Справа № 237/3148/21
Провадження № 2/237/1256/21
(заочне)
03.09.21 року м. Курахове
Мар'їнський районний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Ліпчанського С. М.,
при секретарі: Бахтіяровій Н.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Курахове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та визнання права власності, -
ОСОБА_1 звернулась до Мар?їнського районного суду Донецької області з позовною заявою про стягнення боргу та визнання права власності.
У судове засідання з'явилась позивачка заявлені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
У судове засідання відповідач не з?явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Від відповідача надійшов відзив на позову заяву, де відповідач підтвердив, що дійсно отримав позику під заставу належного йому майна, проте повернути борг не має можливості. Оскільки його нерухоме майно коштує стільки ж, скільки складає сума боргу, проти визнання права власності за позивачкою не заперечує. Просить розглянути справу за його відсутності.
У зв'язку з наведеним, суд, на підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
10.05.2018 року ОСОБА_1 особисто було передано ОСОБА_2 грошові кошти на суму 285 000 грн. в борг. На підтвердження отримання грошових коштів відповідачем було укладено договір позики № 02 від 10.05.2018 року та надано особисту письмову розписку від 10.05.2018 року із зазначенням умов їх повернення. Відповідно до угоди строк повернення грошових котів вказано 20.05.2020 року.
Відповідно до умов договору у разі неможливості повернути позику у визначений договором строк позичальник зобов?язується переоформити право власності на 15/50 частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , який належить позивачу на підставі договору дарування від 23 січня 1969 року, зареєстрованим Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації 27.01.1989 року.
Незважаючи на досить тривалий час користування позикою відповідач позивачу запозичені кошти у встановлений угодою строк не повернув.
Позивачка вказує, що на її неодноразові звернення з проханням дотримуватись взятого на себе зобов?язання щодо повернення грошових коштів або перереєстрація права власності на 15/50 домоволодіння, відповідачем постійно ігнорується.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з повернення грошових коштів, позивач просить стягнути борг шляхом звернення стягнення на майно, вказане в розписці, як гарантія належного повернення боргу.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання позичальником свого зобов'язання, забезпеченого заставою, заставоутримувач отримує право звернення щодо стягнення на предмет застави.
Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду, якщо інше не встановлено угодою або законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 23, 202, 207, 526, 530, 533, 549, 589, 590, 610, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. 41 Конституції України ст.. ст. 4, 6, 10, 12, 19, 76-81, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та визнання права власності - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , борг за договором позики від 10.05.2018 року та розпискою від 10.05.2018 року грошові кошти у розмірі 285 000 (двісті вісімдесят п?ять тисяч) гривень шляхом звернення стягнення на майно, а саме 15/50 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 15/50 частин домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Мар'їнський районний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С. М. Ліпчанський
Дата документу 03.09.21 року