи і обсягом наданих адвокатом послуг, сума є надуманою, оскільки представник позивача жодного разу у судові засідання не з'являвся і позивач не довів понесених витрат на правничу допомогу та не підтвердив їх.
У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду позивач просить додаткове рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду і додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення за таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 березня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про зобов'язання до вчинення дій, а саме: визнати недійсним рішення комісії з розгляду акта про порушення Правил користування газовою енергією, що оформлено протоколом від 14 червня 2018 року; скасувати заборгованість в сумі 121 536,51 грн. і 2025,59 грн. ПДВ; зобов'язати ПАТ «Львівгаз» відновити газопостачання будинковолодіння АДРЕСА_1 ( том 1 а. с. 10-14, 15-18).
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2018 року та на постанову Львівського апеляційного суду від 18 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про зобов'язання до вчинення дій (том 1 а. с. 19-22).
За правилами частин 4 і 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4). Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина 5).
Зазначеним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2018 року, яке набрало законної сили 18 березня 2019 року, встановлено, що у належному ОСОБА_2 на праві власності будинку по АДРЕСА_1 , 16 травня 2018 року ПАТ «Львівгаз» проведено огляд газових приладів і виявлено, наявність несанкціонованого газопроводу, про що складено акт про порушення № 003217 від 16 травня 2018 року. Дане порушення виявлено інспекційною відеокамерою «Ridgit» за результатом перевірки ввідного газопроводу, газопроводу від лічильника. Встановлено, що несанкціонований газопровід прихований в конструкції стіни та використовувався для без облікового споживання газу на потреби опалення, гарячого водопостачання та приготування їжі. Огляд проводився із відеозаписом, із якого вбачається, що природний газ поступає на газову плиту попри те, що лічильник природного газу знятий, а на труби поставлені заглушки (том 1 а. с. 31).
Наступного дня - 17 травня 2018 року, працівників товариства не було допущено до усунення наявності несанкціонованого газопроводу, з огляду на що працівниками товариства 18 травня 2018 року припинено газопостачання споживачеві методом обрізання вводу.
14 червня 2018 року комісія з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем розглянула акт про порушення № 003217 від 16 травня 2018 року і прийняла рішення, оформлене протоколом № 56/06-Н про проведення донарахування вартості спожитого природного газу за період з 25 січня 2018 року по 16 травня 2018 року в обсязі 11 025,92 куб. м. на суму 121 536,51 грн. споживачу ОСОБА_2 за адресою - АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 37).
Згідно акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості споживачу газу ОСОБА_2 , у будинку по АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ), в якому проживає одна особа, опалювальна площа - 340 кв. м., проведено нарахування природного газу в обсязі 11 025,92 куб. м на суму 121 536,51 грн. (том 1 а. с. 38).
Рішенням загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» від 23 березня 2019 року (згідно витягу із протоколу № 20) змінено тип товариства: із публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство і змінено назву товариства: з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (ПАТ «Львівгаз» на АТ «Львівгаз») (том 1 а. с. 48).
Також по справі встановлено, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 серпня 2020 року позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до ОСОБА_2 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу, задоволено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» вартість необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу в розмірі 121 536,51 грн. та витрати, пов'язані з оплатою судового збору в розмірі 2102,00 грн. (том 1 а. с. 101-104).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника АТ «Львівгаз» - Адвокатського об'єднання «Правовий Альянс» про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу (том 1 а. с. 130).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 серпня 2020 року.
Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 серпня 2020 року по цивільній справі № 127/8018/20 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до ОСОБА_2 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу, скасовано і призначено справу до розгляду (том 1 а. с. 180-181).
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із встановленого факту наявності несанкціонованого газопроводу у власному будинку відповідача ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , що підтверджено витягом із протоколу № 56/06-Н засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем від 14 червня 2018 року, що є підставою для нарахування необлікованих об'ємів природного газу та наданого позивачем розрахунку вартості не облікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природнього газу на суму 121 536,51 грн., правильність якого відповідачем не оспорювалася і не спростована. Також суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення заяви відповідача щодо пропуску позивачем строків позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, зваживши на те, що необлікований об'єм природного газу не є неустойкою в розумінні статті 258 ЦК України, тому до застосування підлягає загальний трирічний строк позовної давності, який обраховується із моменту виявлення правопорушення та позивачем не пропущений.
Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн., суд першої інстанції виходив із суті спору та складності справи, тривалого часу її розгляду, задоволення позовних вимог та, врахувавши засади виваженості, розумності і справедливості, врахувавши складність справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) і їх обсягу, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, прийшов до висновку, що адвокатським об'єднанням не в повній мірі обґрунтовано зазначений затрачений час на надання цих послуг і їх об'єм, тому ухвалив рішення про часткове задоволення заяви відповідача, про стягнення на його користь із відповідача судових витрати в сумі 15 000,00 грн.
Апеляційний суд такі висновки суду першої інстанції вважає правильними та обґрунтованими.
За правилами частин 4 і 5 статті 82 ЦПК України, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2018 року по справі № 466/5741/18, що набрало законної сили, встановлені наступні обставини, які не підлягають доказуванню по даній справі.
Відповідач ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30 липня 1998 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15 вересня 2005 року і зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач є споживачем та користується послугами розподілу природного газу, умови Типового договору є обов'язковими для нього та є такими, що підлягають дотриманню ним.
Відповідно до підпункту 7 пункту 7.4 розділу VІІ договору споживач зобов'язується дотримуватись інших вимог цього договору та Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» суб'єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 59 ЗУ «Про ринок природного газу» правопорушенням на ринку природного газу зокрема є несанкціонований відбір природного газу.
Відповідно до підпункту 5 п. 7.4 договору споживач зобов'язується не допускати несанкціонованого відбору природного газу.
