20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 640/21204/19
адміністративне провадження № К/9901/28610/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представника позивача Бойка А.В.,
представника відповідача Румянцевої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "СЕМПАЛ КО ЛТД" на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 січня 2021 року (суддя: Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року (судді: Вівдиченко Т.Р., Безименна Н.В., Оксененко О.М.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "СЕМПАЛ КО ЛТД" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "СЕМПАЛ КО ЛТД" (далі - ТОВ "ФІРМА "СЕМПАЛ КО ЛТД", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 серпня 2019 року №00010401402 та №00010411402.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що висновки податкового органу, які містяться в Акті перевірки, є необґрунтованими та спростовуються документами первинної бухгалтерської документації, що повною мірою підтверджують правомірність формування товариством податкових вигод за період, що перевірявся. Однак, при вирішенні цієї справи суди не надали правової оцінки тим доказам, якими позивач підтверджував реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, натомість, взяли до уваги лише доводи контролюючого органу. Наведене вище, на переконання скаржника, свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права.
Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав п.1 ч.4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 по справі №822/551/18, від 23.07.2020 по справі №826/6806/17, від 29.07.2020 по справі №2040/7658/18, від 23.04.2021 по справі №826/5511/17 та від 30.07.2021 по справі №640/19166/19.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги, а представник відповідача - свої заперечення, з підстав та обґрунтувань, викладених в касаційній скарзі та відзиві на неї, відповідно.
Крім того, представником позивача було заявлено клопотання про заміну відповідача, - Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267), його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), у зв'язку із реорганізацією на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби».
Перевіривши наведені заявником обставини, колегія суддів встановила наявність підстав для заміни відповідача його правонаступником, виходячи з приписів статті 52 КАС України.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну виїзну перевірку ТОВ "ФІРМА "СЕМПАЛ КО ЛТД" з питань, що стали предметом оскарження, за результатами якої складено Акт від 04 липня 2019 року №434/26-15-14-02-04/19022122.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пункту 44.1. статті 44, пункту 134.1.1 статті 134, пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 450 089 грн; пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 086 234 грн.
09 серпня 2019 року на підставі висновків вищеозначеного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №00010401402, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 675 134 грн (за податковими зобов'язаннями у розмірі 2 450 089 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 225 045 грн);
- №00010411402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 4 629 351 грн (за податковими зобов'язаннями у розмірі 3 086 234 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 543 117 грн).
За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 21 жовтня 2019 року №6276/6/99-00-08-05-02 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 09.08.2019 року №00010401402 та №№00010411402 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що первинні документи, які стали підставою для формування витрат ТОВ "ФІРМА "СЕМПАЛ КО ЛТД" за операціями з контрагентами, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, є лише формально складеними і не надають належних та необхідних правових підстав для легалізації відображених у них господарських операцій.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов'язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.
Таким чином, оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з постачання товарів та послуг ТОВ «БАЗЕЛЬ ЛЮКС», ТОВ «ЕВАНСТОН», ТОВ «РЕГЛАМЕНТ ГРУП» (попередня назва ТОВ «ІМПЕРІАЛ ПРОГРЕС»), ТОВ «НАТЕКС ГРУП», ТОВ «ІНБОКС», ТОВ «МОНТЕРО ГРУП», ТОВ «СМАРТ ТЕХНОЛОГІЇ КО», ТОВ «Інбудтрейдінг», ТОВ «Колт Груп», ПП «АЙТЕР», ТОВ «АРІАНДА-КОМПАНІ-ПЛЮС», ТОВ «СІГМА-СНАБСЕРВІС», ТОВ «ХІМТРЕЙДПОСТАЧ», ТОВ «Проект Універс» та ТОВ «ГРАНДЕ ЛЮКС».
