Справа № 297/2263/21
21 жовтня 2021 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , розглянувши в підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021071060000291 від 30.07.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 320 КК України,
встановив:
14 вересня 2021 року до Берегівського районного суду надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021071060000291 від 30.07.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 320 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважав, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, справа підсудна Берегівському райсуду, та просив призначити судовий розгляд справи, викликати прокурора, та обвинувачену, та зобов'язати уповноважений орган пробації скласти досудову доповідь на обвинувачену. При з'ясуванні судом позиції щодо необхідності повернення обвинувального акту прокурору, зазначив, що обвинувачення висунуте ОСОБА_5 є конкретним та підстав повертати його немає.
Обвинувачена ОСОБА_4 вирішення питання повернення обвинувального акту прокурору залишила на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників процесу суд приходить до наступного висновку.
Згідно до вимог ст. 314 ч. 3 п. 3 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення - повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Вивчивши обвинувальний акт суд приходить до висновку, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України і підлягає поверненню.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відноситься, згідно з п.10 ч.1 ст. 7 КПК України, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, окрім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Згідно з ч.2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, в кримінальному провадженні покладається на слідчого, прокурора. Це означає, що метою доказування і обов'язком слідчого, прокурора, є встановлення всіх обставин, які мають значення для кримінального провадження, а не тільки тих, які зазначені в ч.1 ст. 91 КПК України.
Пунктом першим частини третьої статті 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують. Пункт а) частини 3 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право кожного обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Виклад всіх обставин, що підлягають доказуванню згідно зі ст. 91 КПК України, як їх вважають установленими слідчий, прокурор, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання, розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, відповідно до ч. 4 ст. 110 і ч.2 ст. 291 КПК України, мають міститися в обвинувальному акті процесуальному рішенні, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і завершує досудове розслідування.
Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Формулювання обвинувачення повинно складатись з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого в його вчиненні, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь його тяжкості.
Правова кваліфікація дій особи повинна містити в собі посилання на окрему статтю (частину статті) кримінального закону і точне формулювання об'єктивної сторони кримінального правопорушення, його кваліфікуючих ознак.
Правильне відображення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, виражених у формулюванні обвинувачення, але і для реалізації прав обвинуваченого (на захист), потерпілого (знати сутність обвинувачення) та для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення під час судового розгляду кримінального провадження.
Перевірка відповідності обвинувального акта вимогам КПК України і прийняття, в залежності від встановленого, відповідного рішення, згідно зі ст. 314 цього Кодексу, віднесено до компетенції суду першої інстанції на стадії підготовчого провадження. Після отримання обвинувального акта суд призначає і проводить підготовче судове засідання, в якому, в разі, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, має прийняти рішення про повернення його прокурору.
Застосування цих приписів не звільняє суд від обов'язку виконання, у межах своєї компетенції, завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України, на засадах, передбачених ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 7 КПК України.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим та прокурором не дотримані.
Так, згідно формулювання обвинувачення, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона 30.07.2021 року, о 12:30 годин, працюючи фармацевтом в аптеці, що розташована в АДРЕСА_1 , не маючи права відпускати медичний препарат без відповідного рецепту форми №1, реалізувала ОСОБА_6 , три упаковки під назвою «Пенталгін», в кожній з яких є по 10 таблеток круглої форми, в загальній кількості тридцять таблеток, які в своєму складі містять психотропну речовину, обіг якої обмежено і стосовно якої допускається виключення деяких заходів контролю фенобарбітал та наркотичну речовину, обіг якої обмежено - кодеїн, при цьому згідно висновку експерта №СЕ-19/107-21/6685-НЗПРАП від 10.08.2021 маса фенобарбіталу в тридцяти таблетках становить 0,6000 грам, а маса кодеїну в тридцяти таблетках становить 0,2970 грам (у перерахунку на кодеїн основу). Таким чином, ОСОБА_5 порушила п.9 Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, визначених у п.1.22 Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення», затверджених Наказом МОЗ України від 19.07.2005 року за №360, зареєстрованих Міністерством юстиції України 20.05.2005 року за №782/11062 та Постановою КМУ №1203від 10.10.2007 року,згідно яких відпуск лікарських засобів допускається виключення деяких заходів контролю, в склад яких входить наркотичний засіб кодеїн, здійснюється з уламуванням норм, що визначають гранично допустиму для відпуску кількість кодеїну на 1 рецепт у розмірі 0,2 грами в одні руки, чим допустила вихід наркотичного засобу - кодеїну з-під встановленого контролю. Кодеїн згідно Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою КМУвід 06.05.2000 року за №770(в редакції від 27.12.2014 року), віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено - фенобарбітал, згідно Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і стосовно яких допускаються виключення деяких заходів.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_5 - порушення встановлених правил відпуску та торгівлі наркотичними засобами, психотропними речовинами або прекурсорами.