Відповідно до п. 4 глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕтаКП № 2494 від 30 вересня 2015 року несанкціонований газопровід - самовільно під'єднаний газопровід (газовий відвід, штуцер, патрубок), у тому числі без наявного підключеного газового обладнання, фізично з'єднаний, зокрема вварений, врізаний, з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрата (споживання) природного газу через який не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником газу); несанкціонований відбір природного газу - відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу.
Відповідно до п. 8.1 розділу VІІІ договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 1 розділу 2 глави ХІ Кодексу газорозподільних систем до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належать: 1) наявність несанкціонованого газопроводу; 2) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); 4) несанкціоноване підключення газових приладів на об'єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; 5) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); 6) використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.
Відповідно до підпункту 6 пункту 7 глави 9 розділу Х Кодексу газорозподільних систем у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ (вузол обліку природного газу/вузол обліку - сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведених до стандартних умов, визначених законодавством) чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень, представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про наявність несанкціонованого газопроводу.
Розрахунок необлікованого або облікованого частково об'єму природного газу внаслідок порушення здійснюється за наявності акта про порушення та у порядку, визначеному в розділі XI цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу 5 глави ХІ Кодексу газорозподільних систем у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу (п. 1). Акт про порушення після пред'явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача / несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об'єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами (п. 2).
Позивач, установив порушення, допущені відповідачем ОСОБА_2 умов договору та Кодексу газорозподільних систем щодо несанкціонованого газопроводу, прихованого в конструкції стіни, про що працівниками позивача був складений акт про порушення № 003217 від 16 травня 2018 року, на підставі якого здійснив розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природнього газу і його вартості.
Суд першої інстанції встановивши такі обставини і застосувавши наведені норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги у тому, що у відповідача ОСОБА_2 не виникало зобов'язань, так як договір із АТ «Львівгаз» не заключався, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2018 року, що набрало законної сили 18 березня 2019 року, встановлено, що споживач ОСОБА_2 користувався послугами розподілу природного газу, умови типового договору є обов'язковими для нього і такими, що підлягають дотриманню ним. Згідно вимог частин 4 і 5 статті 82 ЦПК України такі встановлені обставини рішенням суду, що набрало законної сили, не потребують доказування при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини, тобто ці обставини є встановленими.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги в тому, що позивач АТ «Львівгаз», знаючи про те, що ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи Армії, із 1985 року визнаний судом недієздатним, знову звертається через Вінницький міський суд до нього з позовною вимогою про стягнення вартості необлікованого/донарахованого об'єму природного газу. В спростування цих доводів є рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2018 року по цивільній справі № 466/5741/18, що набрало законної сили, із якого вбачається, що саме ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», заявивши вимоги: про зобов'язання вчинення дій. Під час розгляду справи № 466/5741/18 позивач ОСОБА_2 був присутнім у судовому засіданні, де неодноразово подавав клопотання про долучення доказів до справи під час розгляду справи, які частково задовольнялися; неодноразово подавав заяви про відвід головуючому у справі; у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив позов задовольнити і негайно відновити газопостачання до будинку.
Не впливають на висновки суду доводи апеляційної скарги в тому, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що позивач повідомляв споживача ОСОБА_2 , який є недієздатним, в особі його законного представника, про дату та час можливого огляду та відсутність ОСОБА_2 і його законного представника у будинку у визначений час огляду, що прямо впливає на можливість здійснення повноцінної перевірки та, відповідно, не може не впливати на подальші наслідки вчинення таких дій працівниками АТ «Львівгаз», тому ставить під загрозу питання законності проведення такої перевірки. ОСОБА_2 як власник будинку, споживач газу, ніякого акту не підписував і не підписували його законний представник чи члени його сім'ї.
Згідно вимог законодавства, що регулює газопостачання до побутового споживача та умов Типового договору, на постачальника газу не покладено обов'язку повідомляти, у тому числі, споживача ОСОБА_2 чи його законного представника, про дату та час можливого огляду. У будинок відповідача працівники ПАТ «Львівгаз» зайшли із дозволу особи, яка там перебувала і яка відмовилася підписувати акт про порушення, що вбачається із самого акту. Факт самоправного проникнення працівників позивача у будинок відповідача ним не доведений і судом не встановлений.
Інші доводи апеляційної скарги також не впливають на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо незаконності додаткового рішення суду є безпідставними і спростовуються тим, що при ухваленні цього рішення суд першої інстанції вірно врахував висновок про задоволення позовних вимог в повному обсязі, суть спору і складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу тощо, та вимоги цивільного процесуального закону по цьому питанню.
Так, статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому засіданні особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 60 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника, за правилами частини 4 статті 62 ЦПК України, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено поняття договору про надання правової допомоги, відповідно до якого таким договором є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За правилами статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі (частина 1). До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина 3). Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (частина 5).
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник позивача - адвокат Турчиняк Я. І. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, якою просив стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 0000,00 грн., додавши копію договору №200220-9 надання правової допомоги від 20 лютого 2020 року; детальний опис робіт, наданих по справі № 127/8018/20; копію акта надання послуг № 80000111 від 30 квітня 2020 року; копію акта надання послуг № 80000137 від 31 травня 2020 року; копію акта надання послуг № 80000161 від 30 червня 2020 року (том 2 а. с. 14-31).
Отже, суд першої інстанції врахував всі обставини і вимоги цивільного процесуального закону, ухвалив правильне додаткове рішення щодо розподілу судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_4 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми.
Інші доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду також не заслуговують на увагу та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду є законними і обґрунтованими, ухваленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим не підлягають до скасування, а апеляційні скарги не підлягають до задоволення, оскільки наведені в них доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 травня 2021 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ.В. Матківська
СуддіЮ. Б. Войтко
І. В. Міхасішин