Справа №647/2640/21
Провадження № 3/647/1783/2021
22 жовтня 2021 року місто Берислав
Суддя Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В. С., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, ідентифікаційний номер не надано,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №249071 від 02.10.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 , 02.10.2021 року о 00-44 год. по вул. 1-го Травня в м. Бериславі Херсонської області керував автомобілем ВАЗ 2103 н/з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою алкотестера «Драгер», який у присутності двох свідків показав 0,91 проміле алкоголю, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
На виконання вимог ст. ст. 268, 277, 277-2 КУпАП щодо забезпечення явки особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , у судове засідання, судом здійснено оголошення через офіційний веб-сайт судової влади України.
Однак, ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.
Виходячи з положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, не є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Отже, ураховуючи вищенаведене, та також те, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього до суду не надходило, суд оцінює таку поведінку правопорушника, як небажання останнього особисто прийняти участь в розгляді його справи в суді та вирішує розглянути справу за відсутності правопорушника.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки В статті 277 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею ст. 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою, тому враховуючи наведені положення, суд розглянув справу за наявними доказами за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що правопорушник вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 і повинен нести передбачену законом відповідальність.
Зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Суддя, дослідивши надані письмові матеріали справи, у тому числі відеозаписи, надані разом з адміністративними матеріалами, прийшла до наступного.
Відповідно до п.2.9. Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Відповідно до розділу 1 п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року N 1452/735 зареєстрованої в МЮ України 11.11.2015 р. за N1413/27858, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до п.2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів,що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. N 1103 в редакції від 28.10.2015 року - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно до п.3 зазначеного Порядку огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
За змістом зазначених вище правових норм, проведення медичного огляду допускається у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції, з використанням спеціальних технічних засобів або незгоди водія з результатами такого огляду.
Згідно ст.251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 7. Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 0/00 алкоголю в крові.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме, з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9(а) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого адміністративного правопорушення повністю доведена та підтверджується:
- протоколом про адміністративні правопорушення серії ААБ №249071 від 02.10.2021 року, в якому зафіксовано наявність ознак алкогольного сп'яніння у правопорушника;
- тестуванням на алкоголь та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно яких результат на стан алкогольного сп'яніння позитивний та складає 0,91 проміле;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому присутній підпис порушника про згоду з результатом тесту;
- направленням на огляд водія ОСОБА_1 з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з яких вбачається, що вони були запрошені працівниками поліції в якості свідків. У їх присутності ОСОБА_1 , від якого було чути запах алкоголю продув алкотестер «Драгер», який показав результат 0,91 проміле;
- з рапорту поліцейського СРПП Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений за порушення правил дорожнього руху. Під час спілкування від водія було чутно запах алкоголю. У присутності двох свідків ОСОБА_1 продув алкотестер «Драгер», який показав 0,91 проміле. Керування було передано ОСОБА_4 ;
- відеозаписом з нагрудних камер поліцейських.
Оцінивши зазначені докази в їхній сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а ПДР, який забороняє керувати водієві транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Суддя бере до уваги значну суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
За статтею 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суддя вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції інкримінованої статті.
Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір, розмір якого встановлено законом.
Керуючись ст. 40-1 , ч.1 ст. 130, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення, у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить сумі 17000 грн. 00 коп. (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортним засобами на строк один рік.
На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення порушнику постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу - 34000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 454 гривні 00 копійок. Судовий збір перераховувати на Номер рахунку (IBAN) UA 758999980313141206000021039, отримувач коштів: ГУК у Херсон обл/Берисл р-н/22030101, код за ЄДРПОУ 37959517, банк отримувач Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030101, пункт 5.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Постанова набрала законної сили __________ 2021 року.
Суддя В. С. Миргород