22 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 160/3561/21
адміністративне провадження № К/9901/36260/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року в адміністративній справі №160/3561/21 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Північно-східного офісу Держаудитслужби про визнання дій протиправними; визнання протиправним та скасування висновку Північно-східного офісу Держаудитслужби від 23.12.2020 р. про результати моніторингу закупівлі №UA-2020-07-31-000069-b (закупівля №6656388),
04 жовтня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (надіслано засобами поштового зв'язку 01.10.2021).
11.03.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (пр. Дмитра Яворницького, 108, м.Дніпро, 49038) до Північно-східного офісу Держаудитслужби (Майдан Свободи, буд.5, Держпром, 4, під'їзд, 10 поверх, м. Харків, 61022), в якій позивач просить суд визнати дії Північно-східного офісу Держаудитслужби щодо складення висновку від 23.12.2020 р. про результати моніторингу закупівлі № UА-2020-07-31-000069-b (закупівля № 6656388) протиправними; визнати протиправним та скасувати висновок Північно-східного офісу Держаудитслужби від 23.12.2020 р. про результати моніторингу закупівлі № UА-2020-07-31-000069-b (закупівля № 6656388).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року по справі №160/3561/21 адміністративний позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Північно-Східного офісу Держаудитслужби про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу закупівлі задоволено.
Визнано дії Північно-східного офісу Держаудитслужби щодо складення висновку від 23.12.2020 про результати моніторингу закупівлі №UA-2020-07-31-000069-b (закупівля №6656388) протиправними.
Визнано протиправним та скасовано висновок Північно-східного офісу Держаудитслужби від 23.12.2020 про результати моніторингу закупівлі № UА-2020-07-31-000069-b (закупівля № 6656388).
Стягнуто судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Північно-східного офісу Держаудитслужби на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" з оплати судового збору у розмірі 4 540,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок грн. 00 коп.).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року було скасовано.
В задоволенні позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - відмовлено.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Касаційна скарга скаржником була подана з підстав, викладених у п. 1 ч.4 статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Оскаржуючи судове рішення позивач зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у справах №160/9513/18, №640/467/19 щодо застосування норм ст.8 Закону України «Про публічні закупівлі».
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Разом з тим, недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Проте, справи №160/9513/18, №640/467/19 були розглянуті Верховним Судом за іншої редакції Закону України «Про публічні закупівлі».
Також, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Суд також відхиляє посилання заявника на п.3 ч.4 статті 328 КАС України оскільки, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України
недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно зазначити щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Скаржник вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм п.8 ч.2 ст.21 Закону України «Про публічні закупівлі» у взаємозв'язку із положенням наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за №490 від 22.03.2016 та ч.8 ст.12 Закону України «Про публічні закупівлі» із урахуванням вимог, поставлених до учасників процедури закупівлі у тендерній документації.
Разом з тим, скаржник не вказав, у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року в адміністративній справі №160/3561/21 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Північно-східного офісу Держаудитслужби про визнання дій протиправними; визнання протиправним та скасування висновку Північно-східного офісу Держаудитслужби від 23.12.2020 р. про результати моніторингу закупівлі №UA-2020-07-31-000069-b (закупівля №6656388) - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич