22 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 200/9085/20-а
адміністративне провадження № К/9901/36252/21
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року
у справі №200/9085/20-а за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Запорізький районний суд Запорізької області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Запорізький районний суд Запорізької області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в частині невиплати щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28.04.2015 року по 17.10.2016 року включно;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28.04.2015 року по 17.10.2016 року включно з урахуванням індексації;
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести перерахунок суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити її недоотриману частину.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в частині невиплати ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28.04.2015 року по 17.10.2016 року включно.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28.04.2015 року по 17.10.2016 року включно.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести ОСОБА_1 перерахунок суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та виплатити недоотриману частину.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись рішеннями судів попередніх інстанції, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 17 серпня 2021 року та від 16 вересня 2021 року касаційні скарги повернуто скаржнику у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій, яку зареєстровано 04 жовтня 2021 року.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
У тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду адміністративної справи №200/9085/20-а не враховано висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/90 та, як наслідок, не застосовано положення статті 23 Бюджетного кодексу України (в частині визначення кола нормативно-правових актів, з урахуванням яких проводиться нарахування та виплата суддівської винагороди), не визначено суб'єктний склад судового спору (в частині належності відповідача по справі), не встановлено обставини, які підлягають встановленню та доказуванню в даній категорії справ (в частині наявності у територіального управління у спірний період бюджетних асигнувань для нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди у розмірі, встановленому статтею 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»), не встановлено правомірність обраного позивачем у позові способу захисту його інтересів (в частині необхідності виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, шляхом стягнення коштів з бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, шляхом зобов'язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування коштів територіальному управлінню на виконання судового рішення або шляхом стягнення недоплаченої суддівської винагороди за рахунок бюджетної програми, передбаченої для виконання судових рішень на користь суддів, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів із вказаної бюджетної програми), внаслідок чого судами без повного з'ясування обставин у справі прийнято незаконні та необґрунтовані судові рішення.
Вказані доводи відповідача свідчать про довільне та вибіркове тлумачення Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області постанови Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20 та не підтверджують, що викладені ним висновки не враховані судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні постанови.
Доводи заявника касаційної скарги, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме: не дотримано вимоги статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 січня 2019 року у справі №820/2462/17, від 25 липня 2019 року у справі №804/3790/17, від 23 грудня 2019 року у справі №814/1274/17 щодо ретроактивності рішень Конституційного Суду України, що, на думку відповідача, є підставою касаційного оскарження на підставі пункту 4 частини 4 статті 246 КАС України, є безпідставними, оскільки підстави касаційного оскарження судових рішень визначені виключно частиною четвертою статті 328 КАС України.
Також підставою касаційного оскарження скаржником визначено пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
В обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження судових рішень відповідач вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини справи.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставини справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Крім того, Суд окремо звертає увагу, що ухвалами від 17 серпня 2021 року та від 16 вересня 2021 року Верховним Судом роз'яснено скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
В той же час, звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, відповідач не виправив недоліки касаційної скарги, які були вказані Верховним Судом, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до викладу фактичних обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про зупинення виконання судових рішень та відстрочення сплати судового збору суд не вирішує.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі №200/9085/20-а за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Запорізький районний суд Запорізької області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська