13.10.2021
Справа № 331/887/20
Провадження № 1-кп/331/152/2021
13 жовтня 2021 р. м.Запоріжжя
Жовтневий районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
представника потерпілої ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080050004427 від 16.12.2019 р., з обвинувальним актом відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця смт.Михайлівка Михайлівського району Запорізької об-
ласті, українця, громадянина України, освіта вища, працюючого ліка-
рем-акушером-гінекологом КНП «Пологовий будинок № 4» ЗМР, од-
руженого, який зареєстрований і проживає в
АДРЕСА_1 , раніше не засудженого,
- за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України,
15 грудня 2019 р., приблизно о 18 год. 10 хв., водій ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , стояв у місці стоянки транспортних засобів,
розташованої біля будинку № 144 по пр.Соборному в м.Запоріжжя, будучи оберненим передньою частиної керованого ним транспортного засобу до вказаного будинку.
В цей же час, позаду автомобіля «Chevrolet Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_2 , пішохід ОСОБА_10 перетинала проїжджу частину пр.Соборного по нерегульованому пішохідному переходу, рухаючись справа наліво за напрямком руху водія ОСОБА_9 .
Водій ОСОБА_9 , перед початком руху заднім ходом, діючи в порушення вимог пп.10.9,
10.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України
№ 1306 від 10.10.2001 р., де сказано:
-п.10.9 «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб»;
-п.10.10 «Забороняється рух транспортних засобів заднім ходом на автомагістралях, дорогах для автомобілів, залізничних переїздах, пішохідних переходах, перехрестях, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях, на в'їздах і виїздах з них, а також на ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи недостатньою видимістю»,
не звернувся за допомогою до інших осіб, розпочав рух заднім ходом, в результаті чого задньою частиною кузова керованого ним транспортного заходу, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10 .
Порушення водієм ОСОБА_9 вимог пп.10.9, 10.10 Правил дорожнього руху України згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП № 9-3 від 16.01.2020 р., з технічної точки зору знаходяться в прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Технічна можливість водія автомобіля «Chevrolet Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 уникнути дорожньо-транспортної пригоди залежала від виконання ним вимог пп.10.9,10.10 Правил дорожнього руху України.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 згідно висновку судово-медичної експертизи № 18 від 23.01.2020 р. отримала тілесні ушкодження: закритий осколковий перелом дистального метаепіфізу променевої кістки правого передпліччя зі зміщенням уламка під кутом та перелом шилоподібного відростку правої ліктьової кістки, із наступним проведенням металоостеосинтезу променевої кістки правого передпліччя блокуючою пластиною з гвинтами, які кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я. Закритий перелом бугорка 5-ї плюснової кістки лівої стопи, підшкірна гематома в місці перелому, із наступним проведенням металоостеосинтезу 5-ї плюснової кістки лівої стопи кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою винуватість у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, заявлений цивільний позов визнав частково.
Відповідно до вимог ст.349 ч.3 КПК України суд, враховуючи думку учасників судового
процесу, ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Обсяг доказів, які підлягають дослідженню, обмежено судом допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідженням цивільного позову, висновків експертиз та матеріалів, які характеризують обвинуваченого, стосуються речових доказів та судових витрат.
Обвинувачений ОСОБА_9 пояснив суду, що 15.12.2019 р., приблизно о 18 годині, він на своєму автомобілі «Chevrolet Aveo» стояв навпроти магазину «АТБ» по пр.Соборному, одразу за пішохідним переходом на відстані 1-2 метри. Перед початком руху він подивився в дзеркала зад-
нього виду, бокові дзеркала, нікого з пішоходів не побачив, його увагу ніщо не відволікало. Він
завів двигун, включив фари та почав рух зі швидкістю до 5 км на годину, проїхав близько 5 метрів і відчув легкий стук. Зупинивши автомобіль, вийшов із нього та побачив на пішохідному переході потерпілу, допоміг їй підвестися, вона скаржилася на біль у руці. Він відвіз потерпілу до лікарні. Свою вину у вчиненні ДТП у зв'язку з порушенням пп.10.9, 10.10 ПДР визнає в повному обсязі.
Потерпіла ОСОБА_10 пояснила суду, що 15.12.2019 р., приблизно о 18 год., вона вийшла
з магазину «АТБ», пройшла парковку, де стояли автомобілі з вимкненими фарами, підійшла до
пішохідного переходу, подивилася на проїжджу частину в обидва боки, впевнилася, що їй нічого не загрожує та почала переходити дорогу. Через 20-30 секунд почула звук двигуна, повернулася на звук, але нічого зробити не встигла, так як автомобіль ударив її, вона упала на землю. Водій автомобіля зупинився, вийшов, допоміг їй підвестися, зібрав її речі. У неї дуже боліли рука та нога. Водій запропонував відвести її до лікарні, на що вона погодилася, в лікарні водій був поруч із нею, потім приходив до неї в лікарню, також надавав допомогу.