Відповідно до Акту перевірки від 04.07.2019 року №434/26-15-14-02-04/19022122, висновки про порушення ТОВ "ФІРМА "СЕМПАЛ КО ЛТД" приписів податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток та податку на додану вартість обґрунтовано наступними обставинами:
- відсутністю достатнього обсягу трудових ресурсів (звіти 1-ДФ до ДПІ за місцем реєстрації не подавалися) у вказаних контрагентів для здійснення відповідних фінансово- господарських операцій;
- непідтвердженням фактів придбання зазначеними контрагентами товарів, які, в подальшому, було реалізовано ТОВ "ФІРМА "СЕМПАЛ КО ЛТД";
- відсутністю виробничого обладнання, складських та офісних приміщень, а також, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та інших основних фондів, у тому числі, орендованих у вказаних контрагентів;
- відсутністю реєстрації податкових накладних на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв'язку, оплату послуг за користування мережею Інтернет протягом періоду діяльності вищезазначених підприємств-контрагентів;
- відсутністю придбання логістичних послуг, що підтверджує транспортування реалізованого товару, та інших витрат необхідних для ведення фінансово-господарської діяльності суб'єктами господарювання;
- наявністю кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.205 КК України, учасниками яких є ТОВ «БАЗЕЛЬ ЛЮКС», ТОВ «ЕВАНСТОН», ТОВ «РЕГЛАМЕНТ ГРУП» (попередня назва ТОВ «ІМПЕРІАЛ ПРОГРЕС»), ТОВ «НАТЕКС ГРУП», ТОВ «ІНБОКС», ТОВ «МОНТЕРО ГРУП», ТОВ «СМАРТ ТЕХНОЛОГІЇ КО», ТОВ «Інбудтрейдінг», ТОВ «Колт Груп», ПП «АЙТЕР», ТОВ «АРІАНДА-КОМПАНІ-ПЛЮС», ТОВ «СІГМА-СНАБСЕРВІС», ТОВ «ХІМТРЕЙДПОСТАЧ», ТОВ «Проект Універс», ТОВ «ГРАНДЕ ЛЮКС».
- наявністю протоколу допиту, в якому зазначено про непричетність посадових осіб до реєстрації та ведення діяльності підприємства ТОВ «БАЗЕЛЬ ЛЮКС»;
- невстановленням за результатами інвентаризації залишків товарів, придбаних у ТОВ «ГРАНДЕ ЛЮКС», про що складено відповідний Акт від 23.04.2019 № 576/2645-14-02-04.
Здійснивши аналіз умов договорів за спірними господарськими операціями з ТОВ «БАЗЕЛЬ ЛЮКС», ТОВ «ЕВАНСТОН», ТОВ «РЕГЛАМЕНТ ГРУП» (попередня назва ТОВ «ІМПЕРІАЛ ПРОГРЕС»), ТОВ «НАТЕКС ГРУП», ТОВ «ІНБОКС», ТОВ «МОНТЕРО ГРУП», ТОВ «СМАРТ ТЕХНОЛОГІЇ КО», ТОВ «Інбудтрейдінг», ТОВ «Колт Груп», ПП «АЙТЕР», ТОВ «АРІАНДА-КОМПАНІ-ПЛЮС», ТОВ «СІГМА-СНАБСЕРВІС», ТОВ «ХІМТРЕЙДПОСТАЧ», ТОВ «Проект Універс» та наведених вище доводів податкового органу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявні у матеріалах справи документи податкового та бухгалтерського обліку, надані позивачем за спірними господарськими операціями, не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту господарських операцій, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік наданих послуг та поставлених товарів, їх об'єм, вартість та зв'язок з господарської діяльністю товариства, а, відтак, такі документи не можуть вважатись належними та допустимими доказами реальності спірних господарських операцій.
Отже, суди визнали встановленими обставини, викладені контролюючим органом в Акті перевірки, та погодилися, що сукупність таких обставин дозволяє стверджувати про безтоварність спірних господарських операцій та, як наслідок, безпідставність формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за період, що перевірявся.
Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними та такими, що зроблені без врахування позицій Верховного Суду з питань належності та допустимості доказів у податкових правовідносинах, а саме:
Так, у постанові від 06 жовтня 2021 року по справі №200/6721/20-а Верховний Суд вказав на те, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів не є достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат чи податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року по справі №813/5082/15 та від 05 березня 2021 року по справі № 826/23914/15.
Питання можливості врахування матеріалів досудового розслідування кримінального провадження, зокрема, протоколу допиту, під час вирішення адміністративних справ означеної категорії теж вже неодноразово розглядалося Верховним Судом (постанови від 17 червня 2021 року у справі №826/1158/18, від 1 липня 2021 року у справі №822/1722/18, від 6 жовтня 2021 року у справі №2340/2731/18, тощо).
Правова позиція у наведених вище рішеннях зводиться до наступного: в силу положень Кримінально процесуального кодексу України протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження, може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в межах даної справи здійснено не було. Факт податкового правопорушення не може обґрунтовуватись фактом існування кримінальної справи, в тому числі, щодо контрагента платника податків. До винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення, протоколи допиту чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
Однак, при розгляді цієї справи судами попередніх інстанцій не були враховані наведені висновки Верховного Суду.
Також не отримали належної правової оцінки і доводи позивача з приводу реального характеру спірних господарських операцій.