Тобто, в даному випадку, згідно обвинувального акту, ОСОБА_5 реалізувала в аптеці без рецепту три упаковки медпрепарату «Пенталгін», в кожній з яких є по 10 таблеток круглої форми, в загальній кількості тридцять таблеток, які в своєму складі містять психотропну речовину, обіг якої обмежено і стосовно якої допускається виключення деяких заходів контролю - фенобарбітал та наркотичну речовину, обіг якої обмежено - кодеїн, посилаючись на висновок експерта №СЕ-19/107-21/6685-НЗПРАП від 10.08.2021 року, згідно якого маса фенобарбіталу в тридцяти таблетках становить 0,6000 грам, а маса кодеїну в тридцяти таблетках становить 0,2970 грам (у перерахунку на кодеїн основу).
Оскільки диспозиція ст. 320 має бланкетний характер, для правильного її застосування слід з'ясовувати та вказати, які саме правила були порушені. Вони в обвинувальному акті не викладені, а вказані пункти не містять можливих порушень з боку обвинуваченої або взагалі не існують.
При цьому потрібно мати на увазі, що загальні правила обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів установлено Законом "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", а також відповідними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств.
Відпуск громадянам наркотичних (психотропних) лікарських засобів здійснюється через аптечні заклади за рецептом лікаря, який виписується на спеціальних рецептурних бланках.
Згідно обвинувачення ОСОБА_5 порушила п.9 Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, визначених у п.1.22 Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення», затверджених Наказом МОЗ України від 19.07.2005 року за №360, зареєстрованих Міністерством юстиції України 20.05.2005 року за №782/11062 та Постановою КМУ №1203від 10.10.2007 року.
Відповідно до п. 9 Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів забороняється відпускати з аптек за рецептами ветеринарних лікарів лікарські засоби, які містять наркотичний засіб, психотропну речовину чи прекурсор та отруйні або сильнодіючі лікарські засоби.
Формулювання обвинувачення ОСОБА_5 не містить обставини щодо відпуску нею в аптеці за рецептом ветеринарного лікаря лікарських засобів, які містять наркотичний засіб, психотропну речовину чи прекурсор та отруйні або сильнодіючі лікарські засоби
Крім того, Правила виписування рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення не містить п. 1.22.
Також, в обвинувальному акті невірно зазначено найменування цих Правил, оскільки Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, немає.
Відповідно до Додатку 5 до Правил виписування рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення (пункт 11 розділу 1) норми гранично допустимої для відпуску кількості наркотичного засобу, психотропної речовини, прекурсору у складі комбінованого лікарського засобу на один рецепт наступні: кодеїн - 0,2 г, фенобарбітал - 1 г.
В обвинувальному акті орган досудового розслідування зазначив, що ОСОБА_5 відпустила кодеїн без рецепту у розмірі більше ніж 0,2 грами в одні руки, чим допустила вихід наркотичного засобу - кодеїну з-під встановленого контролю. Крім того, орган досудового розслідування невірно зазначає, що фенобарбітал, згідно переліку є наркотичним засобом, та в той же час зазначає, що згідно висновку експерта «Пенталгін» містить - психотропну речовину фенобарбітал і в 30 таблетках містилося 0,6000 грам, що не перевищує гранично допустиму для відпуску масу - 1 грам. Однак, дії ОСОБА_5 кваліфікує, також як порушення правил відпуску психотропними речовинами або прекурсорами.
Відсутність в обвинувальному акті чіткого викладу всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, які мають значення для кримінального провадження, як їх вважають установленими слідчий і прокурор, в тому числі про те, конкретно які наркотичні, психотропні речовини, або прекурсори відпустила ОСОБА_5 без рецепту в одні руки, які гранично допустимі для відпуску їх кількість, до яких засобів вони віднесені, які саме правила були порушені, із чітким зазначенням відповідних нормативно-правових актів (конкретних їх пунктів), позбавляє суд та інших учасників кримінального провадження можливості правильно зрозуміти ці обставини, зіставити їх з формулюванням обвинувачення, з'ясувати для себе чи відповідає зміст і форма кримінального провадження засаді забезпечення доведеності вини саме в тому кримінальному правопорушенні, в якому особа обвинувачується.
Керуючись ст. 291, ч. 3 п. 3, ч. 4 ст. 314, ч.1 ст. 372, ст. 392 КПК України,
ухвалив:
Повернути обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021071060000291 від 30.07.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 320 КК України прокурору Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_7 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Лайош ГАЛ