Згідно висновку експерта № 18 від 23.01.2020 р. закритий осколковий перелом дистального метаепіфізу променевої кістки правого передпліччя зі зміщенням уламка під кутом та перелом шилоподібного відростку правої ліктьової кістки, із наступним проведенням металоостеосинтезу променевої кістки правого передпліччя блокуючою пластиною з гвинтами у ОСОБА_10 кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я. Закритий перелом бугорка 5-ї плюснової кістки лівої стопи, підшкірна гематома в місці перелому, із наступним проведенням металоостеосинтезу 5-ї плюснової кістки лівої стопи кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я.
Згідно висновку експерта № 9-3 від 16.01.2020 р. в дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Шевролет Авео» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.10.9, 10.10 Правил дорожнього руху. В дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Шевролет Авео» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 не відповідали вимогам п.п.10.9, 10.10 Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. В дорожньо-транспортній ситуації, що
розглядається технічна можливість водія автомобіля «Шевролет Авео» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 уникнути дорожньо-транспортної пригоди залежала від виконання ним вимог п.п.10.9, 10.10 Правил дорожнього руху України.
Дослідивши надані докази, суд вважає доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує дії ОСОБА_9 за ст.286 ч.1 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Суд при призначенні покарання має враховувати дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів. При призначенні покарання суд ураховує також роз'яснення, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 р.), що суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання, передбаченими ст.66 КК України, є: щире каяття та сприяння органам досудового слідства у розкритті злочину.
Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України, відсутні.
Санкцією ч.1 ст.286 КК України на день розгляду кримінального провадження передбачені наступні види покарання: штраф від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправні роботи на строк до двох років, арештом на строк до шести місяців, обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Відповідно до ч.2 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Санкція частини 1 ст.286 КК України станом на день вчинення кримінального право-порушення передбачала наступні покарання: штраф від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправні роботи на строк до двох років, арешт на строк до шести місяців, обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
З огляду на викладене, суд застосовує положення ст.286 ч.1 КК України в редакції, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення.
При визначенні міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, думку потерпілої щодо призначення максимального покарання у виді штрафу, обставини, що пом'якшують покарання, відшкодування завданої шкоди, особу винного, який раніше не був засуджений, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку в спеціальних медичних закладах не перебуває, його сімейний стан та наявність на утриманні малолітньої дитини, вчинення кримінального правопорушення з необережності та вжиття заходів для усунення завданої шкоди, ставлення обвинуваченого до вчиненого та надання потерпілій певної допомоги після подій, та вважає можливим призначити ОСОБА_9 покарання у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Потерпілою ОСОБА_10 до початку судового розгляду заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на її користь матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я в сумі 8354 грн., упущеної вигоди в сумі 25000 грн., моральної шкоди в сумі 40000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що після аварії вона витратила на лікування 38821 грн. 00 коп., з яких обвинуваченим їй відшкодовано 30466 грн. 99 коп., тобто матеріальна шкода не відшкодована в сумі 8354 грн. Вона працює бухгалтером та відповідно до цивільно-правових договорів, укладених в грудні 2019 р., мала готувати річні фінансові звіти для шістьох фізичних
осіб-підприємців та для трьох ТОВ, але не змогла виконати роботу через отримані травми та втра-
ту працездатності з 15.12.2019 р. до 15.02.2020 р., загальний розмір доходу, який вона мала отримати за цими договорами становить 25000 гривень. Внаслідок ДТП їй завдана моральна шкода, яка полягає: у фізичному болю та стражданнях, які продовжуються до цього часу; неможливості обслуговувати себе в повному обсязі перший місяць, через що виникали незручності; напруженості на роботі у зв'язку з тривалою відсутністю; наявності стресу після виходу на роботу, через великий обсяг накопиченої роботи доводилося залишатися на роботі понаднормово; тривалій реабілітації, яка потребує багато зусиль та часу; суттєвій зміні її та її рідних звичного укладу життя, моральну шкоду оцінює в 40000 гривень.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_9 та захисник проти задоволення позову заперечували, обвинува-чений також пояснив, що за домовленістю з потерпілою він дійсно сплатив їй грошові кошти в сумі приблизно 30000 гривень.
Дослідивши надані сторонами докази щодо доведеності позовних вимог та заперечень проти позову, вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням
або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кри-мінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрю-ваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відпові-дальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а частиною 2 цієї статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізич-них страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясу-ванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наяв-ність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шко-дою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немай-нових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (справи «Савула проти України» № 12868/05 від 10.12.2009 р., «Войтенко проти України» № 18966 від 29.06.2004 р.) достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права особи (справедлива сатисфакція потерпілій стороні).
В обгрунтування завданої матеріальної шкоди ОСОБА_10 в позовній заяві зазначила, що загальна сума витрат на лікування та реабілітацію складає 38821 грн., з яких ОСОБА_9 сплатив 30466 грн., відповідно до наданої потерпілою таблиці. При цьому в таблиці, в розділі ІІІ потерпілою зазначено про потребу на подальшу реабілітацію в сумі 8946 грн., тобто ця сума не була витрачена самою потерпілою.