Так, позивач, зокрема, наполягав на тому, що всі придбані товари у контрагентів і послуги було спожито у власній господарській діяльності, що можна перевірити за номенклатурою використання комплектуючих в складі готової продукції, а також, що в матеріалах справи наявна повна калькуляція виробів (продукції), яку виробляє позивач на прикладі лічильників СВТУ11Т(М2) та СВТУ11Т RP. Вказана калькуляція містять перелік комплектуючих, які входять до комплекту лічильника, включаючи упаковку, мікросхеми, корпус та інше і за одиницею придбаного товару можна відстежити використання цієї одиниці при виробництві лічильника. Тобто, всі складові товарів, які було придбано у контрагентів, було спожито у власній господарській діяльності при виготовлені лічильників.
Відхиляючи такі доводи суди вказали на відсутність можливості з наданих документів встановити повний обсяг придбання позивачем товарів та послуг, натомість вказавши на відсутність заявок та довідок, які б установлювали перелік необхідних Товариству товарів та послуг для здійснення такої діяльності.
Колегія суддів не може погодитись із таким висновком судів попередніх інстанцій, адже затребувані судами заявки та довідки на придбання товарів (послуг) не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт придбання товарів (послуг); обов'язок їх складення не передбачено жодними нормативно-правовими актами, що регулюють порядок здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності суб'єктів господарської діяльності, а, відтак, їх наявність або відсутність жодним чином не впливає на визначення об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань.
Поряд із цим в аспекті доводів позивача про те, що такими документами підтверджується використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності судами оцінені не були.
Крім того, надаючи оцінку доводам податкового органу про непідтвердження за результатами інвентаризації залишків товарів придбаних позивачем у ТОВ «ГРАНДЕ ЛЮКС», суди , з урахуванням пояснень позивача, не з'ясували дотримання визначеної податковим законодавством процедури проведення такої інвентаризації, загальної кількості складських приміщень, наявних в розпорядженні ТОВ "ФІРМА "СЕМПАЛ КО ЛТД", яке саме із них стало предметом перевірки контролюючого органу, так само як не встановлено достовірно відсутність у позивача таких товарно-матеріальних цінностей на час проведення перевірки.
Натомість суди попередніх інстанцій формально поставилися до дослідження цієї частини висновків перевірки, продублювавши у судових рішеннях фрагмент акту перевірки за вказаним епізодом, при цьому предмет та характер господарських операцій позивача з ТОВ «ГРАНДЕ ЛЮКС», так само як і наявність або відсутність первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність таких господарських операцій, залишились нез'ясованими.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
У даній адміністративній справі судами всупереч наведеним вище процесуальним приписам враховані як належні та допустимі докази «безтоварності» спірних господарських операцій відомості про невідповідність реквізитів договорів та банківських рахунків за операціями з ТОВ "Колт Груп" та ТОВ "Проект Універс", які не були покладені в основу Акта перевірки та додатково повідомлені контролюючим органом лише на стадії судового розгляду справи.
Більш того, оцінюючи правильність відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з його контрагентом, суди не врахували деякі первинні документи, які були перевірені контролюючим органом під час проведення перевірки, вказавши, що надання певних документів до перевірки та їх аналіз податковим органом в акті перевірки не є підставою для неподання таких документів до суду при оскарженні рішення контролюючого органу, яке прийнято на підставі такого акту перевірки.
В контексті наведеного вище колегія суддів зауважує, що повноваження щодо витребування, дослідження й аналізу первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, обов'язкових платежів, порушення інших вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з метою визначення сум грошових зобов'язань та штрафних санкцій, є дискреційними повноваженнями і виключною компетенцією останніх. Своєю чергою, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип поділу влади.
Отже, саме відповідач в межах реалізації покладених на нього функцій уповноважений отримувати від платників податків у порядку, визначеному законодавством, документи про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, за результатами аналізу яких реалізує компетенцію в частині визначення сум грошових зобов'язань у порядку, визначеному пунктом 54.3 статті 54 ПК України.
Натомість адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу, ухвалене за результатами означених заходів на предмет його відповідності критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з його контрагентом судам слід було з'ясувати: по-перше, реальність кожної із задекларованих господарських операцій; по-друге, встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; по-третє, підтвердити або спростувати добросовісність позивача; по-четверте, оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідних операцій, не обмежуючись загальними висновками і «комплексним» аналізом.
Однак, вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість суду касаційної інстанції перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Верховний Суд наголошує, що оцінка господарських операцій має здійснюватися із дослідження всіх доказів в сукупності та взаємозв'язку, однак судами попередніх інстанцій також залишені без оцінки надані платником податків інші докази, які, на його думку, підтверджують реальних характер спірних господарських операцій, зокрема, докази на підтвердження реалізації товарів іншим суб'єктами господарювання.
За наведеного Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що обставини справи досліджені судами першої та апеляційної інстанцій не у повному обсязі, тобто, порушення допущені як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, тому дану справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "СЕМПАЛ КО ЛТД" задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська
Повний текст постанови виготовлено 21 жовтня 2021 року.