Справа №647/2425/21
Провадження № 3/647/1639/2021
22 жовтня 2021 року місто Берислав
Суддя Бериславського районного суду Херсонської області Миргород В. С., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кострома, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працює ТОВ «Європа-Транс» - водій, ідентифікаційний номер не надано,
10.09.2021 року о 09-05 годині, на а/д Високопілля-Берислав 101 км, ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини роту, почервоніння очей, від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку для визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився. Відмовився проїхати в лікарню для визначення стану сп'яніння. Відмовився пройти тест з використанням газоаналізатора «Alcotest6810», чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
На виконання вимог ст. ст. 268, 277, 277-2 КУпАП щодо забезпечення явки особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , у судове засідання, судом направлено смс-повідомлення з судовим викликом на номер телефону вказаний у заявці на отримання судових повісток за допомогою смс-повідомлення.
Однак, ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку смс-повідомлення з судовим викликом, до суду не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.
19.10.2021 року від захисника-адвоката Пащук Т.С. на електронну адресу суду надійшло клопотання про направлення справи відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП за підсудністю до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, посилаючись на ту обставину, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 . Дана обставина створює перешкоди у реалізації прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Дослідивши клопотання, суддя приходить до наступних висновків:
Відповідно до ч.1 ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно до ч. 2 ст. 276 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Суд не приймає до уваги посилання представника ОСОБА_1 захисника-адвоката Пащука Т.С. на те, що справи про адміністративні правопорушення можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місце проживання порушників, оскільки ч. 2 ст. 276 КУпАП передбачений вичерпний перелік статей, до якого ч. 1 ст. 130 КУпАП не відноситься.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» №11 від 11.06.2004 р., у випадках, коли законом передбачається альтернативна підсудність (ч.2 ст.276 КУпАП), питання про те, в який саме суд надіслати протокол про адміністративне правопорушення вирішується відповідним органом внутрішніх справ.
Таким чином, орган внутрішніх справ - Бериславський районний відділ поліції визначив розгляд справи про адміністративне правопорушення за місцем його вчинення Бериславський районний суд Херсонської області відповідно до вимог ч.1 ст.276 КУпАП.
На підставі викладеного, враховуючи, що спори про підсудність адміністративним законодавством не передбачені, приходжу до висновку, що клопотання представника ОСОБА_1 захисника-адвоката Пащука Т.С. про направлення справи за підсудністю задоволенню не підлягає.
Виходячи з положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, не є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Отже, ураховуючи вищенаведене, та також те, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього до суду не надходило, суд оцінює таку поведінку правопорушника, як небажання останнього особисто прийняти участь в розгляді його справи в суді та вирішує розглянути справу за відсутності правопорушника.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки В статті 277 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею ст. 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою, тому враховуючи наведені положення, суд розглянув справу за наявними доказами за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов до висновку, що правопорушник вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 і повинен нести передбачену законом відповідальність.
Приймаючи дане рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
За змістом ст.266 КУпАП вбачається, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до розділу 1 п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 зареєстрованої в МЮ України 11.11.2015 р. за N1413/27858, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до п.2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів,що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1103 в редакції від 28.10.2015 року - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно до п.3 зазначеного Порядку огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
За змістом зазначених вище правових норм, проведення медичного огляду допускається у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції, з використанням спеціальних технічних засобів або незгоди водія з результатами такого огляду.
Згідно ст.251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме, з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом на вимогу працівника поліції відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: на вимогу поліцейського, водій повинен пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Саме невиконання правопорушником п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що є об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є предметом судової перевірки.
Отже, адміністративна відповідальність: за ч.1 ст.130 КУпАП наступає також за «відмову» від проходження водієм встановленого порядку медичного огляду, а тому ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення повністю доведена поза розумним сумнівом та підтверджується також:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №245778 від 10.09.2021 року, в якому зафіксовано наявність ознак алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини роту, почервоніння очей), відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, відмовився проїхати до лікарні для визначення стану сп'яніння, відмовився пройти тест з використанням газоаналізатора «Alcotest6810»;
- письмовими пояснення ОСОБА_1 , який пояснив, що 09.09.2021 року о 20-30 год. випив 150 гр горілки. 10.09.2021 року керував автомобілем був зупинений працівниками поліції в присутності двох свідків від проходження медичного огляду на стан сп'яніння та продути алкотестер Драгер відмовився. Провину свою визнав;
- письмовими пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , згідно яких вони були запрошені в якості свідків. У їх присутності ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння на що він відмовився; продути газоаналізатор «Драгер» не захотів. Про вживання спиртних напоїв не заперечував;
- направленням на огляд водія ОСОБА_1 з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду;
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ №521523, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу;
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАВ №521524, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу;
- відеозаписом з нагрудних камер поліцейських.
Оцінивши зазначені докази в їхній сукупності, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, який зобов'язує водіїв на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.
Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Суддя бере до уваги також значну суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, отже керування у нетверезому стані наражає на небезпеку життя та здоров'я оточуючих людей, які за Конституцією є найвищою цінністю в державі, та невиконання ним, як водієм вимог ПДР.
За статтею 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративні правопорушення на ОСОБА_1 повинно бути накладено у межах санкції статті, з врахуванням характеру вчиненого порушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, відсутності обставин, що обтяжують відповідальність, відсутності відомостей, про те, що особа раніше притягувалась до адміністративної відповідальності за аналогічне адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суддя вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції інкримінованої статті.
Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір, розмір якого встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 33, 40-1, ч.1 ст. 130, 283, 284 КУпАП, суд -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить сумі 17 000 грн. 00 коп. (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави, з позбавленням права керування транспортним засобами на строк один рік.
На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення порушнику постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу - 34 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 454 гривень 00 копійок. Судовий збір перераховувати на Номер рахунку (IBAN) UA 758999980313141206000021039, отримувач коштів: ГУК у Херсон обл/Берисл р-н/22030101, код за ЄДРПОУ 37959517, банк отримувач Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030101, пункт 5.
У задоволенні клопотання захисника-адвоката Пащука Т.С. про направлення адміністративного матеріалу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за підсудністю до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області - відмовити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Постанова набрала законної сили __________ 2021 року.
Суддя В. С. Миргород