Суд не приймає як доказ понесених витрат довідку ОСОБА_11 від 23.03.2020 р. щодо
орієнтовної вартості реабілітації в сумі 13400 грн.
Також в якості доведеності позову щодо розміру матеріальної шкоди потерпілою надані квитанція на придбання медпрепаратів, ліків від 15.12.2019 р. на суму 13970 грн. та копія чеку від 15.12.2019 р. на суму 2050 грн. В судовому засіданні обвинувачений і потерпіла зазначали, що
витрати в період перебування ОСОБА_10 у лікарні оплачував ОСОБА_9 , суд вважає недо-веденим, що невідшкодована матеріальна шкода в розмірі 8354 грн. включає в себе саме ці витрати.
В частині стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди на лікування суд вважає необ-хідним цивільний позов задовольнити частково, а саме в розмірі витрат за наданими оригіналами квитанцій (а.с.102) в сумі 2433 грн. 70 коп.
Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що він працює лікарем-ортопедом. Потерпіла була у нього на прийомі, він оглянув її та надав відповідні рекомендації, потерпілу привозив до неї ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що він є фізичною особою підприємцем, з потерпілою ОСОБА_10 знайомий, як із бухгалтером, з листопада 2019 р. Оскільки, він уперше подавав звіт, то уклав із потерпілою відповідний договір на складання річного звіту. Після ДТП ОСОБА_10 в усній формі проінформувала його про подію та договір із нею був розірваний на період її перебування у лікарні, роботу виконав інший бухгалтер.
Свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що в листопаді 2019 р. для складання річного звіту йому порекомендували бухгалтера, він їй зателефонував і вони домовились про зустріч у кафе. У нього,
як у приватного підприємця, є бухгалтер, що працює на постійній основі, але в зв'язку з заванта-
женістю він задіяв додаткового бухгалтера. Під час зустрічі з ОСОБА_10 вони обговорили умови договору, текст договору був роздрукований його бухгалтером, номер договору реєструється. При цьому, з письмової відповіді свідка, вбачається, що у нього, як у підприємця, відсутній журнал реєстрацій договорів.
Аналізуючи додані до позовної заяви в якості доказів договори, укладені потерпілою ОСОБА_10 із приватними підприємцями, суд критично ставиться до достовірності цих договорів, оскільки вони достатньою мірою не підтверджені самими підприємцями. Свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що текст договору є його текстом, а не текстом, складеним ОСОБА_10 , при цьому всі договори з цим та іншими підприємцями мають аналогічний текст, умови, нумерація договорів фактично є датою начебто складання договорів.
Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Суд вважає, що пред'явлення вимоги про відшкодування упущеної вигоди покладає на позивачку обов'язок довести те, що доходи, які вона могла отримати не є абстрактними, а дійсно не були нею отримані внаслідок порушення її прав, та вважає, що потерпілою не доведено завдання їй збитків у вигляді упущеної вигоди і в цій частині необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог.
В частині позовних вимог про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої завданої моральної шкоди суд враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнала потерпіла, стан її здоров'я та тривалість лікування, необхідність реабілітаційних заходів, а саме час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках. При визначенні розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності та справедливості, майновий стан потерпілої та обвинуваченого, та вважає необхідним позовні вимоги в цій частині задовольнити частково в сумі 10000 гривень.
Речовий доказ по справі відповідно до ст.100 КПК України:
- автомобіль «Chevrolet Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_9 , слід залишити йому ж за належністю.
По справі є судові витрати за проведення експертиз. Враховуючи, що суду не надано роз-рахунку в частині витратних матеріалів, суд позбавлений можливості визначити розмір судових витрат, які підлягають стягненню з обвинуваченого, оскільки, оплата праці експерта здійснюється за рахунок державного бюджету.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16.12.2019 р. накла-дено арешт на автомобіль «Chevrolet Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Враховуючи, що зазначений транспортний засіб визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні, його доля вирішена в порядку ст.100 КПК України, суд вважає за необхідне скасувати арешт на майно.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_9 не обирався.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_8 винним у скоєнні кримінального правопору-шення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 5100 (п'ять тисяч сто) гривень у дохід держави, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_9 не
обирати.
Заявлений потерпілою ОСОБА_10 цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в сумі 2433 (дві тисячі чотириста тридцять три) гривні 70 коп.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 завдану кримінальним правопорушенням моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.
В частині стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 упущеної вигоди в сумі 25000 гривень позовні вимоги залишити без задоволення.
Речовий доказ:
- автомобіль «Chevrolet Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 залишити ОСОБА_9 за належністю.
Скасувати арешт на автомобіль «Chevrolet Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 16.12.2019 р.
Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.
Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Жовтневому районному суді м.Запоріжжя.
Суддя ОСОБА_15